Ухвала суду № 42704963, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/9991/29544/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

у справі № 2а-3219/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000023900 від 21 лютого 2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Миколаївській області проведено фактичну перевірку автогазозаправної станції, що належить ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт № 0053/14/00/23/35564376 від 09 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000023900 від 21 лютого 2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75 650,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 9, 10 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з незабезпеченням зберігання фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій (чотирнадцять випадків), а також контрольних стрічок (чотириста тридцять сім випадків).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність застосування контролюючим органом до позивача спірної суми штрафних (фінансових) санкцій вказаним рішенням за кожний окремий факт незберігання звітного чеку та контрольної стрічки.

Проте, судовими інстанціями не враховано, що відповідно до пунктів 9, 10 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Згідно з пунктами 4, 5 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі незберігання фіскального звітного чеку за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовується фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі незбереження контрольної стрічки протягом трьох років - десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому слід зазначити, що не зберігаючи роздрукований чек або контрольну стрічку суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє триваюче порушення.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пунктах 4, 5 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків незберігання фіскального звітного чеку та одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків незбереження контрольної стрічки, виявлених під час перевірки суб'єкта господарської діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

З підстав того, що викладене вище не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а також з огляду на вимоги касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» задовольнити.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.