Рішення № 42700391, 14.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015Справа №910/25117/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бад-Алтай"

до Приватного підприємства "Голден-Фарм"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Іванова Л.С. (за довіреністю від 01.01.2015)

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 14 січня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бад-Алтай" (Позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву вих. № 2642 від 06.11.2014 року до Приватного підприємства "Голден-Фарм" (Відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 38 464,73 грн., з яких основний борг - 37 578,06 грн., 3% річних - 95,42 грн. та пеня - 791,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не було належним чином виконано свої обов'язки щодо оплати товару за Договором поставки № 229 від 11 жовтня 2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25117/14. Розгляд справи призначено на 22.12.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року розгляд справи відкладено на 14.01.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» (надалі - Постачальник) та Приватним підприємством «Голден-Фарм» (далі - Покупець) (разом - сторони) укладено Договір поставки № 229 (копія договору в справі, по тексту - Договір або Договір поставки), згідно з п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставляти товари відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Асортимент та ціни на товар зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Про зміну цін та/або асортименту Постачальник зобов'язується повідомити Покупця за 14 календарних днів до ймовірної дати запровадження цих змін, при цьому сторони підписують нову специфікацію. До підписання нової специфікації продовжує діяти попередня специфікація. Зміни цін та/або асортименту до укладання нової специфікації не дозволяються.

Позивач стверджує, що Відповідачем не було належним чином виконано свої обов'язки щодо оплати товару за Договором поставки № 229 від 11 жовтня 2012 року, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього грошові коштів в розмірі 38 464,73 грн., з яких основний борг - 37 578,06 грн., 3% річних - 95,42 грн. та пеня - 791,25 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги в окремій частині підлягають припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 11 жовтня 2012 року між сторонами укладено Договір поставки № 229, згідно з п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставляти товари відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Асортимент та ціни на товар зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Про зміну цін та/або асортименту Постачальник зобов'язується повідомити Покупця за 14 календарних днів до ймовірної дати запровадження цих змін, при цьому сторони підписують нову специфікацію. До підписання нової специфікації продовжує діяти попередня специфікація. Зміни цін та/або асортименту до укладання нової специфікації не дозволяються.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з липня 2014 року по вересень 2014 року Позивач передав, а Відповідач отримав товар за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року на суму 9 812,53 грн., за видатковою накладною № 58 від 06.08.2014 року на суму 16 891,79 грн., за видатковою накладною № 59 від 06.08.2014 року на суму 2 436,12 грн., за видатковою накладною № 220 від 19.08.2014 року на суму 184,02 грн., за видатковою накладною № 221 від 19.08.2014 року на суму 2 468,42 грн., за видатковою накладною № 54 від 02.09.2014 року на суму 12 187,48 грн., а всього на суму 43 980,36 грн., (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Покупець зобов'язується оплатити кожну партію Товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника сум, що вказані в видаткових накладних, протягом 60 календарних днів після поставки відповідної партії.

Позивач стверджує, що Відповідач здійснив часткову оплату за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року (до оплати по якій підлягало 9 812,53 грн.) на суми 631,68 грн., 2 000,00 грн. і 3 000,00 грн. Однак, судом встановлено, що на виконання свого обов'язку зі сплати поставленого товару за вказаною накладною, Відповідачем було оплачено товар на загальну суму 8 000,00 грн., платежами 2 000,00 грн., 3 000,00 грн. та 3 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії виписок долучені до матеріалів справи).

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року складає 1 812,52 грн. з розрахунку 9 812,53 грн. - 8 000,00 грн., що підтверджується наданими Позивачем банківськими виписками.

Разом з цим, Відповідачем, відповідно до п. 4.3 Договору, було повернуто товар за видатковою накладною № 58 від 06.08.2014 року на суму 298,32 грн. та 472,30 грн. (копії накладних на повернення в справі).

Заборгованість Відповідача за видатковою накладною № 58 від 06.08.2014 року складає 16 121,17 грн. з розрахунку 16 891,79 грн. - 770,62 грн. (вартість повернутого товару).

Таким чином, загальна заборгованість Відповідача за Договором поставки № 229 від 11 жовтня 2012 року складає 1 812,52 + 16 121,17 + 2 436,12 + 184,02 + 2 468,42 + 12 187,48 (вартість поставленого товару за видатковими накладними) = 35 209,73 грн.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позові (докази оплати поставленого Товару), позовні вимоги з приводу стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 35 209,73 грн. є обґрунтованими.

Водночас, матеріали справи свідчать, що Відповідачем було здійснено часткову оплату товару за Договором поставки, що підтверджується наданими Позивачем платіжними дорученнями № 269 від 07.11.2014 року на суму 3 000,00 грн., № 3912 від 13.11.2014 року на суму 3 000,00 грн., № 310 від 19.11.2014 року на суму 5 000,00 грн. та № 319 від 25.11.2014 року на суму 21 850,64 грн. (копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи).

В частині стягнення 3 000,00 грн. основного боргу, сплаченого Відповідачем за платіжним дорученням № 269 від 07.11.2014 року, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, оскільки Відповідачем було погашено зазначену заборгованість до звернення ТОВ "Бад-Алтай" до суду із позовом - 12.11.2014 року.

Провадження по справі в частині стягнення 29 850,64 грн. основного боргу підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у вказаній частині.

Отже, загальна заборгованість Відповідача за Договором поставки № 229 від 11 жовтня 2012 року складає 2 359,09 грн. з розрахунку 35 209,73 грн. (сума заборгованості за Договором) - 32 850,64 грн. (сума часткової оплати за договором).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням оплати Відповідачем 8 000,00 грн. за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року, розрахунок 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за вказаною накладною, наданий останнім, є арифметично невірним.

За прострочення грошового зобов'язання в розмірі 9 812,53 грн. за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року з Відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 15.09.2014 року (день настання обов'язку оплатити поставлений товар) по 17.10.2014 року (день часткової оплати на 3 000,00 грн.) в розмірі 26,55 грн., за період з 18.10.2014 року по 23.10.2014 року (день часткової оплати на 2 000,00 грн.) - 3,36 грн., за період з 24.10.2014 року по 30.10.2014 року (день часткової оплати на 3 000,00 грн.) - 2,77 грн., за період з 31.10.2014 року по 06.11.2014 року (день часткової оплати на 3 000,00 грн.) - 1,04 грн., що разом складає 33,72 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних Позивача за прострочення грошових зобов'язань за видатковими накладними № 58 від 06.08.2014 року, № 59 від 06.08.2014 року, № 220 від 19.08.2014 року, № 221 від 19.08.2014 року, № 54 від 02.09.2014 року, суд приходить до висновку, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

Отже, за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки № 229 від 11 жовтня 2012 року, з Відповідача підлягає стягненню 91,55 грн. 3% річних.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.1. Договору, у випадку затримки оплати товару, Постачальник має стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням оплати Відповідачем 8 000,00 грн. за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року, розрахунок пені який підлягає до сплати за вказаною накладною, наданий останнім, є арифметично невірним.

За заборгованість в розмірі 9 812,53 грн. за видатковою накладною № 1106 від 16.07.2014 року з Відповідача підлягає стягненню пеня, за період з 15.09.2014 року (день настання обов'язку оплатити поставлений товар) по 17.10.2014 року (день часткової оплати на 3 000,00 грн.) в розмірі 220,19 грн., за період з 18.10.2014 року по 23.10.2014 року (день часткової оплати на 2 000,00 грн.) - 28,00 грн., за період з 24.10.2014 року по 30.10.2014 року (день часткової оплати на 3 000,00 грн.) - 23,07 грн., за період з 31.10.2014 року по 06.11.2014 року (день часткової оплати на 3 000,00 грн.) - 8,69 грн., що разом складає 279,95 грн.

Перевіривши розрахунок пені Відповідача за прострочення грошових зобов'язань за видатковими накладними № 58 від 06.08.2014 року, № 59 від 06.08.2014 року, № 220 від 19.08.2014 року, № 221 від 19.08.2014 року, № 54 від 02.09.2014 року, суд приходить до висновку, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

Таким чином, за прострочення платежів за Договором поставки № 229 від 11 жовтня 2012 року, з Відповідача підлягає стягненню 759,47 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження по справі щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі в розмірі 29 850,64 грн. підлягає припиненню, з Відповідача підлягає стягненню 2 359,09 грн. - основного боргу, 91,55 грн. - 3% річних, 759,47 грн. - пені.

Відповідно до ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії Відповідача, здійснені судові витрати покладаються на нього.

Таким чином, судові витрати Позивача по сплаті судового в сумі 1 570,30 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позову вих. № 2642 від 06.11.2014 року про стягнення з Приватного підприємства "ГОЛДЕН-ФАРМ" (ідентифікаційний код 32706692, адреса: 01042, м. Київ, вулиця академіка Філатова, будинок 10-А, офіс 3/7, п/р 26009000028637 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, св. пл. ПДВ № 200108895, ІПН 327066926558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" (ідентифікаційний код 32011411, адреса: 83003, Донецька обл., місто Донецьк, просп. Ілліча, Б.91, п/р 26008209127 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, св. пл. ПДВ № 07587115, ІПН 320114105635) основного боргу 29 850,64 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 64 копійки) провадження по справі № 910/25117/14 - припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ГОЛДЕН-ФАРМ" (ідентифікаційний код 32706692, адреса: 01042, м. Київ, вулиця академіка Філатова, будинок 10-А, офіс 3/7, п/р 26009000028637 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, св. пл. ПДВ № 200108895, ІПН 327066926558), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" (ідентифікаційний код 32011411, адреса: 83003, Донецька обл., місто Донецьк, просп. Ілліча, Б.91, п/р 26008209127 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, св. пл. ПДВ № 07587115, ІПН 320114105635), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 2 359,09 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень 09 копійок) - основного боргу, 91,55 грн. (дев'яносто одна гривня 55 копійок) - 3% річних, 759,47 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 47 копійок) - пені та 1 570,30 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят гривень 30 копійок) - судових витрат. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію даного рішення направити Відповідачу по справі № 910/25117/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.01.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало