Постанова № 42686364, 19.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. Справа № 804/20720/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

без участі сторін

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного Підприємства «АЛЬФА-МУР» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АЛЬФА-МУР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, ОСОБА_1, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підприємством було укладено договір з Комунальним підприємством «Міськавтопарк» згідно з яким підприємству надано майданчик для паркування в користування по АДРЕСА_1. Також позивач зазначає, що підприємству стало відомо, що даний майданчик для паркування було прийнято в експлуатацію з порушенням чинного на той час законодавства.

Ухвалою суду від 19 грудня 2014 року задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду позовну вимогу до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною.

До судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідачів те третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Відповідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідачі - суб'єкти владних повноважень - були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представників відповідачів за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (далі - Виконком Дніпропетровської міської ради) №1196 від 30.10.1999 р. призначено Державну технічну комісію, щодо об'єкта розташованого по АДРЕСА_1.

З матеріалів справи також встановлено, що 20.11.1999 р. зазначений об'єкт введено в експлуатацію, про що складено акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, яким визнано готовою до експлуатації автостоянку на 45 автомашин по АДРЕСА_1.

Також Виконком Дніпропетровської міської ради при йняв рішення №139 від 20.01.2000 р., яким затверджено акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 20.11.1999 р. та надано дозвіл ОСОБА_1 оформити право власності на прийнятий в експлуатацію об'єкт.

Суд звертає увагу, що порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на час виникнення спірних правовідносин регулювався нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992р. №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не державного замовлення» та наказу Держкоммістобудування України від 05.10.1994р., №48, введеного в дію з 01.01.1995р. «Державні будівельні норми України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення ДБН А. 3. 1-3-94».

Відповідно до п.п. 1 п. «б» ч.1 ст. 31 З.У. «Про місцеве самоврядування» в редакції на час існування спірних правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 р. №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (діючої на час спірних правовідносин) встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, визначається, зокрема, обласними державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом у справах містобудування та архітектури. Закінчені будівництвом об'єкти невиробничого призначення, які не є державною (комунальною) власністю, підлягають прийняттю в експлуатацію згідно з порядком, встановленим розділом 3 Державних будівельних норм ДБН А.3.1-3-1994 р., «Введення в експлуатацію об'єктів, які не є державною власністю» затверджених наказом Держкоммістобудування України №48 від 05.10.1994 р. з наступними змінами та доповненнями (далі - ДБН А.3.1-3-94 ).

Так, п.3.1 ДБН.А.3.1-3-94 визначалося, що об'єкти, які не є державною власністю, рекомендується вводити в експлуатацію за рішенням, що приймається державною технічною комісією. Згідно з п.3.2 ДБН.А.3.1-3-94, державні технічні комісії призначаються районними та міськими виконкомами місцевих Рад народних депутатів. В окремих випадках за дорученням виконкомів місцевих Рад народних депутатів державні технічні комісії можуть призначатися місцевими органами Державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.3.7 ДБН А.3.1-3-94 члени державної технічної комісії повинні ознайомитись з проектною документацією, перевірити відповідність збудованого об'єкта проекту та технічним умовам на проектування і підписати акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. При цьому рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом, та підготовлені до експлуатації (п.3.8 ДБН А.3.1-3-94).

В силу п.3.9 ДБН.А.3.1-3-94 результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії, в якому приймається рішення про готовність до введення об'єкта в експлуатацію. Згідно п.3.10 ДБН.А.3.1-3-94 акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив комісію.

Склад державних технічних комісій визначався згідно до п. 3.3. ДБН А.3.1-3-94. Так, до складу державних технічних комісій включаються представники забудовника (замовника), проектувальника, підрядника (при здійсненні будівництва підрядним способом), місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного пожежного нагляду, виконавчого органу відповідних місцевих Рад, а на підконтрольних об'єктах Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з енергозбереження додатково включаються представники цих органів. При введенні в експлуатацію закінчених будівництвом автозаправних станцій, станцій технічного обслуговування, автостоянок, комплексів та об'єктів дорожнього сервісу в межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, до складу державної технічної комісії включаються представники Державної автомобільної інспекції.

Згідно до ч.1 ст. 22 З.У. «Про основи містобудування» (в редакції на час спірних правовідносин) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

В той же час, у матеріалах справи відсутні докази наявності права користування земельною ділянкою.

В свою чергу, приймаючи розпорядження №1196 від 30.10.1999 р. про призначення державної технічної комісії, виконком Дніпропетровської міської ради допустив порушення норм законодавства та не залучив до членів комісії представника Державної автомобільної інспекції, а також не врахував протиправність ведення будь-якої забудови за відсутності права користування земельною ділянкою.

Вищезазначене порушення є суттєвим та виключає законність прийняття даного рішення, оскільки об'єктом, що підлягав введенню в експлуатацією була автостоянка, а отже залучення представника Державної автомобільної інспекції є обов'язковою. Крім того автостоянка була збудована на земельній ділянці, що не була надана у користування.

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що при прийнятті рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.01.2000 р. №139 було затверджено акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 20.11.1999 р., проте, не було враховано відсутність підпису генерального проектувальника - ОСОБА_2, що є порушенням п. 3.7 та п. 3.11 ДБН А.3.1-3-94.

Отже, Виконком Дніпропетровської міської ради, затверджуючи акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 20.11.1999 р., не розглянув належним чином акт на предмет його відповідності вимогам ДБН А.3.1-3-94, у зв'язку з чим допустив порушення, що, в свою чергу, свідчить про протиправність його дій та відповідно протиправність прийнятих за результатами таких дій рішень.

Таким чином, суд звертає увагу, що протиправні дії суб'єкта владних повноважень не можуть створювати правомірних наслідків, а отже ОСОБА_3 не набув право власності на об'єкт нерухомого майна - автостоянку по АДРЕСА_1.

Разом з тим, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають вищезазначеним вимогам законодавства та прийняті з порушенням діючого законодавства, а отже підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 73,08 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного Підприємства «АЛЬФА-МУР» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про призначення державної технічної комісії» №1196 від 30.10.1999 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію автостоянки по АДРЕСА_1» №139 від 20.01.2000 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного Підприємства «АЛЬФА-МУР» (код ЄДР 38892862) судовий збір в розмірі 73 (семидесяти трьох) гривень

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко