Ухвала суду № 42687779, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 рокусправа № 804/2180/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2180/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСІС ЛТД» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРСІС ЛТД» 05 лютого 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення:

- №0000262204 від 22 січня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1704394,00 грн.;

- 0000272204 від 22 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 8 744,00 грн., а саме: за основним платежем 5 829,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями 2915,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1362/22-4-16/35202225 від 30 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог п. 200.1, 200.2, п. 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: порушення порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Корсіс ЛТД» з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 30 грудня 2013 року №1362/22-4-16/35202225 в якому зроблено висновок про порушення позивачем п. 200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України:

- завищення залишку від'ємного значення за листопад 2013 р., який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1704394,00 грн., заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р. (№ 9077775830 від 03.12.2013 р. з урахуванням уточнюючого розрахунку);

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2013 р. в сумі 5823,00 грн.

Згідно з актом перевірки позивачем в рядку 21.3 декларації не відображена сума 1713033,00 грн. зі знаком «-» (за результатами акта № 849/22-4-16/35202225 від 25 жовтня 2013 року, податкового повідомлення-рішення № 0001222204 від 15.11.2013 р.);

- завищено значення рядка 24 декларації на 1704394,00 грн.;

- занижено значено рядка 25 декларації на 5829,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2014 року:

- № 0000262204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1704394,00 грн. (а.с.23);

- №0000272204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5829,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2915,00 грн. (а.с.24).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередньому та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права позивач має право на відображення у власній податковій звітності залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування у поточному (звітному) періоді, при цьому чинне податкове законодавство не містить жодних застережень для такого відображення показників залишку від'ємного значення при судовому оскарженні визначених до сплати сум з податку на додану вартість за попередні звітні податкові періоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для зменшення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість стали обставини, відображені в акті від 25 жовтня 2013 року № 849/22-4-16/35202225 про результати камеральної перевірки даних ТОВ «КОРСІС ЛТД» з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2013 року № 0001222204, яким ТОВ "КОРСІС ЛТД" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2013 р. у розмірі 1710223,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем до суду, та за наслідками розгляду адміністративного позову, скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі №804/16300/13-а. Зазначене рішення суду не набуло законної сили на час розгляду справи судом першої інстанції.

За приписами п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податку зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податку до суду з позовом про визнання недійним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки зазначені у податковому повідомленні - рішенні від 15 листопада 2013 року № 0001222204 суми грошового зобов'язання не є узгодженими до набрання законної сили рішення суду у відповідній адміністративній справі, то у позивача не виникло обов'язку щодо їх сплати, натомість він має можливість відображати у податковій звітності залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, що існує на час здійснення такого декларування до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом без достатніх правових підстав зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача у розмірі 1704394, 00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 8744, 00 грн., при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 22.01.2014 р. № 0000262204 та № 0000272204 відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №804/2180/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13 лютого 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий