Ухвала суду № 42704978, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/9991/41649/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року

у справі № 2-а-5512/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веза-Украина»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби,

Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веза-Украина» (далі - ТОВ «Веза-Украина»; позивач) звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі - ГУДК України у Харківській області; відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо ненадання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню товариству з бюджету за грудень 2006 року, січень 2007 року, лютий 2007 року; зобов'язати Західну МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС надати ГУДК України у Харківській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за грудень 2006 року, січень 2007 року, лютий 2007 року; стягнути на користь ТОВ «Веза-Украина» з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 319 705,00 грн. та пеню в розмірі 8 824,73 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «Веза-Украина» з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 319 705,00 грн. та судові витрати в розмірі 1 703,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року, січень 2007 року, лютий 2007 року, в яких заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 6 251,00 грн., 190 519,00 грн., 122 935,00 грн. відповідно.

Відповідачем-1, в свою чергу, проведено позапланові виїзні перевірки ТОВ «Веза-Украина» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вказані податкові періоди, за результатами яких складено акти № 1014/16-204/31632410 від 24 квітня 2007 року та № 1284/16-204 від 11 червня 2007 року.

На підставі зазначених актів перевірок Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041620/0 від 11 травня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року та січень 2007 року в розмірі 196 770,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000111620/0 від 15 червня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі 122 935,00 грн.

Вказані акти індивідуальної дії оскаржено товариством у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року у справі № 2а-40422/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0000041620/0 від 11 травня 2007 року визнано недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2007 року у справі № 2а-801/07 податкове повідомлення-рішення № 0000111620/0 від 15 червня 2007 року визнано недійсним. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 21 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2010 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 21 квітня 2008 року скасовано та залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2007 року.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, оскільки відповідачем-1, незважаючи на визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000041620/0 від 11 травня 2007 року та № 0000111620/0 від 15 червня 2007 року в судовому порядку, не надано органу державного казначейства належним чином оформлений висновок із зазначенням суми податку в розмірі 319 705,00 грн., що підлягає відшкодуванню ТОВ «Веза-Украина» з бюджету, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.