Ухвала суду № 42698359, 05.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/672/15

Головуючий у 1 інстанції Криворучко П. В.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП-27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Доценко Л.І., Гірняк Л.А.,

при секретарі - Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 серпня 2014 року, -

встановила:

13 травня 2014р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"(надалі ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, ПАТ "Дельта Банк" посилався на те, що згідно укладеного кредитного договору №001-15249-121007 від 12.10.2007р. ОСОБА_1 отримав від банку кредит, шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, на картковому рахунку НОМЕР_1 на загальну суму 30 000 грн., з встановленням кредитного ліміту на кредитній лінії карткового рахунку у розмірі 3 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 29,9% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, зазначали, що власник картки зобов'язаний щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, та всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом.

Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, а тому, станом на 20.03.2014р. має заборгованість у розмірі 3 313,87грн., у тому числі:

1 785,03грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

602,98грн. - заборгованість за відсотками;

925,86грн. - заборгованість за комісіями, що і спонукало позивача на звернення до суду з даним позовом.

Відповідач у судовому засідання позов не визнав, посилався на те, що він кредитні кошти сплатив у повному обсязі, вважав, що переплатив більше 12000 грн. поверх кредитних зобов'язань. Крім того, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких стверджував про щомісячне внесення до 20.02.2013р. на рахунок банку кредитних платежів згідно тарифів, які були зазначені в угоді. Після отримання, на його прохання із бухгалтерії повідомлення про переплату ним банку 12 124грн., та отримання 27.02.2013р. відповіді Укрпошти про те, що за вказаною адресою ПАТ "Дельта Банк" не знаходиться, він перестав платити кредитні відрахування.

З урахуванням того, що позивачем є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", а він укладав угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", та з посиланням на рішення Верховного Суду України по справі №3-80цс 12, відповідач просив визнати частково недійсним вказаний кредитний договір, у частині комісійного збору в розмірі 7 122 грн., відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що ним погашена заборгованість по кредиту та відсоткам 20.02.2013р.

Справа розглянута у відсутність представник позивача.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 серпня 2014р. позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 388,01грн.

Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" судовий збір у розмірі 175,39грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 серпня 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, посилається на те, що він сплатив кредит та відсотки по кредитному договору у розмірі 15 642 грн., що підтверджується розрахунками банку. До 20 лютого 2013р. щомісячно вносив на рахунок банку кредитні платежі, згідно тарифів, які були зазначені в угоді, а тому не має заборгованості за кредитом.

Позивач та відповідач до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази(а.с.102-104). Раніше ОСОБА_1 просив розглянути справу у його відсутність(а.с.91). Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Справа розглянута у відсутність сторін відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно із законом, договором.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що підлягають задоволенню позовні вимоги, в частині стягнення безпосередньо заборгованості за кредитом (тіла кредиту) - 1785,03грн. та заборгованості за відсотками - 602,98грн., оскільки відповідач ОСОБА_1, отримавши кредитні кошти від банку, взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав, кредит повністю не повернув, а тому у позивача ПАТ "Дельта Банк" є право на стягнення основної частини заборгованості. Позовні вимоги, в частині стягнення комісії у розмірі 925,86грн., не підлягають задоволенню, оскільки позивач на неодноразові пропозиції суду, не надав доказів на спростування тверджень відповідача про неправомірне отримання банком комісійного збору у розмірі 7122 грн., тобто не довів ті обставини ,на які посилався як на підставу своїх вимог, як передбачено ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі ст.ст.526,549,612,1049,1054 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 2388 грн. 01 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору №001-15249-121007 від 12.10.2007р. на відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки та доданих до нього документів (тарифів на обслуговування платіжних карток Visa Classic, анкети клієнта-фізичної особи, паспорту позичальника ОСОБА_1 та Статуту ПАТ "Дельта Банк" і свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи), Банк надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит, шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, на картковому рахунку НОМЕР_1, на загальну суму 30000грн., з встановленням кредитного ліміту на платіжній картці в розмірі 3000 грн., під зобов'язання його повернення, на строк до повного його виконання, зі сплатою 29,90% річних (а.с. 5-13, 16-17 ).

Відповідно до п.3.6, 3.7, 5.4 вказаного Договору та Тарифів, держатель картки, тобто позичальник ОСОБА_1, зобов'язаний щомісячно здійснювати погашення заборгованості, у вигляді обов'язкового мінімального платежу, а у разі порушення строків сплати заборгованості, сплачувати пеню. Крім того, сторони домовились, що нарахування та стягнення банком неустойки (пені) є правом, а не обов'язком банку(а.с.5-6).

За п.3.8 зазначеного договору встановлено, що при надходженні на рахунок коштів та наявності непогашеної кредитної заборгованості, вони направляються на погашення заборгованості в наступній черговості:

1) погашення овердрафту;

2) погашення пені;

3) сплата прострочених процентів;

4) погашення простроченої заборгованості за кредитною лінією;

5) сплата поточних процентів;

6) погашення поточної заборгованості за кредитною лінією;

7) сплата платежів за розрахунково-касове обслуговування;

8)решта коштів зараховується на рахунок(а.с 5).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у період до жовтня 2008 року, здійснював регулярні платежі по поверненню отриманих кредитних коштів, а тому не мав заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії, тому йому пеня не нараховувалась. Однак, з грудня 2008 року платежі здійснював нерегулярно, в зв'язку з чим кошти, які ним сплачувались, направлялись на погашення заборгованості в черговості відповідно до п.3.8 Договору. В результаті, станом на 20 березня 2014р., заборгованість по вказаному договору склала 3 538,87грн., у тому числі:

- 1785,03грн. - тіло кредиту;

- 602,98грн. - прострочені відсотки;

- 925,86грн. - прострочена комісія;

- 225 грн. - прострочена пеня (а.с. 14-15 ).

Згідно пункту 3.6 Договору, держатель Картки зобов'язаний щомісячно в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у Тарифах. Обов'язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, Овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов Тарифів до складу ОМП можуть включатись інші платежі.

Відповідно до п.3.7 Договору, у разі порушення Держателем картки строків сплати заборгованості за кредитною лінією та /або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та \або Овердрафтом, Держатель картки сплачує банку пеню в розмірі, в строки та порядку, які визначені Правилами та Тарифами.

Враховуючи викладене , колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача безпосередньої заборгованості за кредитом у розмірі 1785,03грн. (тіла кредиту) та заборгованості за відсотками - 602,98грн., оскільки відповідач, отримавши кредитні кошти від банку, взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав, кредит повністю не повернув.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позивач в іншій частині позовних вимог не надав до суду доказів щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Крім того, на неодноразові виклики позивача до суду апеляційної інстанції, представник позивача також в судове засідання не з'явився.

Доводи апелянта про те, що він уклав кредитний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", а позивачем по справі є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є необґрунтованими, оскільки згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" вони є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", а тому мають право на пред'явлення вимог до відповідача( а.с. 16-17).

Доводи апелянта про те, що він повністю сплатив суму заборгованості за кредитним договором, в зв'язку з чим не має заборгованості до уваги не приймається, оскільки відповідач зобов'язаний щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, однак ОСОБА_1 щомісячно не здійснював оплату, передбачену п.п.3.6, 3.7, 5.4 вказаного Договору та Тарифів, що викликало заборгованість за кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, який було витребувано апеляційним судом для перевірки доводів апеляційної скарги, останні оплати по кредитному договору ОСОБА_1 здійснив 21 січня 2013р. у розмірі 190 грн., 20 лютого 2013р. у розмірі 120 грн., а в подальшому оплата по кредиту була припинена, незважаючи на те, що тіло кредиту не було погашено у повному обсязі (а.с. 106-108 ).

Доводи апелянта про оплату кредиту у повному обсязі не підтверджено письмовими доказами.

Згідно розрахунку банку на теперішній час станом на 27 січня 2015р. сума заборгованості за кредитом по вказаному договору склала 3 761,61грн., у тому числі:

- 1714,34грн. - тіло кредиту;

- 70,69грн. - прострочено тіло кредиту;

- 683,28 грн. - прострочені відсотки;

- 1068,30грн. - прострочена комісія;

- 225грн. - прострочена пеня (а.с.106-108 ).

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що посилання відповідача на рішення Верховного Суду України по справі №3-80цс 12, не може бути прийнятим до уваги, оскільки викладені у вказаному судовому рішенні правовідносини стосуються споживчих кредитів, а посилання апелянта про нарахування начебто завищених відсотків, у розмірі 39,9% є безпідставними, оскільки згідно розрахунків, наданих позивачем, відсоткова ставка нарахована банком за кредитним договором у розмірі 29,90%, як і передбачено кредитним договором(а.с. 14-15, 31-32 ).

Крім того, ОСОБА_1 не заявляв зустрічних позовних вимог до ПАТ "Дельта Банк" щодо оскарження кредитного договору та умов які ним передбачені. Кредитний договір та його умови на теперішній час є дійсними.

Посилання апелянта про повернення банком коштів у розмірі 7122грн. є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 у даній справі не заявлено самостійні вимоги до банку про повернення цих коштів.

Позивачем ПАТ "Дельта Банк" рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307 п.1ч.1,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.А.Гірняк

Л.І.Доценко