Постанова № 42685164, 09.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2015 року № 826/20062/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді В. І. Келеберда при секретарі судового засідання Віруцькій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Менеджмент Груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» (далі - ТОВ «Офіс Менеджмент Груп», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 року № 0012732205.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки, викладені в Акті документальної позапланової виїзної перевірки від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» та його контрагентами - ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс» є такими, що не мають реального характеру, а тому позивач не має право врахувати в бухгалтерському і податковому обліках суми витрат і податку на додану вартість до податкового кредиту, сплаченого таким підприємством в ціні придбаних послуг, нормативно та документально не підтверджуються. Зокрема, позивач вказує на те, що хибні висновки податківців, які викладені в зазначеному Акті перевірки ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» ґрунтуються на недостовірних доказах - Акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс», оскільки не є належним підтвердженням та достатнім приводом вважати, що господарські операції між позивачем та зазначеними підприємствами не мали на меті настання реальних правових наслідків.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівниками податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» по взаємовідносинам з ТОВ «НОМЕКС-ПРО», ТОВ «Прод-Ресурс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014р., за результатами якої складений Акт від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973. Даною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» норм пп. 44.1 пп. 44.6 ст. 44 п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем

занижено податок на додану вартість всього на суму 929344 грн. за липень 2014 року. На думку відповідача, висновки викладені в Акті перевірки від18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 являються правомірними та ґрунтуються на належних доказах, а тому, як наслідок, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення цілком відповідає вимогам чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 06.11.2014 № 2259/26/54-22-02, виданого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» з питання дотримання вимог податкового законодавств при взаємовідносинах з ТОВ «НОМЕКС-ПРО», ТОВ «Прод-Ресурс» за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., за результатами якої складений Акт від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973.

В ході проведення вказаної документальної позапланової перевірки позивача перевіряючим встановлені господарські взаємовідносини з ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс».

Так в описовій частині Акта перевірки від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 працівником ДПІ наведенні встановлені та враховані обставини і інформація на підставі якої відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем норм пп. 44.1 пп. 44.6 ст. 44 п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс». А саме: відсутність найманих працівників на ТОВ «НОМЕКС-ПРО» (заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, відсутність нарахування та сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб; відсутність отриманих послуг від постачальників ТОВ «НОМЕКС-ПРО», які могло б бути перевиставлено на користь ТОВ «ОМ Груп»; ненадання до перевірки журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці; відсутність актів прийому-передачі обладнання, технічних та інших засобів передбачених п. 3.2 Договору № 83 від 24.06.2014; відсутність документів, які засвідчують факт повернення обладнання, не використаних матеріалів, відсутність документів, що свідчать про пере виставлення вартості матеріалів, необхідних для безпосереднього виконання робітниками ТОВ «НОМЕКС-ПРО» своїх обов'язків; відсутність копій дозволів ТОВ «НОМЕКС-ПРО», на право здійснення робіт із технічного обслуговування кабельних мереж, телефонних ліній, технічне обслуговування котельної тощо; надані до перевірки акт не відповідають вимогам первинного документа; відсутність документів, які свідчать про проведені розрахунки із ТОВ «НОМЕКС-ПРО»; наявність податкової інформації про «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОМЕКС-ПРО» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року; відсутність надання технічного завдання, концепції для ТОВ «Прод-Ресурс» щодо виготовлення ескізів; відсутність документів, які засвідчують прийом-передачу та затвердження ескізів; відсутність ефірних довідок щодо розміщення радіо роликів на радіо; відсутність звітів щодо розміщення рекламно аудіо відео ролика на плазмових панелях в торгових центрах; відсутність документів, що свідчить про оприбуткування та відображення на балансі ТОВ «Прод-Ресурс» рекламних матеріалів, радіо (відео) роликів, які було виготовлено та розміщено ТОВ «Прод-Ресурс».

При формуванні висновків про порушення перевіряючим була враховані дані Актів ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 № 2823/26-55-22-10/39193183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОМЕКС-ПРО» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014 року та від 01.09.2014 № 2639/26-55-22-07/38649745 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прод-Ресурс».

У вказаних Актах перевірки зазначені наступні обставини: відсутність ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс» за місцезнаходженням; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку - не подавався; відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що н6еобхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з податку на додану вартість; пересортування товару; податковий кредит сформовано за рахунок підприємства, що має ознаки фіктивності (ТОВ «БК «Мангустін», за період діяльності з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. на адресу ТОВ «Прод-Ресурс» контрагентами-постачальниками не були виписані та зареєстровані податкові накладні на весь обсяг поставленого товару, виписані постачальниками та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні не відповідають обсягу та номенклатурі поставленого ТОВ «Прод-Ресурс» на користь продавців товару. У зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс» є безтоварними, не несуть в собі розумної мети і оформлені лише документально з метою формування даних податкового обліку.

