Постанова № 42700149, 10.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" лютого 2015 р. Справа №902/1522/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельника В.В. - представника за довіреністю від 18.04.2014р. №14-93

від відповідача: Слодецького О.В. - представника за довіреністю від 12.01.2015р. №26-ЮВ

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2014р.

у справі №902/1522/14 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк", м.Вінниця

про стягнення 154957,81грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2014р. у справі №902/1522/14 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" про стягнення 154957,81грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати і прийняти нове, яким задоволити позов.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- суд неправильно послався на п.16 договору №834-30 від 17.10.2014р., яким сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, оскільки мається на увазі, що після виконання договору сторони не мають одна до одної претензій стосовно організації проведення сторонами взаєморозрахунків, а не претензій як таких;

- договір №834-30 від 17.10.2014р. не містить положень про те, що його умови розповсюджуються на правовідносини між сторонами, які склалися до моменту укладення даного договору.

Представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2014р. у справі №902/1522/14 скасувати і прийняти нове, яким задоволити позов.

Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить оскаржене рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2014р. у справі №902/1522/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність усіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014р. у справі №902/1653/13 задоволено позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за поставлений природний газ у сумі 1 117 641, 37грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 948858, 14 грн. основного боргу, 24856, 27грн. 3 % річних за період з 15.11.2012р. по 14.11.2013р., 51169, 26грн. пені, 46494, 05грн. штрафу та 22352,83грн. судового збору у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2480/11. У позові про стягнення 3495,44грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2012р. - січень 2013р., відмовлено.

17.10.2014р. НАК "Нафтогаз України", ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк", Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради укладено договір №834/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (надалі - договір), згідно пункту 1 якого, предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором №14/2480/11 від 30.09.2011р. у сумі 948858,14грн., у т.ч. ПДВ.

У підпункті 2 пункту 11 договору сторони обумовили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до пункту 16 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.14 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №12 від 20.10.2014р. на суму 948 858,14 грн., де у графі "Призначення платежу" зазначено: "Пог заб за пр газ за 2012р. зг ПКМУ №30 від 29.01.2014р., п.24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ "Про ДБУ на 2014р.", дог №834/30 від 17.10.2014р., №14/2480/11 від 30.09.11р. в т.ч. ПДВ- 158143,02", згідно якого відповідачем, на виконання умов договору №834/30 від 17.10.2014р., погашено заборгованість перед позивачем у сумі 948858,14 грн. (проведено банком 27.10.2014р.).

У зв`язку з простроченням відповідачем строків виконання зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст.526, 611, 625 ЦК України, ст.ст.22, 193, 231 ГК України, звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" 154957,81грн., з яких 130001,54грн. інфляційних, нарахованих за період з листопада 2013р. по серпень 2014р., та 24956,27грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.11.2013р. по 30.09.2014р.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року у даній справі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено у задоволенні позову.

Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014р. у справі №902/1653/13 задоволено позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за поставлений природний газ у сумі 1 117 641, 37грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 948858, 14 грн. основного боргу, 24856, 27грн. 3 % річних нарахованих за період з 15.11.2012р. по 14.11.2013р., 51169, 26грн. пені, 46494, 05грн. штрафу та 22352,83грн. судового збору у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2480/11. У позові про стягнення 3495,44грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2012р. - січень 2013р., відмовлено (а.с.26-30).

Вказаним рішенням встановлено що, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" уклали договір купівлі-продажу природного газу №14/2480/11 від 30.09.2011р., згідно пункту 1.1 якого продаіець зобов'язувався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Згідно актів прийому - передачі природного газу від 31.10.2011р., від 31.10.2011р., від 30.09.2012р., від 26.09.2012р., від 27.11.2012р., від 30.11.2012р. та від 31.12.2012р. ДК "Газ України" поставило КП "Будтеплосервіс" газ, який відповідачем не оплачений у сумі 948858,14грн., на яку було нараховано пеню в сумі 74011,45грн. за періоди з 15.11.2012р. по 13.12.2012р., з 15.12.2012р. по 28.12.2012р., з 15.01.2013р. по 14.11.2013р, інфляційні нарахування у сумі 3495,44грн. за грудень 2012 року - січень 2013 року та 3 % річних у сумі 24856,27грн. за період з 15.11.2012р. по 14.11.2013р.

Судом встановлено, зазначене вище рішення набрало законної сили 18.02.2014р.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2480/11 від 30.09.2011р. встановлений рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014р. у справі №902/1653/13.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника по договору та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків по ньому, враховуючи виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по договору №14/2480/11 від 30.09.2011р. щодо сплати суми основного боргу лише після набрання рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2014р. у справі №902/1653/13 законної сили 18.02.2014р., а саме 20.10.2014р., позивач на підставі ст.625 ЦК України, з урахуванням строків оплати згідно вказаного договору, нарахував та просив стягнути на його користь 130001,54грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 р. по вересень 2014р. та 24956,27грн. 3 % річних за період з 15.11.2013р. по 30.09.2014р.

На підставі та у відповідності з вищенаведеними нормами чинного законодавства, перевіривши розрахунки позивача 3% річних від простроченої суми у розмірі 24956,27грн. та інфляційні у сумі 130001,54грн., судова колегія дійшла висновку, що вказані розрахунки проведені правильно, з дотриманням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги у зазначеній сумі підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що укладення договору про організацію взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників, а тому позивач, уклавши вищевказаний шестисторонній договір фактично погодився із встановленням строку погашення заборгованості у сумі 948 858,14 грн., виходячи із моменту перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету. Виходячи з того, що строк виконання зобов'язань з оплати природного газу в сумі 948 858,14 грн., отриманого на умовах договору №14/24 від 30.09.2011р., сторони погодили умовами договору №834/30 від 17.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами якого відповідачем не допущено, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24 956,27 грн. - 3 % річних та 130 001,54 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу.

Проте, місцевим господарським судом не враховано, що шестисторонній договір про організацію взаєморозрахунків №834/30 укладено 17.10.2014р., а позивачем нараховано згідно зі ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2480/11 у сумі 948858,14грн., за період з листопада 2013р. по серпень 2014р. та з 15.11.2013р. по 30.09.2014р., відповідно, (борг сплачено лише 27.10.2014р.), тобто річні та інфляційні втрати нараховано за період до укладення 17.10.2014р. вказаного вище договору про організацію взаєморозрахунків, який, згідно з п.14, набрав чинності з моменту його укладення, тобто 17.10.2014р., і лишень після набрання ним чинності змінено порядок та строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2011р. №14/2480/11.

Також, місцевим господарським судом не враховано, що договір про організацію взаєморозрахунків №834-30 від 17.10.2014р. не містить положень, що його умови розповсюджуються на правовідносини, які склалися між сторонами до моменту укладення даного договору.

Наведені обставини, місцевим господарським судом не були дослідженні в повній мірі, що призвело до прийняття ним неправильного рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 130001,54грн. інфляційних втрат та 24956,27грн. 3 % річних.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів, керуючись п.2 ст.103, п.1, 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2014р. слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2014р. у справі №902/1522/14 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" (21029, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 145 код ЄДРПОУ 23110524) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ 20077720) 130 001грн. 54коп. інфляційних втрат, 24 956грн. 27коп. 3% річних, всього - 154 957грн. 81коп., 3099грн. 16коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1549грн. 58коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №902/1522/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.