Ухвала суду № 42687757, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/7126/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Руденко Є.Д., дов. від 27.11.14 р.

відповідача: - Петренко Д.О., дов. від 11.11.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 р. у справі № 804/7126/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «С» Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2013 р.:

- № 0003812203, яким до ТОВ «КАРІ Україна» за порушення п.2.6 розділу 2 Положення № 637 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 433,50 грн.,

- № 0003822203, згідно якого до ТОВ «КАРІ Україна» за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35802 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю виявлених перевіркою порушень ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та невірним трактуванням податковим органом фактичних обставин.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014р. у справі № 804/7126/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 16.12.2013 р. № 0003822203;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано наявністю необхідних первинних документів, що засвідчують належне здійснення обліку товарних запасів. Судом зазначено, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, тобто у магазині позивача не може свідчити про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а також про те, що товар у магазині не оприбуткований у встановленому законом порядку.

Щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем фактично визнано, що директором магазину не записано суму розрахунку в КОРО, внаслідок чого не було оприбутковано грошові кошти згідно фіскального звітного чеку.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 р. у справі № 804/7126/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» від 16.12.2013 р. № 0003812203, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Скаржник наполягає на тому, що наявність своєчасно роздрукованого Z-звіту свідчить про належне оприбуткування коштів, і лише відсутність запису в КОРО не може свідчити про порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що фінансові санкції, накладені відповідачем, є різновидом адміністративно-господарських санкцій, які встановлюються виключно законами і Указ Президента України, не може вважатись нормативно-правовим актом, яким можуть встановлюватись будь-які види адміністративно-господарських санкцій.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції до суду, з апеляційною скаргою звернулась ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в якій просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 р. № 0003822203 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник вказує на те, що ненадання до перевірки повного пакету первинних документів та відсутність правильного ведення бухгалтерського обліку є підставою для висновків про порушення суб'єктом господарювання норм податкового законодавства. Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані визначені сторонами правові позиції по суті спірних питань, надані пояснення та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КАРІ Україна» відноситься до міжнародної торгівельної мережі, що реалізує на території України товари непродовольчого призначення (взуття, одяг та аксесуари) (здійснює їх роздрібний продаж) у власних господарських одиницях (магазинах), які знаходять у користуванні позивача на умовах оренди та/або суборенди і зареєстроване, як платник податків, у ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська.

Працівниками ГУ Міндоходів у Запорізькій області здійснено фактичні перевірки магазинів «Карі» розташованих за адресами: м.Запоріжжя, пр.Радянський, 13, та вул.Гоголя, 32, в яких здійснює діяльність ТОВ «КАРІ УКРАЇНА», за результатами яких складено акти перевірок № 0062/04/65/22/37989494, № 0063/04/65/22/37989494 від 20.11.2013 р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська (т.1, а. с.36-43).

Даними перевірками встановлено порушення Товариством:

- пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 277 (далі - Положення № 637), через не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівкових коштів у сумі 12486,70 грн.;

- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 17902 грн., невідповідність товару згідно бухгалтерського обліку фактичному залишку.

16.12.2013 р. на підставі вищевказаних актів перевірок ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003812203, згідно якого до Товариства за порушення п.2.6 розділу 2 Положення № 637 на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 433,50 грн. (т.1, а. с.45),

- № 0003822203, згідно якого до Товариства за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підстав ст.20 вказаного Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35 802 грн. (т.1, а. с.44).

ТОВ «КАРІ Україна», вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача незаконними, звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська та ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" не підлягають задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Стосовно податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2013 р. №0003812203 колегія суддів зазначає наступне:

Як зазначено вище, скаржником - ТОВ «КАРІ Україна», заявляються вимоги про скасування спірної постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0003812203 від 16.12.2013 р., винесеного за порушення Товариством п.2.6 п.2 Положення № 637.

Так, абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 (далі - Указ Президента № 436/95) встановлено, що «…у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми».

Згідно визначення, наведеного у п.1.2 п.1 Положення № 637, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

В абз.2 п.п.2.2 п.2 Положення № 637 встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до абз.1, 3 п.п.2.6. п.2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

За визначенням, наведеним у п.1.2 Положення № 637, книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Отже, з наведених норм вбачається необхідність фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у КОРО у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО. І невиконання цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке Указом Президента № 436/95 встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

В акті перевірки зафіксовано, що в порушення п.2.6 Положення № 637 працівником Товариства не здійснено 29.10.2013 р. запис у розділі 2 КОРО № 0465005811р/1 від 29.07.2013 р. «Облік руху готівки та сум розрахунків» про надходження (облік) готівкових коштів у сумі 12486,70 грн., які надійшли 29.10.2013 р. згідно фіскального звітного чеку №90 від 29.10.2013 р. (т.4, а. с.91-99, 111).

