Постанова № 42686057, 22.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/8148/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року у справі №804/8148/14 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС» до: про:Дніпропетровської митниці ДФС визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення суми надміру сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДС» (далі - ТОВ «ЕДС») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Дніпропетровська митниця про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення суми надміру сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість / а.с. 2-6/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №804/8148/14 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в межах укладеного між ним та Компанією «ZHONGSHAN SONGJING ELEC.CO.LTD» (продавець) зовнішньоекономічного контракту № 0057 від 01.01.2014р. продавцем травні 2015р. було здійснено поставку товару- плити електричні для приготування їжі : плита електрична моделі № 24103 в кількості 1800 шт. , плита електрична моделі № 24105 в кількості 1830 шт., на митну територію України, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем (покупець за контрактом) було подано відповідачу митну декларацію (далі - МД) - №110120000/2014/406824 від 27.05.2014р., у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом - ціною контракту, на рівні - плита електрична моделі № 24103 - 4,70 дол. США, плита електрична моделі № 24105 - 7,30 доларів США, а загальна митна вартість задекларованого позивачем товару, яка складається з ціни товару визначеної контрактом та інвойсом, транспортних затрат та винагороди експедитора, становить 269947,51 грн. ( з урахуванням курсу долара США - 11,66 грн.), для підтвердження заявленої митної вартості позивачем було надано митному органу контракт № 0057 від 01.01.2014р. , інвойс, рахунок-фактуру, довідку про транспортні витрати, договір на транспортно-експедиційне обслуговування, пакувальний лист, специфікацію, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, декларацію про відповідність, екологічну декларацію, але митний орган виявив розбіжності у наданих позивачем на підтвердження митної вартості документах та під час проведення консультацій запропонував позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару, позивач відмовився від надання додаткових документів та відповідачем 29.05.2014р. було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110120000/2014/400015/1, яким митна вартість задекларованого позивачем товару була скоригована до: - плита електрична моделі № 24103 - 9,5 дол. США, плита електрична моделі № 24105 - 12,5 доларів США, з застосуванням резервного методу визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України), у зв'язку з необхідністю використання задекларованого товару позивачем здійснено митне оформлення товару з урахуванням митної вартості, яка була визначена митним органом у вищезазначеному рішенні про коригування митної вартості, що призвело до надмірної сплати підприємством ввізного мита у розмірі 19708,25 грн. та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 43358,17 грн., позивач вважає таке рішення митного органу щодо коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, шляхом прийняття відповідного рішення, необґрунтованими та безпідставними, оскільки з метою здійснення митного оформлення цього товару позивачем надано митному органу усі наявні в нього документи стосовно зазначеної митної вартості товару за ціною договору, який є основним методом визначення митної вартості, відповідач недотримався вимог чинного законодавства щодо послідовності застосування визначеним Митним кодексом України методів визначення митної вартості та не навів обґрунтування неможливості застосування кожного з методів, тому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості № 110120000/2014/4000015/1 від 29.05.2014 та стягнути з відповідача, через Державну казначейську службу України у Дніпропетровській області суми надмірно сплачених позивачем платежів під час митного оформлення товару - ввізного мита у розмірі 19708,25 грн. та ПДВ у розмірі 43358,17грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. у справі №804/8148/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 110120000/2014/400015/1 від 29.05.2014р., стягнуто з Дніпропетровської митниці Міндоходів, через Державну казначейську службу України у Дніпропетровській області, надмірно сплачені під час оплати за декларацією №110120000/2014/407033 від 29.05.2014 р., податки: у сумі 19708 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісім) гривень 25 копійок - ввізного мита, у сумі 43358 (сорок три тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 17 копійок - податку на додану вартість, що перераховані як фінансова гарантія сплати митних платежів, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС". (суддя Юрков Е.О.) / а.с. 169-174/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 181-198/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини, які мали значення для вирішення справи, та було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції від 19.08.2014р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.01.2015р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом здійснено у даній адміністративній справі процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Дніпропетровську митницю Міндоходів, правонаступником - Дніпропетровською митницею ДФС (далі - Дніпропетровська митниця) / а.с. 229-231/.

Заслухавши у судовому засіданні:

- представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляцій ній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 19.08.2014р. у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі;

- представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено у справі рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 19.08.2014р. у даній справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що позивачем у даній справі (покупець) 01.01.2014р. було укладено зовнішньоекономічний контракт №0057 з Компанією «ZHONGSHAN SONGJING ELEC.CO.LTD» (продавець) / а.с. 8-17/, в межах, відповідно до специфікацій №1 від 25.02.2014р. до контракту / а.с. 38/, продавцем у травні 2014р. було здійснено поставку визначеного умовами контракту товару - плити електричні для приготування їжі : плита електрична моделі № 24103 в кількості 1800 шт. , плита електрична моделі № 24105 в кількості 1830 шт., з метою здійснення митного оформлення якого позивачем (покупець за контрактом) було подано відповідачу МД №110120000/2014/406824 від 27.05.2014р., у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом - ціною контракту, на рівні - плита електрична моделі № 24103 - 4,70 дол. США, плита електрична моделі № 24105 - 7,30 доларів США, а загальна митна вартість задекларованого позивачем товару, яка складається з ціни товару визначеної контрактом та інвойсом, транспортних затрат та винагороди експедитора, становить 269947,51 грн. ( з урахуванням курсу долара США - 11,66 грн.) / а.с. 26-27/.

