Постанова № 42686877, 11.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 918/1468/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.14 р.

у справі № 918/1498/14 (суддя Гудзенко Я.О. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" м.Дніпропетровськ

відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

про стягнення заборгованості в сумі 22 502 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2014 року у справі №918/1468/14 ( суддя Гудзенко Я.О.) позов Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 22 502, 06 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитом в розмірі 7 300 (сім тисяч триста) грн. 00 коп., заборгованість по відсотках в розмірі 8 445 (вісім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 69 коп., заборгованість з комісії в розмірі 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 66 коп., пені в розмірі 4 624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп., а також 1 819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 22 коп. судового збору.

В частині стягнення 95, 71 грн. заборгованості по відсотках в позові відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався положеннями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 629, п. 3,4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 193,232 Господарського кодексу України, ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, заборгованості по комісії та пені підлягають до задоволення, оскільки підтверджені належними доказами, і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів сплати заборгованості перед позивачем .

Частково задовольняючи позов про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції вказав, що надана позивачем виписка про зміну відсоткової ставки не є належним доказом повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки.

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 21 жовтня 2014 року в частині відмови в стягненні 95 грн. 71 коп. заборгованості за нарахованими відсотками та ухвалити нове рішення в цій частині, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Так, на думку апелянта, у відповідності до "Умов обслуговування кредитних лімітів" у порядку ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України сторони дійшли взаємної згоди про те, що відсоткова ставка за користування кредитом може бути збільшена Банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на один або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

При цьому, сторони дійшли згоди, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, вказаних у даному пункті. Банк повідомляє клієнта про настання подій на свій вибір, або у письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банка та Клієнта (система клієнт -банк, інтернет клієнт банк, смс повідомлення тощо).

Скаржник у апеляційній скарзі наголошує, що позивачем відповідно до вказаних умов договору було проінформовано клієнта про запровадження нової системи нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до "Умов обслуговування кредитних лімітів" за допомогою смс повідомлення.

Просить апеляційну скаргу задоволити.

В подальшому представник Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" подав уточнення до прохальної частини апеляційної скарги, в яких просить апеляційну скаргу ПАТ "Акцент - Банк" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.14р. задовольнити. Змінити рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.14р. в частині відмови в стягненні 95 грн. 71 коп. заборгованості за нарахованими відсотками та ухвалити нове рішення в цій частині, задовольнивши позовні вимоги ПАТ "Акцент - Банк" в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином, на що вказують зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку (а.с. 121-124).

Від ПАТ "Акцент - Банк" надійшло клопотання про розгляд справи, яка призначена на 11.02.15р. без участі їхнього представника, у зв'язку із тим, що одночасно на 15 год. 00 хв. призначений розгляд справи № 567/34/15-ц в Острозькому райсуді Рівненської області.

Від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 повернувся поштовий конверт з відміткою "за закінченням зберігання" .

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тому, відповідач ФОП ОСОБА_3 вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства " Акцент - Банк" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява) (а.с. 36).

Згідно підписаної Заяви відповідач погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені в мережі інтернет на сайті банку (http://www.а-bank.com.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування б/н від 30.01.2012 року (далі - Договір), чим зобов'язався виконувати умови договору .

Відповідно до умов Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами.

Згідно п. 3.11.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

За змістом п. 3.11.1.3 кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.11.1.6 Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно із п. 3.11.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або у будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п. 3.11.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або у будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.11.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулювання дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулюванню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.11.4.1.2 Умов при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

Пунктом 3.11.4.1.3 Умов сторони погодили, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 7 300 грн. Даний факт підтверджується довідкою банку від 08.09.2014р. (а.с. 58) та банківською випискою (а.с. 60).

Разом з тим, відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконав - не повернув банку отримані 7 300 грн.

14 жовтня 2014 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погасити заборгованість, однак зазначена претензія була залишена останнім без задоволення (а.с. 62).

За таких обставин, 16 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акцент - Банк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 22 502,06 грн., з яких: 7300, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 8541,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4624,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2036,66 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За приписами ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2. ст.639 ЦК України).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що заявою від 30.01.2012р. про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитком печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПАТ "А-Банк" - договорі банківського обслуговування в цілому (а.с. 36).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір банківського обслуговування б/н від 30.01.2012 року у встановленому законодавством порядку не розірвано та не визнано недійсним. Відповідачем суму заборгованості в розмірі 7300 грн. не спростовано та не оспорено, будь-яких доказів у погашення зазначеної суми боргу суду не надано.

За таких обставин, правомірним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 7 300 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором заходів відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст.193, ч. 1 ст.216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, в силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.11.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.11.2.2,2, 3.11.4.1, 3.11.4.2. 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3. 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4. 3.11.4.5, 3.11.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 3.11.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушень зобов'язань, передбачених п.п. 3.11.0.5.1, 3.11.5.2, 3.11.5.3 здійснюється на протязі 3 років, починаючи з дня, коли таке зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

За неналежне виконання своїх зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4 624,00 грн. ,яка передбачена пунктом 3.11.5.4 Умов та комісію в розмірі 2 036,66 грн., відповідно до п. 3.11.4.4; 3.11.4.5; 3.11.4.6 Умов .

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та комісії , колегія суддів вважає їх обґрунтованими та не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, згідно з розрахунком, поданим позивачем, за користування кредитними коштами за весь час дії кредитного договору банком нараховані відповідачу проценти в сумі 8541,40 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення процентів задоволив частково на суму 8 445,69 грн., відмовивши у стягненні 95 грн. 71 коп. процентів. Колегія суддів погоджується з частковим задоволенням позову з наведених нижче підстав.

Як вбачається з проведених позивачем розрахунків , 1 липня 2014 року позивачем було внесено зміни до умов та правил надання банківських послуг, зокрема, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів з 48,00% до 56,00%.

Відповідно до пункту 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (пункт 4 статті 1056-1 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем проведено нарахування підвищеної процентної ставки за користування кредитом відповідачем, оскільки ним допущено прострочення сплати відсотків понад 90 днів. Розмір процентної ставки визначено у 56%. Апелянт при цьому посилається на приписи п. 3.11.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг" Публічного акціонерного товариства "Акцент - Банк" від 01.07.2014р., відповідно до якого сторони в порядку ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків.

Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами та правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Таким чином, для застосування збільшеної процентної ставки мають наступити події, зазначені у п.3.11.2.3.1 "Умов і правил надання банківських послуг", або кожна окремо із них або усі разом в сукупності та за обов'язкового повідомлення про настання цієї події (цих подій) позичальника за умови, що заборгованість ним не сплачена.

На підтвердження повідомлення про зміну відсоткової ставки до 56% за користування кредитом позивачем було надано суду виписку з Приват 24 від 5 червня 2014 року.

Разом з тим, надана суду виписка не є належним та допустимим в розумінні ст. 34 ГПК України доказом повідомлення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про зміну відсоткової ставки, оскільки з нього не можна зробити висновок , коли воно скеровувалось боржнику та чи ним отримувалось взагалі. Крім того, зазначена виписка з Приват-24 не містить переліку події (подій), які стали підставою для нарахування збільшеної процентної ставки

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що приписи пункту 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України не містять альтернативного виду повідомлення про зміну процентної ставки, як повідомлення за допомогою sms .

Таким чином, висновки суду про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків в розмірі 8 445,69 грн. є правильними.

Відтак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача 7 300, 00 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом , 2 036 грн. 66 коп. - заборгованість з комісії, 4 624 грн. 00 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 8 445 грн. 69 коп. - заборгованість по відсотках . Крім того, вважає правомірною відмову в позові в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 95 грн.71 коп.

В силу ст.ст. 33, 38, 43 ,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акцент - Банк" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2014 року у справі №918/1468/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент - Банк" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.