Рішення № 42684749, 05.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/77/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 Справа № 908/3520/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м. Дніпропетровськ.

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м. Донецьк.

Головуючий Кутіщева-Арнет Н.С.

Судді: Алейнікова Т.Г.

Кагітіна Л.П.

Представники сторін:

Від позивача: Суберляк Д.В., дов. № Э.37.7.0.0/Д-521 від 24.01.2012р.

Богуславський В.В, дов. № 2.37.0.0/Д-923 від 21.05.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" суми 5293,60 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 24.09.2014р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 13.10.2014р. Судове засідання відкладалось до 10.11.2014р., 19.11.2015р., 08.12.2014р.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р., справу № 908/3520/14 було передано на розгляд колегії у складі: головуючий Кутіщева-Арнет Н.С., суддя Т.Г. Алейнікова, суддя Л.П. Кагітіна.

Справу прийнято до колегіального розгляду. Судове засідання призначено на 19.01.2015р. Ухвалою суду від 19.01.2015р. судове засідання відкладалось до 05.02.2015р.

Ухвали суду на адресу сторін були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

В продовжене 05.02.2015р. судове засідання, представник відповідача не з'явився повторно.

15 грудня 2014р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що між відповідачем (ПрАТ "УАСК АСКА") та Латушкіним Олександром Олександровичем було укладено, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/2260255, за яким забезпечено транспортний засіб GEELY JL7162 р.н. СН2140АІ. Полісом передбачена франшиза у розмірі 510,00грн. Всі заявлені вимоги мають бути розглянуті у відповідності до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а зобов'язання страховика обмежуються умовами договору страхування, що визначаються Законом.

Дорожньо-транспортна пригода, винним у скоєні якої був водій забезпеченого Полісом №АВ/2260255 транспорту, сталася 26.12.2012р.

26.12.2012р. до ПрАТ «УАСК АСКА» із заявою потерпілого про страхове

відшкодування звернувся Білий Д.Г. На підставі заяви потерпілого та відповідно до вимог Закону, відповідачем було забезпечено огляд пошкодженого транспортного засобу та направлено його на експертний огляд для визначення вартості відновлюваного ремонту. Так, згідно розрахунку вартості відновлюваного ремонту, складеного 10.01.2013 року (у найкоротший строк після ДТП), вартість відновлюваного ремонту автомобіля КІА СЕКАТО, державний номер АЕ7319ЕР складає 4 476,38грн.

22.03.2013 року Білим Д.Г. було повідомлено нас про те, що пошкоджений транспортний засіб знаходиться у лізингу у ПАТ КБ «Приватбанк» і про те, що страхове відшкодування має бути перераховане в рахунок погашення заборгованості за кредитним (лізинговим) договором.

На підставі наданих потерпілим даним нами було направлено запит на адресу ПАТ КБ «Приватбанк», відносно направлення на нашу адресу заяви з вказівкою банківських реквізитів для перерахування страхового відшкодування, задля виконання вимог ст. 35 Закону. Однак, останніми, протягом року, не були надані витребувані документ на підставі чого, нами 23.05.2014 року було направлено лист із відмовою у здійсненні страхового відшкодування. Тобто, ПрАТ «УАСК АСКА» були здійсненні всі необхідні заходи для встановлення розміру та перерахунку страхового відшкодування. Про те, як вбачається із позовної заяви, для відшкодування шкоди завданої внаслідок цієї події потерпіла особа (Белих Д.Г) скористалася правом звернутися до страховика у якого застрахований транспортний засіб за договором страхування наземного транспорту №8Е00АХ0000291139 від 04.11.2011 року. ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі відповідно до умов вищевказаного договору добровільного страхування та на підставі Звіту №851-06-13Л від 21.06.2013 року.

Розмір відшкодування збільшений, поскільки звіт №851-06-13Л від 21.06.2013 року, було складено майже через пів року після ДТП, та ціни, які використовувалися для розрахунку були взяті не на дату ДТП. У зв'язку із цим страхове відшкодування має складати 3966,38 грн. (сума матеріального збитку передбачена розрахунком від 10.01.2013р.- франшиза передбачена Полісом).

Відповідач, просить суд, з урахуванням заперечень викладених в відзиві на позовну заяву, відмовити в задоволенні позову в повному об'ємі.

Разом з відзивом на повну заяву, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, в зв'язку із знаходження ПрАТ "УАСК АСКА" та його представників у зоні проведення АТО, та у зв'язку із відсутністю осіб, уповноважених на представництво інтересів відповідача у м. Запоріжжі.

Клопотання подано відповідно до ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

22 січня 2015р. від відповідача на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Положення, викладені в відзиві на позовну заяву відповідач підтримує в повному об'ємі.

Клопотання подано відповідно до ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

30 січня 2015р. від відповідача, на адресу суду надійшли додаткові пояснення щодо того, що відповідача підтримує викладені в відзиві заперечення та просить суд розглянути спір без участі його представника (долучені до матеріалів справи).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В продовженому 05.02.2015р. судовому засіданні, представниками позивача надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування заявлених вимог (долучені до матеріалів справи).

За клопотанням представників позивача судове засідання велося без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 05.02.2015р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представників позивача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до Розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.2014 № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів, розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:

- господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області,

- господарським судом Запорізької області;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наступні обставини: 04.11.2011 р. ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" та ПАТ КБ «Приватбанк» (Страхувальник) уклали договір страхування №SE00AX0000291139, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором.

Предметом страхування за договором є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем КІА Сегаtо р.н. АЕ7319ЕР 2011 року випуску.

Матеріали справи свідчать, що 26.12.2012 р. о 11 год. 00 хв. по вул. Фіолентівське шосе в м. Севастополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого в СК «Інгосстрах» автомобіля КІА Сегаtо р.н. АЕ7319ЕР під керуванням Білого Д.Г. та автомобіля GEELY JL7162 р.н. СН2140АІ під керуванням Латушкіна Олександра Васильовича.

УДАІ УМВС в м. Севастополі було складено Довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 9133120 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, в якій зазначено, що водієм Латушкина А.В. порушено п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306.

Адміністративний протокол разом з матеріалами ДТП, відповідно до ст. 276 КУпАП, направлено на розгляд до Гагаринського суду м. Севастополь.

Постановою Гагаринського районного суду м. Севастополя від 14.01.2013 р. у справі № 763/48/13-П винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля GEELY JL7162 р.н. СН2140АІ - Латушкіна Олександра Васильовича.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль КІА Сегаtо р.н. АЕ7319ЕР під керуванням Білого Д.Г., на момент ДТП був застрахований у ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" на підставі договору страхування наземного транспорту № SE00AX0000291139 від 04.11.2011р., відповідно до умов якого страховик (позивач) зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором.

У зв'язку з цим 27.12.2012 р. власник автомобіля КІА Сегаtо р.н. АЕ7319ЕР (Білий Д.Г.) звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (позивача у справі) з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого автомобіля, що є страховим випадком відповідно до умов договору.

27.12.2012 р. спеціалістом по автотранспорту (Страхова компанія "Інгосстрах"), в присутності представника страхувальника, було здійснено зовнішній огляд пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу страхувальника (автомобіля КІА Сегаtо р.н. АЕ7319ЕР).

За результатом огляду спеціалістом було складено Протокол фіксації пошкоджень, в якому зазначено, що в результаті дорожньо-транспортної події (ДТП) застрахований автомобіль має пошкодження на задній лівій двері та задньому лівому крилі. Вказаний Протокол підписано представником СК "Інгосстрах" та представником страхувальника.

У відповідності до Звіту від 21.06.2013 р. № 851-06-13Л (18412547), розмір заподіяної шкоди автомобілю страхувальника складає 6587,60 грн. Сума страхового відшкодування до виплати з урахуванням визначеної договором франшизи на підставі Страхового акту від 27.06.2013р. № И-2002 складає 5803 грн. 60 коп.

Зазначене страхове відшкодування виплачено страхувальнику згідно його листа в повному розмірі (докази додані до позовної заяви).

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення міститься і у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

З огляду на викладене, після виплати страхового відшкодування страхувальнику, до страховика (позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Згідно до ст.ст.3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі, - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи із викладеного, свої зобов'язання за договором майнового страхування страховик (позивач) виконав у повному обсязі виплативши страхувальнику суму страхового відшкодування і з цього моменту та в межах фактичних затрат, тобто, в межах виплаченої суми страхового відшкодування, має право вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічну норму містить ст. 993 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, та в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальною особою є саме відповідач.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач.

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 5293 грн. 60 коп.

Згідно долучених до матеріалів справи документів (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05.07.2011р. № 8799; Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 3905 від 21.05.2011р.; Сертифікат № 12230/11 суб'єкта оціночної діяльності Бендеровичу І.В. від 21.07.2011р.), Звіт № 851-06-13Л (18412547 від 21.06.2013 р. про оцінку шкоди автомобілю, було складено особою, яка має відповідні кваліфікацію та повноваження. Крім того, вказаний Звіт містить посилання на нормативно-правові акти та інформаційні джерела, на підставі яких було складено Звіт про оцінку автомобіля, в т.ч. на Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.

Отже, вказаний документ цілком відповідає визначенню письмових доказів, яке містить ст. 36 ГПК України, а також вимогам ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів. За таких обставин, позов задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо того, що позивач не звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування, в порядку визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", у зв'язку з чим останній жодним чином не порушив та не оспорював права та свободи позивача, спростовуються наступним.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Вищевказана норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо даного питання, а також аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 23/279.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", 83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд.100, (код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, офіс 402 (поточний рахунок 26507050000686 у ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 33248430) 5293 (п'ять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 60 (шістдесят) коп. страхового відшкодування, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Судді Л.П. Кагітіна

Т.Г. Алейнікова