Для підтвердження заявленої митної вартості вищезазначеного товару, позивачем разом з вищезазначеною МД було надано митниці : контракт № 0057 від 01.01.2014р., специфікацію №1 від 25.02.2014р., картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну товарно-транспортну накладну, коносамент, рахунок №1056/2014 від 21.05.2014р., довідку про транспортні витрати від 21.05.2014р. калькуляцію, інвойс, пакувальний лист, договір транспортно-експедиційного обслуговування №22/03/14/01 від 22.03.2013р., додаткове узгодження №2 від 21.05.2014р., заявку, декларацію про відповідність, екологічну декларацію від 21.05.2014р. , лист від 27.05.2014р., лист від 28.05.2014р., експортну декларацію / а.с. 28-53/.

Під час проведення перевірки митної вартості задекларованого позивачем за МД №110120000/2014/406824 від 27.05.2014р. товару було встановлено невідповідність відомостей зазначених у МД з відомостями, які містяться у наданих позивачем документах, про що митним органом було зроблено відповідні записи в МД та запропоновано декларанту під час проведення консультацій надати додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару / а.с. 85-87/, але декларант відмовився від надання додаткових документів та результатами розгляду наданих позивачем з метою митного оформлення задекларованого за МД №110120000/2014/406824 від 27.05.2014р. відповідачем у справі 29.05.2014р. було прийнято рішення про корегування митної вартості №110120000/2014/400015/1, яким митна вартість задекларованого позивачем товару була скоригована до: - плита електрична моделі № 24103 - 9,5 дол. США, плита електрична моделі № 24105 - 12,5 доларів США, з застосуванням резервного методу визначення митної вартості / а.с. 83-84/.

29.05.2014р. позивачем з метою подальшого використання у господарській діяльності товару було подано митному органу МД №1103130000/2014/503969, у якій митна вартість товару плити електричні для приготування їжі : плита електрична моделі № 24103 в кількості 1800 шт. , плита електрична моделі № 24105 в кількості 1830 шт., була визначена відповідно до рішення про корегування митної вартості №110120000/2014/400015/1 від 29.05.2014р. та позивачем було сплачено усі необхідні для митного оформлення платежу та товар випущено у вільний обіг, при цьому позивач вважає, що ним було надміру сплачено, через необґрунтоване визначення (завищення) митним органом митної вартості товару, під час митного оформлення ввізного мита - 19708,25 грн., ПДВ - 43358,17 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з приводу визначення митної вартості товару, який возиться на митну території України, врегульовано нормами Митного кодексу України (в редакції Закону України №4495-VI від 13 березня 2012р.)

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що

1. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у них на день митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або у разі їх незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

5. Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, якою регламентується порядок контролю правильності визначення митної вартості:

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови забезпечення

сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного контролю та митного оформлення;

5) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу);

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Статтею ст. 55 Митного кодексу України передбачено що:

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа (за згодою) здійснює коригування заявленої митної вартості у строки, що не перевищують строків декларування товарів, встановлених цим Кодексом.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтування підстав, через які заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість не може бути визнана з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивачем у справі під час здійснення митного оформлення товару - плити електричні для приготування їжі : плита електрична моделі №24103 в кількості 1800 шт. , плита електрична моделі № 24105 в кількості 1830 шт., за МД №110120000/2014/406824 від 27.05.2014р., було надано відповідачу у справі документи , які чітко ідентифікували задекларований позивачем товар, ці відомості були об'єктивні та достовірні, та надавали можливість провести усі необхідні обчислення митної вартості задекларованого позивачем товару. Щодо зазначених відповідачем розбіжностей у наданих позивачем документа, які стали підставою для необхідності надання додаткових документів, то щодо невідповідності номерів у декларації країни експорту, то порядок оформлення декларації країни експорту визначається нормами законодавства країни експортера і норми чинного законодавства України, зокрема Митного кодексу України не передбачають будь-яких вимог щодо правил заповнення митних декларацій країни відправлення та не встановлюють перелік відомостей , які повинна містити митна декларація країни відправлення; а порядок оплати продавцем за поставлений товар (частки оплати та строки їх здійснення), відноситься до суттєвих умов договору, який укладено сторонами та це питання сторони за договором узгоджували під час укладення контракту № 0057 від 01.01.2014р. ( п. 3.1. контракту), а потім за згодою сторін внесли зміни до визначення строків та розміру часток оплати специфікацією №31 від 25.02.2014р. до контракту та інвойсом від 24.03.2014р., і вирішення цього питання є виключним право сторін за договором (контрактом), щодо віднесення позивачем до складу митної вартості задекларованого позивачем товару витрат на транспортно-експедиційне обслуговування, які не підтверджені, то позивачем було надано митному органу письмові докази згідно яких вартість цих послуг, які були надані ТОВ «BSA UKRAINE LND» на підставі договору №22/03/14/01 від 22.03.2014р., склала 26541,35 грн., та якими надано пояснення стосовно того, що задекларований позивачем товар постачався в два етапи, що і обумовлює зазначення у МД декількох номерів коносаментів / а.с. 155-156/.

У судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару стала наявність у відповідача інформації щодо розмитнення товару за митними деклараціями митних вартостях у співставних обсягах №110130000/4/503969 від 15.05.2014р. і №500040001/4/8204 від 21.05.2014р. відповідно до яких невідомий суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснив митне оформлення подібного товару за ціною 9,5 доларів США і 12,5 доларів США. / а.с. 115-116/, але колегія суддів вважає, що у даному випадку відповідачем у справі було порушено вищенаведені норми Митного кодексу України, які вимагають від митного органу послідовності застосування методів визначення митної вартості задекларованого товару у разі наявності сумніву щодо правильності визначення його декларантом і вимагають від митного органу обґрунтування неможливості застосування кожного з попередніх методів, оскільки відповідачем у справі не було наведено обґрунтовано неможливості застосування основного методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, незважаючи на надані декларантом документи. які дозволяли чітко ідентифікувати товар та обчислити його митну вартість, не було наведено обґрунтувань неможливості застосування інших визначених законом методів, а також обґрунтування застосування ним резервного методу визначення митної вартості, як і не було надано таких обґрунтувань суду під час розгляду ним даної справи.

Отже вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, дають можливість зробити висновок про відсутність наявності розбіжностей у документах, які були надані позивачем під час здійснення ним митного оформлення товару - плити електричні для приготування їжі : плита електрична моделі №24103 в кількості 1800 шт. , плита електрична моделі № 24105 в кількості 1830 шт., за МД №110120000/2014/406824 від 27.05.2014р., наявність яких перешкоджала б відповідачу визначити митну вартість товару на основним методом - за ціною договору (контракту) та надавала б підстави для застосування для визначення митної вартості задекларованого товару резервного методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, а тому колегія суддів вважає, що відповідач у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час прийняття рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, яке є предметом оскарження у даній справі,діяв не у межах повноважень та не у спосіб, який визначено чинним законодавством України, і суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність визнання протиправними та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень та обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем позовні вимоги у цій частині.

Щодо задоволення судом першої інстанції решти позовних вимог, а саме вимог про частині стягнення з Дніпропетровської митниці Міндоходів через Державну казначейську службу України у Дніпропетровській області, надмірно сплачені під час оплати за декларацією № 110120000/2014/407033 від 29.05.2014р., податки у сумі 19708 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісім) гривень 25 копійок ввізного мита, та 43358 (сорок три тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 17 копійок, податку на додану вартість, що перераховані як фінансова гарантія сплати митних платежів на користь ТОВ «ЕДС», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 301 Митного кодексу України передбачено що, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України, а відповідно до положень ч. 3 цієї ж статті помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Положеннями ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби України №618 від 20.07.2007р. (далі Порядок), встановлено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Так, відповідно до положень вищенаведеного Порядку, - для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою, заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У судовому засіданні під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач до Дніпропетровської митниці із заявою про повернення надміру сплачених коштів під час здійснення митного оформлення спірного товару відповідно до вищезазначеного Порядку не звертався.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення надміру сплачених сум податків під час митного оформлення товару на користь позивача, оскільки позивач з відповідною заявою до компетентного органу не звертався, ним не використана така можливість незважаючи на те, що встановлений Порядок строк для подання такої заяви на момент розгляду судом даної справи не сплинув , і ці обставини виключають можливість вирішення цього питання у судовому порядку і свідчать про передчасність таких вимог позивача, а тому колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість таких позовних вимог.

Отже з урахуванням вищезазначених обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції у даній справі в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ЕДС» про стягнення з відповідача суми надмірно сплаченого податку та ввізного мита під час здійснення митного оформлення товару, прийнята судом з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст. 202 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині, а тому необхідно апеляційну скаргу відповідача у цій частині задовольнити, постанову суду першої інстанції від 19.08.2014р. в частині стягнення з відповідача суми надмірно сплаченого податку та ввізного мита під час здійснення митного оформлення товару на користь позивача скасувати та постановити у цій частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог, а в решті постанову суду першої інстанції від 19.08.2014р. у даній справі залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,202,205,207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС- задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. у справі №804/8148/14 - в частині стягнення з Дніпропетровської митниці Міндоходів через Державну казначейську службу України у Дніпропетровській області, надмірно сплачені під час оплати за декларацією № 110120000/2014/407033 від 29.05.2014р., податки у сумі 19708 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісім) гривень 25 копійок ввізного мита, та 43358 (сорок три тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 17 копійок, податку на додану вартість, що перераховані як фінансова гарантія сплати митних платежів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС» - скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕДС» в задоволенні позовних вимог до Дніпропетровської митниці ДФС про стягнення надмірно сплачених ввізного мита у розмірі 19708,25 грн. та податку на додану вартість у розмірі 43358,17 грн. - відмовити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. у справі №804/8148/14 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 06.02.2015р

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко