Ухвала суду № 42700063, 02.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 лютого 2015 року Справа № 922/1440/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Волковицької Н.О.,суддів:Грейц К.В., Грека Б.М., Добролюбової Т.В., Мачульського Г.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 30.10.2014у справі№ 922/1440/14за позовомДержавного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго"; 2. Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Державного концерну "Укроборонпром"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2014 у справі № 922/1440/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014, позовні вимоги задоволено; визнано недійсним договір оренди № 8/11 від 04.07.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш".

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у справі № 922/1440/14 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у справі № 922/1440/14, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі № Б-39/208-10, від 26.07.2011 у справі № 10/422/08-3/65/10 та від 06.08.2014 у справі № 25/528, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 30.10.2014 у справі № 922/1440/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що при укладенні спірного договору у відповідача-1 як у орендодавця був відсутній належний обсяг цивільної дієздатності, оскільки до укладення спірного договору відповідачем-1 було передано вказану нежитлову будівлю в іпотеку банку та відповідним рішенням господарського суду у іншій справі звернуто стягнення на неї.

Водночас у постанові від 10.06.2014 у справі № Б-39/208-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви в межах справи про банкрутство про визнання аукціону та укладених за його результатами договорів купівлі-продажу недійсними. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що при проведенні оспорюваного аукціону з продажу нерухомого майна банкрута було дотримано усіх вимог законодавства, так як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 не було передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, який укладається під час ліквідаційної процедури боржника, що здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, і з моменту застосування ліквідаційної процедури до боржника продаж майна здійснюється у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не норм Закону України "Про іпотеку".

У постанові від 06.08.2014 у справі № 25/528 в частині, що стосується доводів заявника суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у визнанні недійсними договору оренди нерухомого майна та договору оренди рухомого майна. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що на час укладення спірних договорів право власності на майно, яке є їх предметом, було зареєстровано за відповідачем-1 належним державним органом на підставі договору купівлі-продажу та рішення господарського суду у іншій справі, яке набрало законної сили, а тому відповідач-1 мав право користуватися та розпоряджатися вказаним майном, зокрема, передавати його в оренду.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, у постанові від 26.01.2011 у справі № 10/422/08-3/65/10 в частині, що стосується доводів заявника суд касаційної інстанції дійшов тих самих висновків щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди, що і у постанові про перегляд якої подано заяву, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірний договір обмежив права ВАТ "Укртелеком" як власника нерухомого майна, переданого за спірним договором.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116 - 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго" у допуску справи № 922/1440/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Волковицька Судді:К. Грейц Б. Грек Т. Добролюбова Г. Мачульський