Постанова № 42685554, 22.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 р. Справа № 804/19615/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача відповідача Лотоцького О.Б. Чохелі Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому позивач просить податкове повідомлення-рішення №0003362203 від 31.07.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аякс" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 416666,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 208333,00 грн., винесене Лівобережною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі Акту перевірки № 2458/22-03/30198309 від 11.07.2014р. - скасувати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Аякс» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Праус» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2014 року №2458/22-03/30198309. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0003362203 від 31.07.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аякс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 416666,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 208333,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Аякс» (код ЄДРПОУ 30198309) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Праус» (код ЄДРПОУ 37276126) за квітень 2014 року.

Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Аякс", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Аякс» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Праус» за період квітень 2014 року.

В порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02,12.10 за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2014 року на суму 416666,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, товар, а саме - бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С у кількості 139,61т., придбаний позивачем у ТОВ «Праус» за договором поставки нафтопродуктів № 30/3 від 30.04.2014 року.

На виконання вказаного договору оформлено акт приймання-передачі №140430000000240 від 30.04.2014р. до договору № 30/3 від 30.04.2014р. та податкова накладна № 239 від 30.04.2014р.

Крім того, ТОВ «Аякс» (код ЄДРПОУ 30198309) укладено Договір зберігання №4025 від 07.04.2014 р. з ПАТ «Дніпронафтопродукт» (ЄДРПОУ 03481879).

Згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів від 30.04.14 року до договору зберігання №4025 від 07.04.2014 р. ПАТ «Дніпронафтопродукт» прийняв на зберігання наступні нафтопродукти: Бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро вида II класа С код товара згідно з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 139,61 т.

Згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів від 31.05.14 року до договору зберігання №4025 від 07.04.2014 р. ПАТ «Дніпронафтопродукт» прийняв на зберігання наступні нафтопродукти: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро вида II класа С код товара згідно з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 139,61 т.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ПАТ «Дніпронафтопродукт» виписано (оформлено) накладні (акти приймання-передачі, надання послуг)

Також, ТОВ «Аякс» укладено Договір зберігання №4035 від 30.05.2014 р. з ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів від 01.06.14 року до договору зберігання №4035 від 30.05.2014 р. ПАТ «Дніпронафтопродукт» прийняв на зберігання наступні нафтопродукти: Бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро вида II класа С код товара згідно з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 139,61 т.

За послуги зберігання сплачено кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №7377 від 19.06.2014 року, №7572 від 17.07.2014 року, №7883 від 28.08.2014 року, №8095 від 30.09.2014 року, №8218 від 16.10.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, на підтвердження використання придбаного палива в господарській діяльності позивач надав договір поставки №1205141 від 12.05.2014 року за яким, ТОВ «Аякс» зобов'язується передати ТОВ ВТФ «Авіас» нафтопродукти.

Згідно додаткової угоди №1 до договору поставки №1205141 від 12.05.2014 року визначено найменування товару та його кількість, а саме: автобензин А-92-Євро вид ІІ клас D у кількості 139,61т.

Проте, актом приймання-передачі № 1 від 30.11.2014р. до договору № 1205141 від 12.05.2014р. передано нафтопродукти в наступному асортименті: бензин підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ клас С у кількості 139,61т.

Крім того, згідно платіжного доручення №14756 від 15.12.2014 року призначення платежу визначено - згідно договору 1711141 від 17.11.2014 року, однак, реквізити укладеного з ТОВ ВТФ «Авіас» договору поставки - №1205141 від 12.05.2014 року.

Також, суд звертає увагу, що порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерство палива та енергетики України, Міністерство економіки України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Пунктами 5.4.1 - 5.4.3 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 373, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, ГОСТ 27352 - 87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність та цілісність пломб, технічний стан автоцистерни , відповідність об'єму і густини нафтопродукту в цистерні об'єму і густині, зазначеними в товарно-транспортній накладній , відповідність найменування, марки і виду нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. У аспекті перевезення світлих нафтопродуктів ТТН є документом сурової звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Проте, будь-яких доказів щодо транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Праус» та в подальшому при продажу ТОВ ВТФ «Авіас» позивачем не надано.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, неможливо ідентифікувати, які саме нафтопродукти придбавались та в подальшому продавались позивачем, оскільки матеріалами справи встановлено розбіжності в оформлених документах.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем згідно платіжного доручення №8457 від 26.11.2014 року при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 488,00 грн., необхідно сплатити решту судового збору в розмірі 4384,00 грн. (4872,00 грн. - 488,00 грн. = 4384,00 грн.).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з позивача в рахунок Державного бюджету України решту судового збору в розмірі 4384,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 січня 2015 року

Суддя О.В. Єфанова