Ухвала суду № 42687526, 10.02.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" лютого 2015 р. Справа № 903/32/15 за позовом позивача 1: Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Клівленд Парк, Вашингтон, округ Колумбія

позивача 2: Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів

до відповідача 1: Ковельської районної державної адміністрації, м. Ковель, Волинська область

до відповідача 2: фізичної особи-підприємця Семенюка Павла Трохимовича, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Тойкут

про визнання недійсним розпорядження;

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Слободян П.Р.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

Представники сторін:

від позивача 1: Шейхет М. Г. - представник (довіреність у справі)

від позивача 2: Шумелда Р. Р. - представник (довіреність у справі), Шейхет М. Г. - директор представництва

від відповідача 1: н/з.

від відповідача 2: н/з.

До початку розгляду справи по суті представник позивачів - Шейхет Мейлах Гершович звернувся до суду з письмовим клопотанням № 52-2015 від 30.01.2015р., про здійснення розгляду справи № 903/32/15 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Відповідно до ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.02.2015р. клопотання представника позивачів 1, 2 про участь в судових засіданнях у справі № 903/32/15, в режимі відеоконференції, задоволено.

Забезпечення проведення відеоконфенції покладено на господарський суд Львівської області.

Суть спору: позивач 1 - Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Клівленд Парк, Вашингтон, округ Колумбія та позивач 2 - Представництво Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів звернулися в господарський суд з позовною заявою до відповідача 1 - Ковельської районної державної адміністрації, м. Ковель та до відповідача 2 - фізичної особи-підприємця Семенюка Павла Трохимовича, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Тойкут про визнання недійсним розпорядження голови Ковельської РДА від 10.12.2007р. за № 692 та договору оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657, укладений 16.07.2008р. між Ковельською РДА та фізичною особою - підприємцем Семенюком П. Т., зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 040808100001.

Позовні вимоги обґрунтовують наступним:

Згідно рішення виконкому Тойкутської сільської ради від 05.11.2004р. № 11/2. Представництву Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу надано дозвіл на збір матеріалів для упорядкування території давнього Єврейського кладовища в с. Тойкут.

На території кладовища у 1987р. була збудована капличка, а у 2005р. - встановлений пам'ятний знак євреям, загиблим у часи Голокосту, на підставі рішення сесії Тойкутської сільської ради 2003р. про встановлення пам'ятного знака на місці масового захоронення євреїв, розстріляних фашистами в 1942р.

Позивачі зацікавлені у тому, щоб місце масових поховань, давнє кладовище, на означеній земельній ділянці було віднесено до переліку об'єктів культурної спадщини, а земельна ділянка залишалась у державній власності, з цільовим призначенням «землі історико-культурного призначення», оскільки лише таким чином, буде забезпечене право національної меншини на збереження національних культурних традицій єврейського народу, вшанування пам'яті загиблих, а також забезпечення прав громадських організацій на участь в охороні культурної спадщини.

Такі висновки узгоджуються також із нормами міжнародного права, розпорядженням Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998р. "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України"; умовами Міжурядової Угоди, укладеній між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.1994р.

На протязі кількох років Представництвом Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу замовлялись роботи з архівних та камеральних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам'ятки та їх державної реєстрації.

Території давнього Єврейського кладовища та давніх поховань були предметом вивчення та дослідження позивачами 1 і 2. З цією метою вивчалися архівні документи, що зберігаються, як у Вітчизняних, так і в зарубіжних архівах. Дані документи опрацьовувались фахівцями у сфері геодезії, картографії тощо. Які в подальшому стали підставою для паспорта об'єкта культурної спадщини «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань». В ході проведених досліджень наявність давніх поховань знайшли своє підтвердження у зв'язку із чим позивачі звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об'єкта культурної спадщини. Територіальні органи держземагенства та Ковельська РДА повідомляли про необхідність проведення археологічних досліджень для встановлення чітких меж місць поховань і їх охоронних зон та повідомили, що питання використання даної території знаходиться на постійному контролі, наголосивши при цьому, про необхідність дотримання вимог ст. 28 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», а саме, про неможливість відчуження будь-яких речових прав на землі, на яких розташовані місця поховань. Крім того, Відповідачу і третій особі повідомлялись про заборону археологічних досліджень відповідно до релігійних переконань юдейського обряду вірування, наявність і достатність висновків ДП «Поліськкартгеодезія» за існуючими архівними топографічними, картографічними документами та архівними аерофотозйомками 1944р.

Як згодом стало відомо, Семенюк П.Т. набув у власність приміщення гаража № І площею 378,9кв.м на підставі договору купівлі-продажу № 32 від 23.01.2004р. У 2008р. гараж реконструйовано в деревообробну дільницю. «КП Волинське обласне БТІ» 01.03.2010р. видало Семенюку П. Т. витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення Тойкутської сільської ради від 29.12.2008р. № 12/22.

Розпорядженням голови Ковельської РДА від 10.12.2007р. за № 692 підприємцю Семенюку Павлу Трохимовичу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення деревообробної дільниці та, із спірних земель, надано земельну ділянку площею 0,8068га для розміщення та обслуговування деревообробної дільниці в оренду терміном на 25 років.

16.07.2008р. між Ковельською РДА та підприємцем Семенюком П. Т. укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №040808100001.

Україна є учасницею Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року, Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини від 16 січня 1992 року. На виконання міжнародних зобов'язань прийнято Закони України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 року, "Про охорону археологічної спадщини" від 18 березня 2004 року, Загальнодержавну програму збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 роки, затверджену Законом України від 20 квітня 2004 року тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Розпорядженням КМУ від 20 липня 1998 р. N 604-р органи місцевого самоврядування та державної влади зобов'язано взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин; продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16 січня 1992 року, ратифікованою Законом України № 1369 від 10.12.2003р., держави - учасниці зобов'язались при плануванні та забудові сільських територій виконувати адміністративні, наукові та наглядові процедури з метою визначення необхідності врахування потреб охорони археологічної спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 та ст. 37 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», об'єкт культурної спадщини, в т.ч. і щойно виявлений, до вирішення питання про його занесення до державного реєстру нерухомих пам'яток України, підлягає охороні відповідно до вимог цього закону.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 3 березня 2009р. у справі за позовом ТзОВ "Авіантбуд" до відділу приватизації комунального майна Подільського району м. Києва; третя особа - Подільська районна у м. Києві рада про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення.

Як вбачається зі змісту інформації, наданої органами держземагенства та відповідачем, попереднє цільове призначення та використання земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, господарський двір. В той же час, спірні землі передані для обслуговування деревообробної дільниці. Тобто, здійснено зміну цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, без врахування даних щодо наявності на спірних землях об'єктів історико-культурної спадщини, без проведення дослідження земельної ділянки.

Отже, правочин вчинено з порушенням вимог Земельного кодексу України, а також пам'яткоохоронного законодавства, тобто з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, що, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 211 ЗК України є підставою для визнання його недійсним.

Викладене свідчить про порушення Ковельською РДА вимог земельного та цивільного законодавства, а також вимог міжнародного права, при прийнятті спірного розпорядження та укладення договору, що відповідно до вимог ст. 211 ЗКУ, і 1 ст. 215 ЦК України є безумовною підставою для визнання недійсними та скасування розпорядження голови Ковельської РДА від 10.12.2007р. за № 692 та договору оренди земельної ділянки кадастровий №0722182800:06:002:0657, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №5040808100001.

В судовому представники позивачів позовні вимоги підтримали повністю.

До початку розгляду справи по суті від відповідача 1 - Ковельської районної державної адміністрації надійшло клопотання № 131/14/2-15 від 10.02.2015р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Відповідач -2 в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки не надав.

В письмовому поясненні по суті позовної заяви від 06.02.2015р. відповідач 2 - фізична особа - підприємець Семенюк П. Т. позовні вимоги не визнає повністю з наступних підстав:

На підставі розпорядження голови Ковельської райдержадміністрації №692 від 10.12.2007 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення деревообробної дільниці підприємцю Семенюку П. Т. та надання її в оренду» між Ковельською райдержадміністрацією та підприємцем Семенюклм П. Т. 16.07.2008 укладено договір оренди земельної ділянки із земель запасу (землі під господарськими будівлями і дворами) площею 0,8608 га, яка знаходиться на території Тойкутської сільської ради за межами населених пунктів, строком на 25 років для обслуговування деревообробної дільниці, яка належить підприємцю Семенюку П. Т. на праві приватної власності. Право на отримання цієї земельної ділянки в оренду для обслуговування власного приміщення, на думку останнього, він має згідно ст. 120 Земельного кодексу України.

Стосовно твердження позивача щодо незаконної зміни цільового призначення оспорюванної земельної ділянки зазначає, що відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, вказана земельна ділянка належить до земель комерційного використання. Код цільового використання - 3.4. Проект землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки погоджено усіма службами, згідно вимог ст. 123 Земельного кодексу України, у тому числі органом охорони культурної спадщини. Цільове призначення даної земельної ділянки не змінювалось, на ній були розміщенні господарські будівлі і двори, які споруджені у післявоєнні роки та належали колгоспу. Вищевказана земельна ділянка не належить до земель історико-культурного призначення, а згідно кадастрового плану земель Тойкутської сільської ради віднесена до території колишніх господарських дворів.

У 2004 році відповідач 2 придбав господарське приміщення, що належало сільськогосподарському товариству, а в подальшому, виділено селянам на майнові паї. На момент викупу цього приміщення, а також надання в оренду спірної земельної ділянки (2008 рік), як і на даний час, давні єврейські поховання не були віднесені до об'єктів культурної спадщини, а тому на них не поширюється Закон України "Про охорону культурної спадщини". Отже, твердження позивача про особливий статус переданої в оренду земельної, безпідставне.

У зв'язку з виявленням під час виконання будівельних робіт влітку 2014 на території деревообробної дільниці рештки кісток, за результатами комісійного обстеження дільниці представниками органу державної влади був складений акт, та в подальшому відділом культури Ковельської районної державної адміністрації відповідач 2 був направлений припис №1 від 09.09.2014 з вимогою припинити виконання будь-яких земляних робіт.

Дочірнім підприємством «Волинські старожитності» Державного підприємства НДТД «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України на території місцезнаходження ділянки проводились археологічні-пошукові дослідження з метою визначення території поширення єврейських поховань. Згідно результатів розкопок поховання виявлені поруч із належною відповідачу2 земельною ділянкою.

На підставі листа відділу культури Ковельської райдержадміністрації № 371/1.26/2-14 від 22.10.2014р. за результатами звернення дочірнього підприємства «Волинські старожитності» Державного підприємства НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НЛН України, вищевказаний припис відкликано.

Враховуючи наведене вище, вважає, що позов неправомірний та жодних правових підстав для прийняття судом рішення про задоволення позову немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, які не є учасниками спірних правовідносин, господарський суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тойкутську сільську раду, Головне управління Держземагентства у Волинській області, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що копії позовних заяви з додатками були надіслані позивачами на адреси третіх осіб. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, забезпечення явки представників відповідачів, третіх особі, суд приходить до висновку, що для повного та об'єктивного вирішення спору по суті, розгляд справи необхідно відкласти.

В судовому засіданні представник позивачів Шейхет Мейлах Гершович заявив усне клопотанням про продовження здійснення розгляду справи № 903/32/15 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Керуючись ст.ст. 27, 741,77, 86 ГПК України, господарський суд,

у х в а л и в:

1. Розгляд справи відкласти на 02.03.2015р. на 10 год. 30 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 54-а.

2. Залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Тойкутську сільську раду (45021, Волинська область, Ковельський район, с. Тойкут, вул. Нова 9/а),

- Головне управління Держземагентства у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, 4-й поверх),

- Управління культури Волинської обласної державної адміністрації (43000, м. Луцьк, Київський майдан, 9).

3. Зобов'язати сторін, третіх осіб, в обов'язковому порядку представити суду:

3.1. Відповідачу 1 - Ковельській районній державній адміністрації: в обов'язковому порядку надати суду надати суду /належно завірену копію/ розпорядження голови Ковельської РДА № 692 від 10.12.2007р. та договору оренди земельної ділянки від 16.07.2008р. за кадастровим № 0722182800:06:002:0657

3.2 Відповідачам 1 і 2, третім особам: надати суду обґрунтовані письмові пояснення по суті заявленого позову, а також докази, що їх підтверджують, довідку про включення до ЄДРПОУ.

4. Клопотання представника позивачів - Шейхета Мейлаха Гершовича про продавження участі в судовому засіданні 02.03.2015 р. у справі № 903/32/15 в режимі відеоконференції, задовольнити.

5. Господарському суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська,128) забезпечити проведення 02.03.2015р. о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконфенції в приміщенні суду, судового засідання по справі № 903/32/15 за позовом позивача 1: Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Клівленд Парк, Вашингтон, округ Колумбія та позивача 2 - представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів до відповідача 1 - Ковельської районної державної адміністрації, м. Ковель та до відповідача 2 - фізичної особи-підприємця Семенюка Павла Трохимовича, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Тойкут про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції братимуть участь представники позивачів.

6. Явка компетентних представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язкова.

Сторонам надіслати ухвалу суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Попередити відповідачів, що у випадку неподання витребуваних судом документів та неявки в судове засідання спір може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Суддя П. Р. Слободян