Постанова № 42687472, 02.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2015 року № 826/20824/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008092208, № 0008102208 від 20 грудня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року адміністративну справу № 826/20824/13-а прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 січня 2015 року.

У судовому засіданні 21 січня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі службового посвідчення серії КВ № 135055 від 01 серпня 2013 року, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Поповою Галиною Анатоліївною, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Авеста Трейд» за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатом якої складно акт перевірки від 04 грудня 2013 року № 417/1-22-08-22918017.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 5 292 грн., в тому числі по звітних періодах: за 2 квартал 2011 року в сумі 4 504 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 788 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 602 грн., в тому числі по періодах: за червень 2011 року на 3 917 грн., за серпень 2011 року на 685 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0008092208 від 20 грудня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4 602 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 343,50 грн.; № 0008102208 від 20 грудня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 5 292 грн.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 826/20824/13-а, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила наступне:

«судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Авеста Трейд", а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом, з відповідним документальним підтвердженням.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із ТОВ «Авеста Трейд» та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача».

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, згідно якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між вказаними суб'єктами господарювання укладено договір поставки № 1053 від 07 червня 2012 року, згдіно з умовами якого, постачальник (ТОВ "Авеста Трейд") зобов'язується вчасно поставити замовнику (Підприємство з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес") товар, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1 Договору). Пунктом 2 Договору (пп. 2.1-2.4) визначено, що товар поставляється за договірними цінами, погодженими сторонами. Ціна, асортимент та кількість товару зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Постачальник забезпечує якість товару. Умови поставки визначено п. 3 Договору, згідно з яким датою постачання є дата отримання замовником товару за його адресою, про що свідчить підписана сторонами податкова накладна. Відповідно до п. 4 Договору, сторони домовилися, що оплата проводиться на підставі рахунку-фактури виставленого Постачальником та/або даного Договору. Замовник оплачує кошти за товар лише у разі повної відповідності якості та кількості товару. Оплата проводиться шляхом банківського переказу.

Згідно підписаною сторонами специфікацією, копія якої наявна в матеріалах, товаром є альтернатор Sinkro 22kBa в кількості 1 шт., вартістю 23500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3916,67 грн. В Специфікації від 07 червня 2011 року, яка є додатком № 1 до Договору сторони визначили, що товаром є Альтернатор Sinkro 22kBa (генератор змінного струму, який є блоком/запчастиною дизельної електростанції) вартістю 23500,00 грн., з яких 3916,67 грн. складає ПДВ. Також сторони погодили між собою вартість монтажних (пуско-налагоджувальних) робіт по встановленню Альтернатора Sinkro 22kBa на дизельну електростанцію в сумі 4112,00 грн. в тому числі 685,33 грн. ПДВ.

Також судом встановлено, що сторони домовились про проведення монтажних робіт по встановленню альтернатора Sinkro 22kBa на дизельну електростанцію.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надані рахунки-фактури на альтернатор Sinkro 22kBa (вартість 23500,00 грн., в т.ч. ПДВ 3916,67 грн.) та відповідно монтажні роботи (4112,00 грн., в т.ч. ПДВ 685,33 грн.), виписки по рахунках Підприємства в ПАТ "Банк Перший" за період з 01.01.2010 по 22.08.2013 та за 03.08.2011, картка рахунку 6311 за період 01.07.2010-30.09.2013 по контрагенту ТОВ "Авеста Трейд", видаткова накладна на альтернатор Sinkro 22kBa, акт здачі-прийняття монтажних робіт.

Також контрагентом позивача - ТОВ «Авеста Трейд» було виписано на користь останнього податкові накладні від 07.06.2011 № 81 (сума поставки 23500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3916,67 грн.) та від 03.08.2011 № 46 (4112,00 грн., в т.ч. ПДВ 685,33 грн.). Позивачем також надано реєстр отриманих податкових накладних.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Авеста Трейд» у зв'язку з придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, то на підтвердження цих обстави позивачем надано акт введення в експлуатацію основних засобів (альтернатор Sinkro 22kBa), довідку від 27.12.2013 про підтвердження перебування на балансі підприємства дизельної електростанції С 55 D 5 в шумопоглинаючому капоті у період з 01 червня 2011 року по 31 червня 2011 року.

З цього приводу суд також враховує, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових та нежитлових будівель (41.20), вантажний автомобільний транспорт (49.41), складське господарство (52.10), допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21), транспортне оброблення вантажів (52.24), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29).

У судовому засіданні 21 січня 2015 року представником позивача зазначено, що позивачу необхідно було отримати Товар - Альтернатор Sinkro 22kBa в найкоротші строки для здійснення ремонту дизельної електростанції саме за допомогою якої освітлювались складські приміщення позивача (з метою здійснення господарської діяльності), а постачальник ТОВ «Авеста Трейд» не мав можливості терміново здійснити поставку Товару, сторони Договору домовились про здійснення перевезення Товару позивачем власним автотранспортним засобом.

Судом встановлено, що 02 серпня 2011 року позивач особисто власним автотранспортом здійснив перевезення Товару з використанням власного автомобіля ВАЗ 21074 д. н. АА0343КТ, що підтверджується подорожнім листом серії 02-АБ № 475236 від 02 серпня 2011 року (а.с.168-173) та квитанцією від 02 серпня 2011 року (а.с.168-173). Подорожній лист відповідно до ст. 47, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є обов'язковим документом та підтверджує здійснення перевезення автомобільним транспортом.

Право власності позивача на автомобіль ВАЗ 21074 д. н. АА0343КТ та перебування зазначеного автомобіля на балансі скаржника у серпні 2011 року підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС861745 та довідкою від 03 лютого 2014 року.

На момент здійснення господарської операції за договором поставки 1053 від 07 червня 2011 року і ТОВ «Авеста Трейд» і позивач були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не спростовується актом перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Авеста Трейд» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Авеста Трейд» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає як обґрунтовані посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС № 348/22-509/34295994 від 27.05.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Авеста Трейд" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, оскільки, як вбачається з даного акту (копія наявна в матеріалах справи) предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувалися валові витрати та податковий кредит, тому акт жодним чином не є належним доказом підтвердження безтоварності або товарності господарських операції позивача з його контрагентом. Отже, вказаний акт та зазначені в ньому обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.

При цьому, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ "Авеста Трейд" необхідних умов (відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) для здійснення господарської діяльності, жодними належними і допустимими доказами не підтверджуються, тому колегією суддів відхиляються.

Під час нового розгляду відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності у ТОВ "Авеста Трейд" необхідних умов (відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) для здійснення господарської діяльності.

Суд виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені, в наведеному вище акті імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Авеста Трейд" у перевіряємий період, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд, за відсутності вироку по кримінальній справі, не приймає до уваги посилання відповідача на те, що СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110090000029, розпочатому за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактами фіктивного підприємництва, оскільки самі по собі обставини здійснення досудового розслідування не підтверджують відсутності реального здійснення господарської операції та неправомірного формування податкових вигод позивачем по господарських відносинах з його контрагентом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Авеста Трейд», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 грудня 2013 року № 0008092208 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 грудня 2013 року № 0008102208 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 грудня 2013 року № 0008102208.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 грудня 2013 року № 0008092208 та № 0008102208.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник