Постанова № 42700499, 11.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 909/1170/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Греділь М.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Масеха Б.О.;

від відповідача 1 - Максимів Р.Й.;

від відповідача 2 - не з'явились;

від відповідача 3 - не з'явились;

від відповідача 4 - Медвідь Л.М.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" б/н від 12.11.2014 року (вх.№ 01-05/5500/14 від 24.11.2014р.)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р.

у справі № 909/1170/14, суддя Калашник В.О.

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК", м. Київ

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "ІНТЕГРО КОМЕРЦ", м.Бережани, Бережанський р-н., Тернопільська обл.,

2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Карпат", с. Росохач, Городенківський р-н., Івано-Франківська обл.

3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля", с.Юринці, Городоцький р-н., Хмельницька обл.

4: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М", м.Хоростків, Гусятинський р-н., Тернопільська обл..

про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості в сумі 118474346,57грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором кредитної лінії №765 від 25.04.2014р.,

На клопотання скаржника в судовому засіданні відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р. у справі №909/1170/14 (суддя Калашник В.О.) заяву Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт та передано на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "ДІАМАНТБАНК" рухоме майно у межах суми заборгованості, що становить: 118474346,57 грн., яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" (транспортні засоби згідно переліку, зазначеного в ухвалі).

В частині задоволення заяви щодо накладення арешту на все рухоме майно у межах суми заборгованості, що становить: 118 474 346,57 грн., яке належить на праві власності Приватному підприємству "ІНТЕГРО КОМЕРЦ", Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Карпат" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р. про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" про забезпечення позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема, що суд першої інстанції не встановив жодних обставин, які б свідчили про те, що рухоме майно ТОВ "СКАЙБУД М", щодо якого застосовано захід забезпечення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.

Публічне акціонерне товариство "ДІАМАНТБАНК" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечило та просило оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав її законності та обґрунтованості.

Відповідачі-2,3 відзивів на апеляційну скаргу не подали та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 03.02.2014р. явку представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд, відповідачі-2,3 належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не поступало, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників відповідачів-2,3.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача-4 підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги ТОВ "СКАЙБУД М".

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

На розгляді у Господарському суді Івано-Франківської області знаходиться справа №909/1170/14 за позовом ПАТ "Діамантбанк" до ПП "Інтегро Комерц", ТзОВ "Мрія Карпат", ТзОВ "Мрія Поділля", ТзОВ "Скайбуд М" про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості в сумі 118474346,57грн., яка виникла внаслідок неналежного виконань договірних зобов'язань за договором кредитної лінії №765 від 25.04.2014р.

07.11.2014р. позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно, яке належить відповідачам в межах ціни позову 118474346,57грн., а також накладення арешту та передання на відповідальне зберігання позивачу рухомого майна в межах ціни позову 118474346,57грн., яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" (згідно переліку).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що у відповідача-1 виникла значна заборгованість перед позивачем за кредитним договором, в той же час забезпечення виконання зобов'язань за цим договором було забезпечено договорами поруки між позивачем і відповідачами -2, -3, -4.

Зважаючи на ухилення відповідачів від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки, розміщення в мережі Інтернет оголошень про продаж належного відповідачу-4 на праві власності та переданого в заставу позивачу майна, позивач вказує на наявність загрози реалізації відповідачами належного їм на праві власності майна та, як наслідок, утруднення реального виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, позивач зазначає, що оскільки загальна вартість переданих в заставу транспортних засобів відповідача-4 становить 47817846,30 грн., то забезпечити позов потрібно і іншим майном, що належать відповідачам. Вважає, що вжиття заходів забезпечення позову гарантуватиме виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позову та забезпечить захист законних інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р. у справі №909/1170/14 заяву Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" про забезпечення позову задоволено частково: з метою забезпечення позову накладено арешт та передано на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "ДІАМАНТБАНК" рухоме майно у межах суми заборгованості, що становить: 118474346,57 грн., яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" (транспортні засоби згідно переліку, зазначеного в ухвалі).

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції керувався ст.ст. 66, 67 ГПК України та виходив із того, що невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, погоджується з такими висновками місцевого господарського суду та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України передбачає можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р.)

Як вбачається з матеріалів справи, на забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором кредитної лінії №765 від 25.04.2014р., між позивачем та відповідачами -2, -3, -4 було укладено договори поруки №765/3 від 25.04.2014р., №765/4 від 25.04.2014р., №765/5 від 25.04.2014р., якими передбачено, що поручителі відповідають перед кредитором у повному об'ємі всім належним їм на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Положеннями ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду у справі №909/1170/14 є вимога майнового характеру, а саме вимога про стягнення грошових коштів. Отже, виконання судового рішення по вказаній справі в майбутньому безпосередньо залежить від тих обставин, що майно, яке належать відповідачам, може зникнути, або зменшитись за кількістю.

З огляду на вищенаведені норми та обставини справи, зокрема, вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання договірних зобов'язань, подання позивачем доказів на підтвердження того, що майно, належне відповідачу-4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду в разі задоволення позову, судова колегія вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, а відтак погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту та передання на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "ДІАМАНТБАНК" рухомого майна у межах суми заборгованості, що становить: 118474346,57 грн., яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" (транспортні засоби згідно переліку, зазначеного в ухвалі).

При цьому, місцевий господарський суд, вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову, правильно оцінив наявність зв'язку між вжитими ним заходами та предметом позовних вимог, співрозмірності заходів позовним вимогам та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. у справі №10/265-10.

Разом з тим, враховуючи те, що в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, а в поданій позивачем заяві про забезпечення позову, в вимозі про накладення арешту на все рухоме майно, яке належить відповідачам в межах ціни позову 118474346,57грн. не зазначено ознак, що ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в цій частині вимога щодо застосування заходів до забезпечення задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р. у даній справі.

Отже, враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р. у справі №909/1170/14 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваної ухвали.

Судові витрати за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 66, 67, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2014р. у справі №909/1170/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД М" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 13.02.2015р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.