По закінченню документальної позапланової перевірки відповідач прийшов до висновків про заниження податку на додану вартість всього на суму 929344 грн. за липень 2014 року у зв'язку з порушенням ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» вищевказаних норм Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду заперечень ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» на Акт від 18.11.2014 № 1264/26-54-22-02/39096973 відповідачем прийнято рішення про залишення висновків акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

11 грудня 2014 року ДПІ у в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі Акта від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року № 0012732205, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.п 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 44.1 пп. 44.6 ст. 44 п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України визначено ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 161 680 грн. ., (в т.ч. 929 344,00 грн. - основний платіж, 232336,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього ж Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду було встановлено, що 24.06.2014р. між позивачем та ТОВ «НОМЕКС-ПРО» укладено договір «Комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій» № 83 згідно якого Виконавець зобов'язується якісно та своєчасно надати послуги (виконати роботи) з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах, визначених в Договорі. Строк, обсяг виконання робіт (послуг), а також вартість та порядок оплати робіт (послуг) узгоджується сторонами в додатках до договору. Приймання-передача виконаних робіт (наданих послуг) оформлюється сторонами Актами приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

На підтвердження фактів виконання Сторонами (ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» та ТОВ «НОМЕКС-ПРО») своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати їх вартості за вказаним правочином) позивач надав суду належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів:

- договір від 24.06.2014р. № 83;

- договір оренди № Д559 (про оренду нерухомого майна загальною площею 29 570,20 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, пр. Московський, 9) та договір оренди № ОТ 1068 Д559 (про оренду нерухомого майна загальною площею 14 876,20 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014, а саме:

* № Са-00068 -регулярний клінінг приміщень загального користування;

* № Са-00069 - комплексне прибирання території;

* № Са-00070 - ТО кондиціонерів;

* № Са-000364 - управ послуги з організації клінінгового обслуговування Замовника;

* № Са-000365, 000378 - послуги технічного обслуговування електричних мереж;

* № Са-000366, 000383 - послуги по технічному обслуговуванню дахів;

* № Са-000367, 000380 - послуги технічного обслуговування трансформаторних підстанцій;

* № Са-000368, 000377- послуги технічного обслуговування систем каналізації;

* № Са-000369, 000376, 000382 - профілактичне обслуговуваня систем холодного водопостачання;

* № Са-000370, 000374 -послуги по технічному обслуговуванню ліфтів;

* № Са-000371, 000375 - послуги по технічному обслуговуванню дахової котельні;

* № Са-000372, 000381 - управ послуги з організації ТО інжирних систем та комунікацій;

* № Са-000373 - комплексне миття фасадів та вікон приміщення;

*№ Са-000379 - послуги по технічному обслуговуванню систем опалення.

- платіжні доручення датовані серпнем 2014 року, про сплату вартості наданих ТОВ «НОМЕКС-ПРО» послуг на загальну суму 5770848,90 грн. (з ПДВ), з відмітками банківської установи про проведення відповідних розрахункових операцій;

За результатами наданих послуг контрагентом позивача були виписані такі податкові накладні від 31.07.2014: за № 68 на суму113160,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 18 860,00 грн.); за № 69 на суму 80000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 13333,33 грн.); за № 70 на суму 277 690,00 грн.. (в т. ч. ПДВ - 46 281,67 грн.); за № 364 на суму 20000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 3333,33 грн.); за № 365 на суму 18680,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 3113,33 грн.); за № 366 на суму 34 590,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 5765,00 грн.); за № 367 на суму 14530,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 2421,67 грн.); за № 368 на суму 21 627,00грн (в т. ч. ПДВ - 3604,50 грн.); за № 369 на суму 26520,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 4420,00 грн.); за № 370 на суму 12000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 2000,00грн.); за № 371 на суму 29040,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 4840,00 грн.); за № 373 на суму 25000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 4166,67 грн.); за № 374на суму 16800,00грн (в т. ч. ПДВ - 2800,00 грн.); за № 375 на суму 16470,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 2745,00 грн.); за № 376 на суму 41073,50 грн. (в т. ч. ПДВ - 6845,58 грн.); за № 377 на суму 40039,50 грн. (в т. ч. ПДВ - 6673,25 грн.); за № 378 на суму 31320,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 5220,00 грн.); за № 379 на суму 39893,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 6648,83 грн.); за № 380 на суму 53369,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 8894,83 грн.); за № 381 на суму 30000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 5000,00 грн.); за № 382 на суму 2202,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 367,00 грн.); за № 383 на суму 4500,00 грн.. (в т. ч. ПДВ - 750,00 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

Також судом було встановлено, що 30.04.2014 між позивачем та ТОВ «Прод-Рерурс» укладено Договір «Комплексного рекламно-маркетингового обслуговування» № 3 відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів, а також із розміщення реклами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Сума робіт визначена в окремих додатках до договору, а оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок Виконавця.

На підтвердження фактів виконання Сторонами (ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» та ТОВ «Прод-Рерурс») своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати їх вартості за вказаним правочином) позивач надав суду належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів:

- договір № 3 від 30.04.2014;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014, а саме:

· № ПР-000069, 000070 - виготовлення та розміщення реклами на біг-бордах;

· № ПР-000071, 000072 - виготовлення та розміщення реклами на розтяжках;

· № ПР-000073, 000074 - виготовлення та розміщення реклами на тролах в торгово-офісному центрі м. Києва;

· № ПР-000075, 000076 - виготовлення і розміщення реклами аудіо-візуального ролика на плазмових панелях в торгових центрах;

· № ПР № 000077, 000078 - виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах в торгово-офісному центрі м. Києва;

· № ПР 000079, 000080 - виготовлення рекламного аудіо ролику та розміщення його на радіо.

- платіжні доручення датовані серпнем 2014 року про сплату вартості наданих ТОВ«Прод-Рерурс» послуг на загальну суму 4632104,32 грн. (з ПДВ), з відмітками банківської установи про проведення відповідних розрахункових операцій;

За результатами наданих послуг контрагентом позивача були виписані такі податкові накладні від 31.07.2014: № 69 на суму 577027,26 грн. (в т. ч. ПДВ - 96171,21 грн.); за № 70 на суму 554398,74 грн. (в т. ч. ПДВ - 92399,79 грн.); за № 71 на суму 361 035,60 грн. (в т. ч. ПДВ - 60172,60 грн.; за № 72 на суму 345338,40грн. (в т. ч. ПДВ - 57556,40 грн.;за № 73 на суму 349963,20 грн. (в т. ч. ПДВ - 583027,20 грн.);за № 74 на суму 349947,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 58324,50 грн.);за № 75 на суму 466344,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 77724,00 грн.);за № 76 на суму 440436,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 73406,00 грн.;за № 77 на суму 466191,60 грн. (в т. ч. ПДВ - 77698,60 грн.;за № 78 на суму 445922,40 грн. (в т. ч. ПДВ - 74320,40 грн.;за № 79 на суму 135955,80 грн. (в т. ч. ПДВ - 22659,30 грн;

за № 80 на суму 120000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 20000,00 грн.).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення.

Крім того, позивачем були долучені до матеріалів справи та досліджені судом макети зображень для розміщення на засобах реклами та фото копії розміщення рекламних засобів з зображенням згідно макетів реклами позивача (біг борди, сіті лайти, розтяжки).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та ТОВ «Прод-Ресурс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в періоди виписки вказаних вище податкових накладних. Відтак, наявні в матеріалах справи податкові накладні, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 стосовно відсутності найманих працівників на ТОВ «НОМЕКС-ПРО», які свідчать про невиконання умов договору контрагентом позивача оскільки п.п 2.4.2 п. 2.4 Договору № 83 передбачено, що на виконавця покладено обов'язок щодо виконання робіт самостійно або із залученням третіх осіб, а тому факт відсутності найманих працівників у контрагента позивача не може слугувати підставою для висновків про відсутність виконання своїх зобов'язань, оскільки договором передбачено право залучення третіх осіб для надання послуг з технічного обслуговування інжинерних систем та комунікацій.

Також відповідач помилково посилається на недотримання умов договору між сторонами в частині відсутності актів прийому-передачі, які свідчать про передачу обладнання, технічних та інших засобів, а також матеріалів, необхідних для виконання робітниками обов'язків, так як п. 3.2 договору № 83 передбачено, що забезпечення виконавця окремим обладнанням здійснюється замовником за погодженням сторін.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача була надана довідка Департаменту суспільних комунікацій КМДА в якій зазначено, що згідно бази даних управління з питань реклами Департаменту суспільних комунікацій, ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» дозволи на розміщення зовнішньої реклами не отримували та станом на 26.01.2015 із заявами про її оформлення звертались.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду довідка не може бути належним доказом відсутності отриманих послуг від ТОВ «Прод-Ресурс», оскільки не була покладена в основу висновків відповідача під час проведення перевірки по взаємовідносинам позивача із контрагентом, а отримана під час судового розгляду, що відповідачем не заперечувалось. Крім того, розміщення зовнішньої реклами за наявності чи відсутності необхідних дозволів не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому суд вважає такі докази неналежними та такими, що не спростовують факт надання послуг ТОВ «Прод-Ресурс» із виготовлення та розміщення реклами.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» і контрагентами ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «НОМЕКС-ПРО».

Зокрема, в Акті перевірки від 18.11.2014р. № 1264/26-54-22-02/39096973 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань безпосередньо за спірними господарськими операціями, винесення вироків посадовим особам згаданих підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Також, судом враховано, що спростовуючи доводи відповідача про відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «НОМЕКС-ПРО» в серпні 2014 року у зв'язку з наявністю Акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 № 2823/26-55-22-10/39193183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОМЕКС-ПРО» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014 року, позивачем була надана копія Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 у справі № 804/16945/14 за позовом ТОВ «НОМЕКС-ПРО» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги ТОВ «НОМЕКС-ПРО» та визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано прийняти податкову звітність декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, яке в свою чергу підтверджує факт наявності вказаного підприємства та ведення їм господарської діяльності саме в період укладення договору з позивачем.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 11.12.2014 року № 0012732205.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя В. І. Келеберда