Ухвала суду № 42687798, 28.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2015 рокусправа № 804/15300/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі №804/15300/13-а за позовом до відповідача про Державного підприємства «Придніпровська залізниця» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000782500 та №000792500 від 06 листопада 2013 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. При проведенні перевірки відповідачем не взято до уваги той факт, що під час складання контрагентами позивача податкових накладних, вони мали відповідні свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, які не були анульовані з тих чи інших підстав. Позивач вказує, що акт перевірки ґрунтується виключно на домислах та припущеннях податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі №804/15300/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що дослідженими доказами підтверджено реальний характер правовідносин позивача з його контрагентами, що призводило до об'єктивної зміни складу активів позивача. Відповідно, висновки відповідача про нереальність правочинів та неправомірність, з огляду на це, віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними та достатніми доказами і є безпідставними.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі №804/15300/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «НВО «Екотехсервіс», ТОВ «Парадігма Груп», ТОВ «Авітон» та його постачальниками відсутня, а наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Факт отримання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг саме від вищевказаних контрагентів первинними документами не підтверджений.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі №804/15300/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 19 вересня 2013 року по 09 жовтня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Екотехсервіс» за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року, з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року, ТОВ «Парадігма Груп» за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року, ТОВ «Авитон» за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, результати якої оформлено актом №272/25.2-01073828 від 23 жовтня 2013 року.

Податковий орган зазначає, що при проведенні перевірки, зокрема, було використано:

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авітон» № 278/224/34885563 від 18.02.2013 р., складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО «Екосервіс» № 237/22-710/35498183 від 25.02.2013 р., складений ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська;

- довідку про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Парадігма Груп» № 98/224/3605282 від 11.06.2013 р., складену ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем положень пп. 14.1.13, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 264352, 00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 р. - на суму 77959 грн., за 4 квартал 2012 р. - на суму 186393 грн.; п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 412180, 33 грн., в тому числі за серпень 2012 р. - на суму 72 742 грн., за вересень 2012 р. - на суму 112958,33 грн., за листопад 2012 р. - на суму 112000 грн., за січень 2013 р. - на суму 114480 грн.

06 листопада 2013 року на підставі акту перевірки №272/22.3-01073828 від 23.10.2013 р. відповідачем по відношенню до позивача прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №000782500 від 06.11.2013 р. про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт та послуг) в сумі 412180,33 грн., та штрафних санкцій в сумі 206 090,17 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №000792500 від 06.11.2013 р. про донарахування податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 264352,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 132 176,00 грн.

Судом встановлено, що в перевіряємих періодах позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «НВО «Екотехсервіс», ТОВ «Парадігма Груп» та ТОВ «Авитон».

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, з яких би вбачалась відсутність здійснення вказаними контрагентами позивача господарської діяльності.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що операції з поставки товарів та отримання послуг позивачем від ТОВ «Парадігма Груп», ТОВ «Авитон», ТОВ «НВО «Екотехсервіс» відображені в бухгалтерському обліку підприємства відповідними бухгалтерськими проводками, що зазначено безпосередньо в акті перевірки, та не заперечується відповідачем. Отже, дані аналітичного бухгалтерського обліку ДП «Придніпровська залізниця» по спірним взаємовідносинам відповідають даним його податкового обліку. Первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій ДП «Придніпровська залізниця» з його контрагентами ТОВ «Парадігма Груп», ТОВ «Авитон», ТОВ «НВО «Екотехсервіс» у спірних періодах, містять обов'язкові реквізити, та складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу в акті перевірки та апеляційній скарзі на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авітон» №278/224/34885563 від 18.02.2013 р., складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО «Екосервіс» № 237/22-710/35498183 від 25.02.2013 р., складений ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. Згідно діючого законодавства названі документи складаються у разі, коли проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, є об'єктивно неможливим. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, виходячи із зазначеного, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Стосовно довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Парадігма Груп» №98/224/3605282 від 11.06.2013 р., складеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана довідка не може бути прийнята судом у якості достатнього доказу порушення позивачем податкового законодавства у перевіряємих періодах, виходячи з такого.

Як свідчить зміст акту перевірки (т.1, а.с.35-37), ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено зустрічну звірку ТОВ «Парадігма Груп» щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Рудметтранс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2013 року. Довідка у повному обсязі до суду не надана. Згідно змісту витягу з названої довідки (т.2, а.с.49-56), в ній було відображено операцію за участі позивача на суму 624391,70 (в т.ч. ПДВ у розмірі 104065,13 грн.), показники якої не прийнято до уваги, виходячи з того, що під час звірки господарських операцій між ТОВ «Парадігма Груп» та ТОВ «Рудметтранс» не надано інформації стосовно укладених договорів з перевізником ПП «ОСОБА_1.», що здійснював перевезення товару від ТОВ «Парадігма Груп» до Державне підприємство «Придніпровська залізниця».

Про дослідження транспортних документів за участі перевізника ПП ОСОБА_1 та їх оцінку у акті перевірки позивача не йдеться, як і про підтвердження припущень податкового органу, що проводив звірку, про відсутність договорів, документів на перевезення, тощо. Отже, обставини, на які посилається відповідач, не можна вважати доведеними. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Також, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні від 09 січня 2007 року по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі справи справу за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» (Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий суддя - Панталієнко В.П.).

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства та зазначену судову практику, обов'язкову для врахування, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВО «Екотехсервіс», ТОВ «Парадігма Груп» і ТОВ «Авитон».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 20 лютого 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі №804/15300/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко