Рішення № 42687504, 13.02.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2015 р.

Справа № 903/11/15

за позовом приватного підприємства «Ніко-Львів», м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ «Волинь», Волинська обл., м. Камінь – Каширський,

про стягнення 27 507,85грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з.

від відповідача: н/з

Суть спору позивач –приватне підприємство «Ніко-Львів», м. Львів звернувся з позовною заявою до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ «Волинь», м. Камінь-Каширський про стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 25 992,97грн., із них: 20 748,00грн- сума основного боргу, 280,44грн. -3% річних, 1 906,44грн. –інфляційних втрат, 3 058,09грн. –пені.

Позивачем –приватним підприємством «Ніко-Львів» на адресу господарського суду Волинської області були надіслані заяви про збільшення позовних вимог №12 від 22.01.2015року та №15 від 09.02.2015року, в яких останній просив збільшити суму стягнення в частині 3% річних-328,19грн.,інфляційних втрат-3 068,33грн., пені-3 363,33грн..

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Пунктом 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом було прийнято уточнення позивача стосовно ціни позову і змінено її в бік збільшення з 25 992,97грн. на 27 507,85грн..

Відповідач –ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ «Волинь» відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надав, вимоги ухвали суду від 13.01.2015року не виконав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений вчасно, про що свідчать поштові повідомлення №44501 01341046 від 17.01.2015року та 44501 01350835 від 05.02.2015року.

Дослідивши матеріали справи господарський суд,

в с т а н о в и в:

Згідно ч.1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

23.04.2013р. терміном з 23.04.2013р. по 31.12.2013р. № 23-04 та 01.09.2014р. терміном з 01.09.2014р. по 31.12.20014р. № 01-09 між приватним підприємством «Ніко-Львів», м. Львів та товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ «Волинь», м. Камінь -Каширський були укладені договори на перевезення вантажу.

Згідно пункту 1.1 договорів від 23.04.2013р. № 23-04 та від 01.09.2014р. № 01-09 позивач зобов’язувався перевезти вантаж, а відповідач на протязі 3-ох банківських днів провести розрахунок.

На виконання умов договорів від 23.04.2013р. № 23-04 та від 01.09.2014р. № 01-09 позивач здійснив вантажні перевезення в червні 2014р.згідно рахунку № 631 від 30.06.2014р. на суму 8 800,00грн(товарно-транспортні накладні а.с. 12-22), в серпні 2014р. згідно рахунку № 826 від 31.08.2014р. на суму 10 560,00грн.( товарно-транспортні накладні а.с. 25-36) та у вересні 2014р. згідно рахунку № 921 від 30.09.2014р. на суму 12 528,00грн.( товарно-транспортні накладні а.с.39-51).

У січні 2014р. на суму 480,00грн., у серпні 2014р. на суму 100грн. та 25 листопада 2014р. на суму 10 560,00грн. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості.

Відповідач грошові зобов’язання виконав частково, що і стало причиною звернення позивача – ПП «Ніко-Львів», м. Львів з позовом до суду.

Основна заборгованість в сумі 20 748,00грн. станом на час звернення до суду залишається не погашеною.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.1 договорів від 23.04.2013р. № 23-04 та від 01.09.2014р. № 01-09 на момент звернення до суду відповідач зобов’язаний був сплатити позивачу 280,44грн -3% річних та 1 906,44грн -інфляційних втрат.

Згідно пункту 5.3. договорів від 23.04.2013р. № 23-04 та від 01.09.2014р. № 01-09 відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3% за кожен день прострочення платежу, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період коли сплачувалася пеня, що становила на момент звернення до суду в розмірі 3 058,09грн.

Під час розгляду справи по суті від позивача надходили заяви щодо збільшення позовних вимог №12 від 22.01.2015року та №15 від 09.02.2015року в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, а також в частині стягнення пені.

Згідно вищезазначених заяв сума в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені становить: 328,19грн., 3 068,33грн. та 3 363,33грн. –відповідно.

Таким чином, з врахуванням зазначеного вище, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і таким, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду) позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити в дохід держави 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, сума судового збору згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 1 827,00грн.

Оскільки спір був спричинений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00грн. слід покласти на останнього.

На підставі викладеного вище, керуючись ч.1 ст.67, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, ч.1 ст. 548, 625, 627, ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство ПСБ «Волинь»(44500, Волинська обл.., м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 47,к.7, код 36653613) на користь приватного підприємства «Ніко-Львів»(79014, м. Львів, вул.. Шолом-Алейхема, 10, 7, код 31896991) 20 748,00грн. –основного боргу, 328,19грн. -3% річних, 3068,33грн.-інфляційних втрат, 3 363,33 –пені, а всього -27 507,85грн. та 1 827,00грн. –витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

13.02.2015

Суддя П. Р. Слободян