Постанова № 42685237, 02.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 922/4837/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Портік В.О., довіреність № 1 від 06.12.2013 року

відповідача - Прокопчено К.А., довіреність б/н від 24.11.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ГрандБудУкраїна", м. Харків (вх. №4593 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.14 у справі № 922/4837/14

за позовом ПП "Стройпром", м. Харків

до ТОВ "ГрандБудУкраїна", м. Харків

про стягнення 88 887,24 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Стройпром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбудукраїна" 88887,24 грн. заборгованості за договором №03/09 від 03.09.2014 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2014 р. у справі № 922/4837/14 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбудукраїна" на користь Приватного підприємства "Стройпром" заборгованість в розмірі 88887,24 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2014 р. у справі № 922/4837/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції дав невірну правову оцінку спірним правовідносинам, посилаючись при цьому на те, що між сторонами склалися відносини за договором будівельного підряду, в зв'язку з чим відповідач вважає, що в даному випадку повинні бути застосовані норми глави 61 ЦК України замість глави 63 цього Кодексу. Відповідач вважає, що строк для оплати робіт замовником не настав, оскільки позивач не надав ані доказів поставки матеріалів на свій склад, ані доказів завершення виготовлення металоконструкцій. Крім того, на думку відповідача, акти здачі-прийняття виконаних робіт, не є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки вважає, що єдиною підставою для оплати робіт замовником є складений сторонами акт форми КБ-2В. Відповідач посилається на те, що надані позивачем видаткові накладні також не є належними доказами у справі, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а позивачем не надано довіреність на особу, яку уповноважено приймати товарно-матеріальні цінності від ПП. «Стройпром».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 03.09.2013 року між ПП "Стройпром" (виконавець) та ТОВ "Грандбудукраїна" (замовник), був укладений договір № 03/09, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання по виготовленню і монтажу металоконструкцій.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що свої зобов'язання відповідно до договору ним виконано в повному обсязі на загальну суму 303887,24 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 0000375 від 15.10.2013 на суму 46880 грн.; № 0000393 від 22.10.2013 на суму 36160,00 грн.; № 0000400 від 29.10.2013 на суму 40068,00 грн.; № 000426 від 12.11.2013 на суму 58712,00 грн.; № 0000453 від 04.12.2013 на суму 35848,00 грн.; № 0000450 від 02.12.2013 на суму 52592,00 грн., а також видатковими накладними № РН-0000261 від 12.11.2013 на суму 58712,00 грн.; № РН-0000285 від 09.12.2013 на суму 1462,80 грн.

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 215000,00 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 88887,24 грн.

Позивач також вказує на те, що оскільки фактично умовами договору сторони не визначили терміни оплати за виконані роботи та поставлені матеріали, ПП "Стройпром" порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України направило відповідачу претензію - вимогу про оплату з пропозицією протягом 7 днів здійснити оплату за договором даної суми.

Оскільки відповідач грошові кошти позивачу не перерахував, відповіді на претензію не надав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 88887,24 грн. заборгованості за договором №03/09 від 03.09.2014 р.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що договір, з якого у сторін виникли права та обов'язки, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України, тому вважав посилання відповідача на обов'язкове складання двобічного акту форми КБ-2В необґрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Стройпром" виконало повністю прийняти на себе зобов'язання по договору №03/09 від 03.09.2013 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями відповідних видаткових накладних та актами здачі-приймання робіт.

Крім того, судом першої інстанції визнано факт надіслання позивачем претензії-вимоги відповідачу з пропозицією протягом 7 днів здійснити оплату за договором.

Враховуючи, що виконання позивачем робіт підтверджується матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, останній не надав суду доказів погашення суми боргу, жодних аргументованих заперечень не навів, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги про стягнення з відповідача 88887,24 грн. основного боргу визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та викладених відповідачем заперечень, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачено актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачено цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи відповідно до умов укладеного між сторонами договору №03/09 від 03.09.2013 р.

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню та монтажу металоконструкцій згідно проектної документації, наданої замовником.

П. 2.1 договору передбачена вартість робіт в розмірі 360000,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору визначено зміст робіт: виготовлення та монтаж металоконструкцій кількості 60 тон, послуги автокрану.

Остаточний розрахунок за договором здійснюється згідно обсягу фактично виконаних робіт (п. 2.4 договору).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовнику.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором бо не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз умов договору №03/09 від 03.09.2013 р. дає підстави вважати, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором змішаного типу, який містить ознаки як договору підряду, так і договору послуг та підпадає під правове регулювання норм параграфу 1 глави 61 та глави 63 Цивільного кодексу України, що узгоджується з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів визнає необґрунтованість наведених відповідачем доводів про відсутність проектно-кошторисної документації, оскільки умовами договору вона не передбачена, а в п. 2.1 сторони погодили тільки загальну вартість робіт в розмірі 360000,00 грн. та термін виконання робіт за договором - 20 днів. Дані роботи не вимагали будь-яких погоджень у відповідних державних інспекціях, і не вимагали їх офіційного приймання (введення в експлуатацію тощо, як цього вимагається при виконанні будівельних робіт).

В зв'язку з чим колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що договір №03/09 від 03.09.2013 р. відноситься до договору будівельного підряду, оскільки предмет даного договору не пов'язаний з виконанням будівельних робіт, передбачених ст. 875 Цивільного кодексу України та норми параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України на нього не розповсюджуються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Стройпром" виконав повністю прийняті на себе зобов'язання по договору №03/09 від 03.09.2013 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів здачі-приймання робіт № 0000375 від 15.10.2013 на суму 46880 грн.; № 0000393 від 22.10.2013 на суму 36160,00 грн.; № 0000400 від 29.10.2013 на суму 40068,00 грн.; № 000426 від 12.11.2013 на суму 58712,00 грн.; № 0000453 від 04.12.2013 на суму 35848,00 грн.; № 0000450 від 02.12.2013 на суму 52592,00 грн.

При цьому, в актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень. Наявність будь-яких відступів чи недоліків у виконаних позивачем робіт відповідачем не наведено та таких доказів матеріали справи не містять, факт виконання робіт відповідачем не спростовано жодними доказами. Під час розгляду справи відповідач жодним чином не посилався на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Посилання відповідача на те, що єдиною підставою для оплати робіт замовником є складений сторонами акт форми КБ-2В, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умовами договору не визначена обов'язковість складання акту такої форми саме в якості підстави для оплати виконаних робіт.

До того ж, відповідач, який фактично прийняв виконані позивачем роботи, підписавши шість актів здачі-приймання робіт, жодним чином не ставив під сумнів належність їх оформлення. Будь-які претензії з цього приводу в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що складання двобічного акту форми КБ-2в передбачено п. 10.2 договору, якими визначено умови закінчення дії договору після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань, тому посилання відповідача на обов'язкове складання двобічного акту форми КБ-2в в якості підстав для проведення оплати виконаних робіт є помилковими.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними №РН-0000245 від 15.10.2013 року на суму 28800,00 грн., №РН-0000261 від 12.11.2013 року на суму 3364,44 грн., №РН-0000285 від 09.12.2013 року на суму 1462,80 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Факт отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача також підтверджується довіреністю №177 від 15.10.2013 року до видаткової накладної №РН-0000245 від 15.10.2013 року.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відсутність посилань у видаткових накладних на договір не позбавляє вказані документи доказової сили, оскільки договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений у видаткових накладних, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання його умов.

Відповідачем не наведено будь-яких інших підстав отримання ним металопродукції за видатковими накладними, не доведено існування будь-яких інших правовідносин з позивачем, ніж укладений між сторонами договір №03/09 від 03.09.2013 р.

Також, колегія суддів звертає увагу, що заперечення відповідач зводяться до неналежного документального оформлення актів здачі-приймання робіт та видаткових накладних, в той час, як відповідач жодним чином не ставить під сумнів факт виконання позивачем робіт, а також не спростовує належними доказами факту отримання продукції за видатковими накладними.

Таким чином, колегія суддів визнає доведеним факт виконання позивачем робіт за договором на загальну суму 303887,24 грн. Проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №03/09 від 03.09.2013 р., лише частково оплатив за отримані послуги в розмірі 215000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями банківських виписок по особовому рахунку ПП "Стройпром".

Як зазначає позивач, в порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу № 5 від 26.03.2014 р. з пропозицією протягом 7 днів здійснити оплату за договором даної суми, яка була фактично надіслана на адресу ТОВ "ГрандБудУкраїна": м. Харків, вул. Гоголя 5 - 28.07.2014 р., що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення даного поштового відправлення представнику відповідача - гр.Паронитян та його підписом в отриманні даної поштової кореспонденції (а.с. 32).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що ТОВ "Грандбудукраїна" не отримувало жодних претензій (вимог) від ПП "Стройпром", оскільки відповідач не довів протилежне, не надав лист або інший документ, який був надісланий позивачем на адресу ТОВ "Грандбудукраїна" 03.07.2014 р. та отриманий представником відповідача 28.07.14р.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача станом на день звернення позивача до суду з позовом утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 88887,24 грн., яка відповідачем жодним чином не спростована, тому у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача оплати виконаних робіт за договором в зазначеній сумі.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 02.12.14 у справі № 922/4837/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбудукраїна", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.12.14 у справі № 922/4837/14. залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 02 лютого 2015 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.