Ухвала суду № 42686023, 28.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2015 рокусправа № 804/2721/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2721/14 за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005302201 від 20.12.2013р.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки податкового органу, відображені у акті перевірки, про безтоварність операцій між ТОВ «Хлібзавод №3» та його контрагентом за перевіряємий період, є безпідставними та такими, що не підтверджені жодними доказами, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2721/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваного рішення. Акт перевірки не містить об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2721/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивач є кінцевим споживачем «сумнівного» податкового кредиту, сформованого за рахунок ФОП ОСОБА_1. Враховуючи наявну інформацію щодо «нереальності» здійснення операцій ФОП ОСОБА_1 та те, що товар фактично не був переданий на адресу ТОВ «Хлібзавод №3», позивачем в порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 46976,00 грн.

Позивачем по справі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою податкового органу в період з 02 грудня 2013 року по 03 грудня 2013 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 за період січня, травня, червня 2012 року, результати якої оформлено актом №1670/141/04-03-22-01/34984708 від 05 грудня 2013 року.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ФОП ОСОБА_2, з яким позивач перебував у договірних відносинах, здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Контролюючий орган в акті перевірки, як і в апеляційній скарзі, вказує на те, що, враховуючи інформацію щодо «нереальності» здійснення операцій ФОП ОСОБА_1 та те, що товар фактично не був переданий на адресу ТОВ «Хлібзавод №3», позивачем в порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 46976,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 11503,33 грн., за травень 2012 року на суму 17156,17 грн., за червень 2012 року на суму 18316,50 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 46 976,00 грн.

Також в обґрунтування посилань на фактичне нездійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності відповідач вказує, що відповідно до акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 22 березня 2013 року №1237/17-2/НОМЕР_1 операції з продажу та купівлі товарів без фактичної поставки товару ФОП ОСОБА_1 порушують ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання. У зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ФОП ОСОБА_1 відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів підприємства-покупцям.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду на підтвердження здійснення ФОП ОСОБА_1 фіктивної діяльності.

20 грудня 2013 року на підставі акта перевірки №1670/141/04-03-22-01/34984708 від 05 грудня 2013 року податковим органом по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0005302201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 46 976 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 23 488, 00 грн.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно матеріалів справи, 05 січня 2012 року між позивачем по справі (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договір поставки №20 та на виконання даного договору позивач отримав від постачальника в січні 2012 р. товар на загальну суму 80410, 02 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 13401, 67 грн.), у травні 2012р. на загальну суму 102937, 02 грн. та у червні 2012р. на загальну суму 109898, 94 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та платіжними дорученнями. Відповідно до матеріалів справи, в ході виконання укладеного договору поставки були створені прибуткові накладні, розрахунки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості на маргарин столовий, платіжні доручення, акти звірки тощо.

Відповідачем не заперечується факт отримання наданих згідно вказаного договору товарів та використання їх для власних виробничих потреб. Натомість податковий орган прямо вказує на дану обставину в акті перевірки.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджується належними та допустимими доказами.

Єдиною підставою для висновку відповідача, викладеного в акті перевірки №1670/141/04-03-22-01/34984708 від 05 грудня 2013 року, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, є посилання на висновки акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 22 березня 2013 року №1237/17-2/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період вересень 2011 року, жовтень 2011 року, січень 2012 року - жовтень 2012 року».

При цьому відповідач на сторінці 4 акту перевірки позивача посилається на результати перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 (а.с.136) В акті перевірки та апеляційній скарзі не зазначено яким чином діяльність ФОП ОСОБА_3 стосується спірних правовідносин. Акт перевірки ФОП ОСОБА_1 до суду не надано.

Оцінюючи вказані обставини, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства та зазначену судову практику, обов'язкову для врахування, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним. Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 31 березня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2721/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Згідно з оригіналом.

Помічник судді К.О. Потапов