Постанова № 42686612, 13.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 908/2452/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

позивача - Кузьменко С.М., довіреність б/н від 23.07.2014

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (вх. №323 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.14 у справі № 908/2452/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед", с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради

про стягнення 6846848,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.08.2014 р. у справі № 908/2452/14 (суддя Сушко Л.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" до Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" 5 945 000,00 грн. основного боргу, 689 620,00 грн. збитків від інфляції, 290 234,29 грн. 3% річних, 73 080,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2014 р. у справі № 908/2452/14 скасувати в частині стягнення 689620, 00 грн. збитків від інфляції, 290234,29 грн. - 3% річних та судового збору. Прийняти нове рішення, яким зменшити розмір втрат від інфляції та 3% річних до 8721,30 грн. В іншій частині просить рішення залишити без змін.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, посилаючись на відсутність своєї вини у невиконанні договірних зобов'язань, оскільки з невідомих причин УДКСУ у Комунарському районі м. Запоріжжя не перерахувало кошти за отриманий від "Ілатанмед" товар. Таким чином, оскільки у 2013 та 204 році грошові кошти на сплату кредиторської заборгованості КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" не виділялись, однак останній вжив всіх залежних від нього заходів для врегулювання спірного питання та погашення заборгованості, а також враховуючи, що КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" є неприбутковою установою, відповідач, просить суд зменшити заявлену позивачем суму інфляції та 3% річних до 8721,30 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач посилається на те, що чинним законодавством України не передбачено можливість зменшення розміру сум інфляційних нарахувань та процентів річних від простроченої суми.

10.02.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити в призначене судове засідання свого уповноваженого представника через його знаходження у відпустці за сімейними обставинами.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 10.02.2015 року за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами..

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2014р. між КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" та ТОВ "Ілатанмед" укладено договір на закупівлю товару за державні кошти № 53ТБ/12, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві до кабінету головної медсестри, а покупець приймає товар - устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне - апаратуру рентгенівську відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, і сплачує за нього певну грошову суму.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору відповідачу було поставлено товар на загальну суму 5 945 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № СФ-00188 від 21.12.2012, довіреністю № 1181 від 21.12.2012, а також актами здавання-приймання медичного обладнання від 21.12.2012.

Однак, відповідач не сплатив вартість отриманого товару в порядку визначеному умовами договору, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526, ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення відповідача 5 945 000,00 грн. основного боргу.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 689620,00 грн. інфляційних втрат, 290246,30 грн. 3% річних, суд першої інстанції, перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" правильність нарахування 3% річних та інфляційних збитків встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 290 234,29 грн. та інфляційні збитки у розмірі 689 620,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносин.

Повторно переглядаючи справу, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1 договору на закупівлю товару за державні кошти № 53ТБ/12 від 14.12.2014 продавець передає у власність покупцеві до кабінету головної медсестри, а покупець приймає товар - устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне - апаратуру рентгенівську відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору, і сплачує за нього певну грошову суму.

Згідно п.п. 3.1., 3.3. ціна договору становить 7 335 000,00 грн. без ПДВ. Обладнання не оподатковується ПДВ згідно п.п. 197.1.27 п. 197.1. ст.. 197 розділу 5 Податкового кодексу України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у разі зменшення обсягу закупівель залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець має право провести розрахунки за поставлений товар відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006 року "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та Наказу обласного управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації №422 від 20.06.2012р. Поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів, але не пізніше 15.02.2013 р.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка товару за даним договором здійснюється разовою поставкою або частинами у термін - грудень 2012 - лютий 2013 року, але не пізніше 15 лютого 2013 року.

Пунктами 6.1.1., 6.1.2. договору передбачений обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар та приймати поставлений товар згідно до видаткової накладної.

Строк дії договору встановлено п. 10.1. - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2013р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.2 Договору).

Як свідчить матеріали справи, позивачем за видатковою накладною № СФ-00188 від 21.12.2012р. поставлено відповідачу обладнання за договором на загальну суму 5 945 000,00 грн.

Товар прийнято представником відповідача в.о. гол. м/с Дмитренко М.С. на підставі довіреності №1181 від 21.12.2012р. Про отримання товару свідчить підпис уповноваженої особи на видатковій накладній № СФ-00188 від 21.12.2012р.

Також сторонами підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі медичного обладнання від 21.12.2012р.

Факт отримання товару на загальну суму 5 945 000,00 грн. відповідачем визнається у повному обсязі.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм діючого законодавства України, оплату за отриманий товар не здійснив, претензій, пов'язаних з недоліками товару по кількості, асортименту, якості, комплектності, маркуванню відповідачем позивачеві не пред'являлося.

Таким чином, станом на момент вирішення справи, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар по договору на закупівлю товару за державні кошти № 53ТБ/12, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5 945 000,00 грн., яка відповідачем під час розгляду справи в суді жодним чином не спростована.

Враховуючи викладені обставини, вимога ТОВ "Ілатанмед" про стягнення з КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" боргу за поставлений товар в сумі 5 945 000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором, просив суд стягнути з останнього 290 246,30 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.12.2012 по 07.08.2014., та 689 620,00 грн. інфляційних - за період січень 2013 рік по червень 2014 рік.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних збитків колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 290 234,29 грн. та інфляційних у розмірі 689 620,00 грн.

Слід зазначити, що відповідач позов в частині стягнення основного боргу визнає в повному обсязі, але не погоджується в частині стягнення інфляційних та 3% річних, посилаючись на те, що фінансування лікарні здійснюється з міського бюджету. Як зазначає відповідач, зобов'язання по договору № 53ТБ/12 від 14.12.2012 р. були зареєстровані у УДКСУ у Комунарському районі м. Запоріжжя, про що свідчать: реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 25.12.2012р. №12; реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29.12.2012р. №10; реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29.12.2012р. №13; реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29.12.2012р. №13. Отже, станом на 24.12.2012р. на рахунку лікарні знаходились кошти достатні для оплати зобов'язань по договору №53ТБ/12 від 14.12.2012р. - всього коштів 14 825 423,60 грн. (вихідний залишок). Але, як вказує відповідач, з невідомих причин до 29.12.2012р. УДКСУ у Комунарському районі м. Запоріжжя так і не перерахувало кошти за отриманий від ТОВ "Ілатанмед" товар. З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що затримка оплати отриманого обладнання відбулася не з його вини, а відтак відповідач не повинен нести обов'язок по сплаті інфляційних втрат та 3% річних.

Проте, в спростування наведених відповідачем доводів, колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 року.

Що стосується тверджень відповідача про невиконання Держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 33 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок надати докази по сплаті за отриманий товар та докази в підтвердження невиконання фінансовою установою своїх зобов'язань по проведенню за платіжним дорученням платника операції із здійснення платежу. В той же час це є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником. Однак, не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами, кому цей платіж був призначений.

Отже, оскільки факт порушення відповідачем умов договору, а також прострочення грошового зобов'язання з оплати отриманого товару є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Що стосується заявлених відповідачем вимог щодо зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, зважаючи на те, що вказані вимоги не можуть бути задоволені у встановлений законом спосіб, оскільки за своєю правовою природою 3% річних та інфляційні є складовою частиною основного боргу та визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.14 у справі № 908/2452/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.14 у справі № 908/2452/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 13.02.2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.