Рішення № 42686573, 05.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 911/5279/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»

про стягнення 311 408, 13 грн.

за участю представників:

від позивача: Чайка Н.С.

від відповідача: не з'явилися,

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 311 408, 13 грн. заборгованості за договором поставки № Д-11 від 07.01.2013, з яких: 263 227, 03 грн. - основного боргу та 48 181, 10 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.01.2015.

Присутній у судовому засіданні 12.01.2015 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 294/15 від 12.01.2015), вимоги ухвали суду від 10.12.2014 виконав частково.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2015 розгляд справи відкладено на 05.02.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Присутній у судовому засіданні 05.02.2015 представник позивача подав документи по справі (вх. № 2678/15 від 05.02.2015), повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.02.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.01.2013 між сторонами укладено договір поставки № Д-11, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату прийнятого товару, на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, кількість товару, число і місце поставки узгоджуються сторонами у заявці погодженою шляхом направлення по факсу, електроной поштою або погодженою в усній формі, що в подальшому підтверджується розрахунковой накладною в момент поставки і передачі товару.

Згідно з п. 3.1 договору ціна поставленого товару, на кожну окрему партію товару фіксується сторонами у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або внесення грошових коштів в касу позивача. Числом оплати по цьому договору, є дата зачислення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або число внесення грошових коштів в касу позивача.

Відповідно до п. 3.3 договору умови розрахунку: відповідач зобов'язується оплатити товар протягом - 7 (семи) календарних днів з моменту передачі товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем отриманого товару в строк, погоджений сторонами, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% за кожний день прострочення від вартості не сплаченого (несвоєчасно сплаченого) товару. Нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару здійснюється за весь час до повного погашення боргу за отриманий товар.

Згідно з 8.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині оплати отриманого товару - до повного виконання зобов'язання. У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же підставах.

На виконання умов договору поставки № Д-11 від 07.01.2013 позивач по видаткових накладних № 37-0005375 від 12.07.2013 на суму 25 636, 20 грн., № 37-0005479 від 15.07.2013 на суму 14 923, 80 грн., № 37-0005501 від 16.07.2013 на суму 16 999, 20 грн., № 37-0005554 від 17.07.2013 на суму 8 711, 40 грн., № 37-0005580 від 18.07.2013 на суму 17 149, 20 грн., № 37-0005633 від 19.07.2013 на суму 26 150, 40 грн., № 37-0005734 від 22.07.2013 на суму 13 066, 50 грн., № 37-0005756 від 23.07.2013 на суму 12 934, 80 грн., № 37-0005810 від 24.07.2013 на суму 21 600, 30 грн., № 37-0005835 від 25.07.2013 на суму 19 835, 10 грн., № 37-0005887 від 26.07.2013 на суму 17 433, 00 грн., № 37-0005985 від 29.07.2013 на суму 11 224, 20 грн., № 37-0006018 від 30.07.2013 на суму 12 983, 10 грн., № 37-0006061 від 31.07.2013 на суму 11 275, 80 грн., № 37-0006099 від 01.08.2013 на суму 21 180, 60 грн., № 37-0006140 від 02.08.2013 на суму 11 626, 20 грн., № 37-0006241 від 05.08.2013 на суму 10 779, 60 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 273 509, 40 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених видаткових накладних долучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними розрахувався частково, а саме у розмірі 10 282, 37 грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 263 227, 03 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором поставки № Д-11 від 07.01.2013 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № Д-11 від 07.01.2013, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 263 227, 03 грн. основного боргу за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,3% за кожний день прострочення від вартості не сплаченого (несвоєчасно сплаченого) товару, яка за розрахунком позивача за період з 28.12.2013 по 03.12.2014 складає - 48 181, 10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено розрахунок суми пені, зроблений позивачем, по кожній видатковій накладній окремо та встановлено, що сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем.

Оскільки в силу ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не має право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, суд прийшов до висновку про те, що вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме - 48 181, 10 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 311 408, 13 грн. за договором поставки № Д-11 від 07.01.2013, з яких: 263 227, 03 грн. - основного боргу та 48 181, 10 грн. - пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 1, ідентифікаційний код - 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Першотравневе, вулиця Калініна, будинок 15, ідентифікаційний код - 36020648) 263 227 (двісті шістдесят три тисячі двісті двадцять сім) грн. 03 коп. - основного боргу, 48 181 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят одна) грн. 10 коп. - пені та 6 228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) грн. 16 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 10.02.2015.

Суддя Т.В. Лутак