Постанова № 42700382, 11.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

11 лютого 2015 року Справа № 924/1329/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.14 р. у справі № 924/1329/14

за позовом прокурора Летичівського району в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Хмельницький)

до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" (Хмельницька область, смт.Летичів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України (м.Київ)

про зобов'язання приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.13р. та стягнення штрафу у розмірі 4% відсотка, що становить 36956,05 грн.

За участю представників:

За участю представників:

прокурор - Ковальчук Інна Леонідівна (посвідчення №031264 від 12.01.2015 р.)

позивача - Куляша Оксана Іванівна (довіреність №14/20-134-14 від 01.07.2014 р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.10.14 р. у справі №924/1329/14 (суддя Заверуха С.В.) задоволено позов прокурора Летичівського району в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України про зобов'язання приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.13р. та стягнення штрафу у розмірі 4% відсотка, що становить 36956,05 грн.

Зобов'язано приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договором прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-6пл-стз/88, а саме комбайн Дон-Лан "Акрос", заводськ. №11054 від страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 36956,05 грн. штрафу. Стягнуто з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3045,00 грн.(арк.справи 57-59).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" подав через господарський суд Хмельницької області апеляційну скаргу (арк.справи 69-75).

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, зазначає про відсутність в предметі спору інтересів держави та відсутність в прокурора права подавати позови в інтересах підприємств, установ та організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а також відсутність в НАК «Украгролізинг» статусу органу державної влади або місцевого самоврядування, а тому позовна заява про зобов'язання застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. та стягнення штрафу за невиконання зобов'язання застрахувати предмет лізингу за вказаним договором в інтересах держави в особі НАК «Украгролізинг» подана прокурором безпідставно та незаконно.

При цьому, скаржник посилається на норми ч.2 ст.121 Конституції України, п.4 ч.1 ст.2 ГПК України, ст.36 1 Закону України «Про прокуратуру», ч.2 ст.13 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.13 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7, указ Президента України від 23.02.2001р. №111 «Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки», рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 у справі №1-1/99, Порядок використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.03 р. №1904.

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.2014р. по справі №924/1329/14 скасувати, винести ухвалу, якою позов прокурора Летичівського району в інтересах держави залишити без розгляду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (арк.справи 68).

НАК «Украгролізинг» надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№25368/14 від 02.12.14р., арк.справи 90-94), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві, зокрема, зазначає, що власником ПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» є держава в особі Кабінету Міністрів України, метою діяльності є сприяння реалізації державної політики в сфері агропромислового комплексу, а також те, що об'єктом, щодо якого відповідачем вчинено порушення умов договору, є техніка, яка придбавалась за державні кошти (п.2.1 договору) та є власністю держави, прокурором було правомірно визначено наявність в діях відповідача порушень інтересів держави. Тому, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг». Третя особа на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.

Посилання відповідача на те, що страхування лізингової (сільськогосподарської) техніки не є обов'язковим в розумінні Закону України «Про страхування», а тому зазначення в примірному договорі фінансового лізингу зобов'язання застрахувати предмет лізингу є виключно ініціативою НАК «Украгролізинг» вважає помилковим, оскільки ст.13 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено, що предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.2014р. у справі №924/1329/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Нафтостиль Летичів» - без задоволення.

У судовому засіданні 18.12.2014 р. представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.14 р. у справі №924/1329/14 скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

19.01.2015 р. від третьої особи на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника третьої особи (вх. №1156/15 від 19.01.2015 р.).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 11.02.2015р. представник позивача підтримала свою позицію висловлену в попередньому судовому засіданні щодо безпідставності та необгрунтованості апеляційної скарги. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.14 р. у справі №924/1329/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обгрунтованим, тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, третя особа не забезпечили явку своїх представників в призначене на 11.02.2014р. судове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому законом порядку (арк.справи 112, 116).

Враховуючи подане третьою особою клопотання, заслухану позицію відповідача у судовому засіданні 18.12.14р., приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, третьої особи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.02.2013р. державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) був укладений договір прямого лізингу №22-13-бпл-стз/88 (арк.справи 11-18), пунктом 1.1 якого визначено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п.3.4.9. договору лізингоодержувач зобов'язаний застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 договору.

Як встановлено п.6.1 договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору.

За договором страхування предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удар блискавки, вибух, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійні явища - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії (п. 6.3. договору).

Відповідно страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю (філії) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання (п.6.4. договору).

За порушення умов розділу 6 та/або п.3.4.12 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п.4.2. договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печаткою.

Додатком №1 до договору прямого лізингу сторони визначили предмет лізингу - комбайн Дон-Лан "Акрос", строк лізингу - 7 років, вартість - 1105522,66 грн., попередній лізинговий платіж - 110552,27 грн.(арк.справи 19).

Додатком №2 до договору прямого лізингу сторони погодили Графік сплати лізингових платежів, зокрема: 27.12.2013р. в сумі 110868,12 грн.; 27.06.2014р. - 108380,70 грн.; 27.12.2014р. - 105893,27 грн.; 27.06.2015р. - 103405,85 грн.; 27.12.2015р. - 100918,42 грн.; 27.06.2016р. - 98430,99 грн.; 27.12.2016р. - 95943,57 грн.; 27.06.2017р. - 93456,14 грн.; 27.12.2017р. - 90968,72 грн.; 27.06.2018р. - 88481,29 грн.; 27.12.2018р. - 85993,87 грн.; 27.06.2019р. - 83506,44 грн.; 27.12.2019р. - 81019,01 грн.; 27.06.2020р. - 78531,66 грн. (арк.справи 20).

27.06.2013р., згідно акта приймання-передачі, позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування на умовах договору прямого лізингу від 14.02.2013р. №22-13-6ил-стз/88 - комбайн Дон-Лан "Акрос" вартістю 1 105 522,66 грн. (арк.справи 21).

14.01.2014р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №17, що підтверджується квитанцією №7182, про виконання відповідачем обов'язку, а саме застрахувати предмет лізингу та надати лізингодавцю страховий поліс (його копію). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На відсутність доказів на підтвердження факту виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення страхування предмета лізингу, прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду Хмельницької області за захистом інтересів держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно положень ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як бачається з матеріалів справи, між сторонами склалися договірні правовідносини на підставі укладення договору прямого лізингу № 22-13-6пл-стз/88 від 14.02.2013р.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Як встановлено ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Сторони у розділі 6 договору лізингу погодили обов'язок лізингоодержувача по здійсненню страхування предмета лізингу, а у розділі 7 договору - умови щодо відповідальності за порушення, зокрема, умов розділу 6 договору.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту укладеного договору, строк, протягом якого лізингоодержувач зобов'язаний здійснити страхування предмета лізингу, визначений тривалістю у 10 календарних днів з дати підписання акта.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення страхування предмета лізингу.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, положення діючого законодавства, умови укладеного між сторонами договору та факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, визначених п.3.4.9 договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Хмельницької області, що позовні вимоги про зобов'язання ПП "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу №22-13-6пл-стз/88 від 14.02.13р. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 36956,05 штрафу.

У відповідності до положень ч.2 ст.193, ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 цього Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами договору лізингу сторони визначили обов'язок відповідача по здійсненню страхування предмета лізингу (п.3.4.9. Договору), також було визначено строк виконання такого обов'язку - протягом 10 календарних днів (п.6.1. договору).

Як вже було зазначено, лізингоодержувач (відповідач) не застрахував предмет лізингу за договором прямого лізингу від 14.02.2013року №22-13-6пл-стз/88, а саме: комбайн Дон-Лан "Акрос" в добровільному порядку.

Пунктом 7.3 договору визначено - за порушення умов розділу 6 Договору лізингоодержувач (відповідач) сплачує штраф в розмірі 4 (чотири) % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Зважаючи на зазначене, у позивача наявні підстави для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 4% від невідшкодованої вартості лізингової техніки.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновком про його правомірність та обґрунтованість, при цьому враховується, що невідшкодована вартість лізингової техніки за договором від 14.02.2013р. становить 923 901,08 грн. (923901,08 х 4/100 = 36956,05 грн.), а том позовні вимоги про стягнення 36956,05 грн. штрафу задоволено правомірно.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про відсутність в предметі спору інтересів держави та відсутність в прокурора права подавати позови в інтересах підприємств, установ та організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а також відсутність в НАК «Украгролізинг» статусу органу державної влади або місцевого самоврядування, а тому позовна заява про зобов'язання застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу №22-13-6 пл-стз/88 від 14.02.2013р. та стягнення штрафу за невиконання зобов'язання застрахувати предмет лізингу за вказаним договором в інтересах держави в особі НАК «Украгролізинг» подана прокурором безпідставно та незаконно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, національна акціонерна компанія «Украгролізинг» утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2014р. №354. Компанія є державним публічним акціонерним товариством (п.2 загальної частини Статуту). Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює повноваження щодо управління корпоративними правами компанії. Єдиним акціонером компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію компанії та в особі Фонду Державного майна після передачі йому пакета акцій компанії, визначеного для продажу згідно з рішенням про приватизацію (п. 18, 19 Статуту).

Відповідно до п.5 Статуту, метою діяльності компанії є сприяння реалізації державної політики в сфері агропромислового комплексу, забезпечення ефективного функціонування і розвитку шляхом передачі товаровиробникам на умовах лізингу технічних засобів для зазначеного комплексу.

Відповідно ч.2 ст.81 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З наведеного вбачається, що держава бере безпосередню участь у створенні юридичних осіб публічного права, які створюються з метою ефективного та раціонального використання державного майна, так як сама держава не може управляти належними їй цінностями, закріплюючи майно за окремими підприємствами, установами та організаціями, держава, як власник, дозволяє їм управляти цим майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави.

НАК «Украгролізинг» утворена з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері, забезпечення ефективного функціонування і розвитку виробництва шляхом передачі товаровиробникам на умовах лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання, надання виробничих послуг, організації технічного сервісу та на 100% відсотків є державною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено повноваження щодо представництва інтересів держави в суді.

Статтею 361 Законом України «Про прокуратуру» закріплено представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, згідно якої представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності передбачених статтею підстав, з метою представництва держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави , обґрунтовує необхідність їх захисту.

Як роз'яснено Конституційним Судом України в рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999р., суд порушує справи за позовними заявами прокурорів в інтересах держави. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Отже, приймаючи до уваги викладені правові норми та рішення Конституційного суду України, враховуючи, що власником позивача є держава в особі Кабінету Міністрів України, метою діяльності є сприяння реалізації державної політики в сфері агропромислового комплексу, а також те, що об'єктом, щодо якого відповідачем вчинено порушення умов договору, є техніка, яку придбано за державні кошти (п.2.1 договору) та є власністю держави, прокурором було правомірно визначено наявність в діях відповідача порушень інтересів держави.

Тому, прокурором правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», при цьому третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача визначено Кабінет Міністрів України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.14 р. у справі № 924/1329/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Грязнов В.В.