Відсутність здійснення вищевказаного запису в КОРО позивачем не заперечується, пояснюючи цю обставину тим, що після роздрукування 29.10.2013 р. наприкінці дня (21:03 год.) денного Z-звіту № 90 та вклеювання його у КОРО в магазині спрацювала сигналізація, у зв'язку із чим працівник відволікся на її відключення, після чого забув записати суму розрахунку в розділ 2 КОРО (службова записка директора магазину Корнієнко Т. А. від 02.12.2013 р. - т.4, а.с.110).

Отже, враховуючи те, що на момент проведення фактичної перевірки не було оприбутковано грошові кошти згідно фіскального звітного чеку № 90 від 29.10.2013 р. у сумі 12486,70 грн., колегія суддів дійшла висновку про вірність позиції суду першої інстанції щодо наявності порушення позивачем п.2.6 Положення № 637, оскільки таке невнесення вважається порушенням порядку оприбуткування готівки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 26.02.2013р. та від 02.04.2013 р. (т.4, а. с.116-119), які, виходячи з їх змісту, в силу приписів статті 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, наведене свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента № 436/95 і відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2013р. № 0003812203.

Посилання скаржника (ТОВ «КАРІ Україна») на те, що між часом відкриття Z-звіту №90 від 29.10.2013 р. та датою і часом його, закриття 29.10.2013 р. та роздрукування не минуло 24 години, тому у діях Товариства відсутнє порушення п.2.6 Положення № 637, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суть виявленого порушення полягає у неправомірному не відображенні працівником ТОВ «КАРІ Україна» готівки в КОРО після проведення розрахунків із застосуванням РРО.

Крім того, колегією суддів відхиляються посилання скаржника (ТОВ «КАРІ Україна») на те, що виключно законами може встановлюватись юридична відповідальність та на те, що Указ Президента № 436/95 не відповідає положенням Конституції України (зокрема, посилання на те, що вказаний Указ прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу «Перехідні положення» Конституції України), оскільки Указ Президента № 436/95 на момент провадження у даній адміністративній справі є чинним і у встановленому законодавством порядку неконституційним в цілому чи в окремих його положеннях не визнаний.

Також безпідставними є доводи ТОВ «КАРІ Україна» на неправомірність посилання відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні на п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, оскільки, як вважає скаржник, застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби не відноситься до податкових зобов'язань.

Так, згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, у статті 2 Указу Президента № 436/95 установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Таким чином, зі змісту п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України вбачається, що законодавцем не пов'язується можливість застосування штрафних (фінансових) санкцій лише у випадку нарахування сум податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог Товариства в цій частині.

Стосовно податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2013 р. №0003822203 колегія суддів зазначає наступне:

З акту фактичної перевірки від 08.11.2013 р. № 156/08/00/22/37989494 вбачається, що порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання, невідповідність товару згідно бухгалтерського обліку фактичному залишку обґрунтовано тим, що посадовими особами ТОВ «КАРІ Україна» не надано до перевірки останні інвентаризаційні відомості товару по підприємству, первинні бухгалтерські документи щодо обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, товарні звіти матеріально-відповідальної особи по господарському об'єкту, не виведені залишки товарних запасів по бухгалтерському обліку підприємства. Також в ході здійснення фактичної перевірки податківцями проведено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 17901 грн.

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманим особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), що визначено п.80.1 ст.80 ПК України.

Так, відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 від 06.07.95 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 265) до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.12 ст.3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265 визначено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З приписів ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р., зареєстроване в Міністерстві України 02.11.99 р. за № 751/4044 визначає в пункті 4, що запаси - активи, які, зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. В п.8 Положення зазначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

За твердженням позивача на момент проведення фактичної перевірки товари знаходились в магазинах, оприбуткування товарів здійснювалось на складі, зі складу товар відпускався та розподілявся до магазинів позивача, а облік товарних запасів ведеться бухгалтерією в центральному офісі, розташованому за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4.

Такі доводи позивача підтверджені матеріалами справи (видатковими складськими ордерами, накладними на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари та товарно-транспортними накладними - т.1, а. с.107-250; т.2; т.3; т.4, а. с.81-90), що свідчить про відсутність порушення Товариством п.12 ст.3 Закону № 265.

Скаржник (ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська) зазначає про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.20 Закону № 265 з огляду на ненадання Товариством до перевірки повного пакету первинних документів та відсутність правильного ведення бухгалтерського обліку (відсутність облікових регістрів у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначених для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку, надає право територіальному органу Міністерства доходів і зборів України (як єдиному в державі контролюючому органу з питань правомірності обчислення, нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів).

Проте, з наведеного вище положення ст.20 Закону № 265 вбачається, що відповідальність у вигляді штрафних санкцій настає за умови доведення факту реалізації суб'єктом господарювання товарів, не облікованих у встановленому порядку, який всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Отже, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.20 Закону № 265 за порушення ведення обліку товару, тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 р. № 0003822203.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційних скарг ТОВ "КАРІ УКРАЇНА" та ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" та Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 р. у справі № 804/7126/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 р. у справі № 804/7126/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко