Постанова № 42697301, 12.02.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

12.02.2015

справа № 2-а/489/63/15

Постанова

Іменем України

12 лютого 2015 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Овчарук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій УПФ щодо відмови у призначенні їй наукової пенсії та її перерахунку неправомірними; зарахування часу її роботи у період з 10.07.1975 по 23.08.1999 до наукового стажу; зобов'язати УПФ призначити і здійснити перерахунок відповідно статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» як науковому працівнику за встановленим ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 фактом роботи на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалася науково-технічною діяльністю в період з 10.07.1975 по 23.08.1999, займаючи посаду конструктора ІІІ, ІІ, І категорій.

У обґрунтування вимог позивач вказала, що її справа неодноразово розглядалася судами і стосувалася факту роботи в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді, яка відноситься до науково-технічної діяльності. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014, позивач вважає, що касаційною інстанціє встановлено факт її роботи в спірний період на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалася науково-технічною діяльністю, що фактично підтвердило її право на призначення наукової пенсії. У цій частині провадження закрито.

Між тим, УПФ вказаний факт категорично не визнає та прийняло рішення від 28.12.2014 №94/1 про відмову в проведенні переходу з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається і встановлено судом, в грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до УПФ із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Право на переведення з однієї пенсію на іншу обґрунтовувала ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014.

Рішенням УПФ від 18.12.2014 № 94/1 в задоволенні зави ОСОБА_1 відмовлено.

У судовому засіданні позивач пояснила, що між нею і УПФ мав місце тривалий спір, який вирішено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014. Позивач вважає, що вказаною ухвалою суд встановив факт її роботи в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалася науково-технічною діяльністю, чим підтвердив її право на призначення наукової пенсії.

Проти доводів позивача представник відповідача заперечувала з посиланням на невірне розуміння ухвали касаційної інстанції.

Із матеріалів адміністративної справи № 2-а/308/10 встановлено, що між сторонами дійсно мав тривалий спір за позовом ОСОБА_1 в якому вона просила встановити факт її роботи в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалась науково - технічною діяльністю Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії України та зобов'язати УПФ призначити наукову пенсію, відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Позов ОСОБА_1 було задоволено постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 17.08.2010, яка скасована постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17.02.2011, а в задоволені позову відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач не має права на призначення наукової пенсії, згідно статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а тому відповідач, відмовляючи у призначенні такої, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту її роботи на посаді керівника підрозділу, апеляційний суд зазначив, що дана вимога виходить за спору, а тому і за межі адміністративного позову.

Переглядаючи вказані рішення в порядку касаційного провадження Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.11.2014 постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17.02.2011, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту роботи позивача в період з 10.07.1975 по 23.08.1999 на посаді керівника бригади (групи) конструкторів, яка займалась науково - технічною діяльністю, скасував та в цій частині провадження у справі закрив. В решті оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині встановлення факту касаційний суд мотивував свій висновок з посиланням на норми КАС України тим, що вимоги позовної заяви про встановлення факту не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, касаційний суд лише усунув процесуальне порушення щодо підсудності спору про встановлення факту, допущене апеляційним судом.

У ході розгляду справи з пояснень сторін також встановлено, що у грудні 2014 року будь-яких нових доказів у підтвердження наукового стажу ОСОБА_1 до УПФ не подавала, а відтак повторна відмова відповідача у переведенні позивача на наукову пенсію є правомірною, а дії УПФ такими, що вчинені у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Керуючись статтями 7-12, 70, 71, 159, 161-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її проголошення, особами, які приймали участь у справі, але були відсутні при проголошенні постанови - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст постанови

підписано 13.02.2015.