Ухвала суду № 42684717, 11.02.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"11" лютого 2015 р. Справа № 806/5247/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представника позивача Ратушного С.М.,

представника відповідача Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" грудня 2014 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" в листопаді 2014 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року № 0002142201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 203395, 00 грн. основного платежу і 50849, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 листопада 2014 року № 0002142201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" 487, 20 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та реєстру по адміністративним витратам, первинних документів, сума адміністративних витрат становить 3565640 грн, а значення рядку 06.1 Декларації становить 4101136 грн., внаслідок чого завищено вказаний показник на 535496 грн. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та не підлягає скасуванню. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що за період з 02.10.2014 по 20.10.21014 Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року виявлено порушення підпункту 135.5.10 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 203395, 00 грн., в тому числі: за ІV квартал 2012 року - на 21676, 00 грн., 2013 рік - 181719, 00 грн., за результатами якої складено акт № 6735/06-25-22-01/22050949 від 27 жовтня 2014 року (а.с. 10-59).

В результаті проведення перевірки, серед інших, встановлено порушення п.п.135.5.10 п. 135.5 ст. 135 пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 203395 грн, в тому числі по періодам: ІV квартал 2012 - 21676 грн, 2013 - 181719 грн.

На підставі вказаного акту Житомирською ОДПІ Головного управління Мінждоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002142201 від 12 листопада 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 203395, 00 грн. основного платежу і 50849, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду про скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, з огляду на наступне.

Щодо формування розміру доходів.

В результаті проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що підприємством в порушення вимог підпункту 135.5.10 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України не включено до складу інших доходів суми отриманих бюджетних коштів відповідно до Наказів Міністерства фінансів України та Державного агентства лісових ресурсів України від 07 березня 2012 року № 94/331 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2012 рік» та від 05 лютого 2013 року № 24/03 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2013 рік» за КПКВК 1901060 «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів в лісовому фонді». Вказані бюджетні кошти були отримані підприємством в ІV кварталі 2012 року в сумі 103220 грн. та в 2013 році в сумі 420920 грн. Таким чином, підприємством занижено суму інших доходів по рядку 03 Декларації в сумі 524140 грн., в тому числі: за ІV квартал 2012 року - 103220 грн.; 2013 рік - 420920 грн. Дані кошти були використані на виплату заробітної плати та обов'язкових відрахувань на заробітну плату працівників.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з :

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

Згідно пп.137.2.3 п. 137.2 ст.137 Податкового кодексу України, доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Відповідно до п. 86.10 ст.86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. В контексті вказаної норми Кодексу при визначенні об'єкту оподаткування у спірних обставинах податковий орган зобов'язаний був встановити як отримані доходи, так і понесені витрати підприємством.

Встановлено, що у період, який перевірявся, позивачу із Державного бюджету України були виділені цільові бюджетні кошти по КПКВ 1901060 «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів у лісовому фонді» в ІV кварталі 2012 року в сумі 103220 грн. та в 2013 році в сумі 420920 грн.

Вищевказані цільові кошти підприємством не було включено до доходів.

Разом із тим встановлено, що підприємством понесені і витрати на виконання державної цільової програми в розмірах, тотожних отриманим доходам, що підтверджується записами в бухгалтерському регістрі «Головна книга» кореспонденції рахунків в дебет рахунку 231 «Витрати по лісовому господарству (бюджет)» з кредиту рахунків 661 «Розрахунки по заробітній платі», 65 «Розрахунки по єдиному соціальному внеску», та в дебет рахунку 48 «Цільове фінансування» з кредиту рахунку 231 «Витрати по лісовому господарству (бюджет)». Витрати по заробітній платі і нарахованому на її розмір єдиному соціальному внеску працівників позивача, задіяних у виконанні державної цільової програми, не були враховані підприємством, як і доходи по отриманих бюджетних асигнуваннях, при визначенні об`єкту оподаткування з податку на прибуток в перевірених податкових періодах.

Розмір витрат від виконання державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 роки» становить в 4 кварталі 2012 року в сумі 103220,00 грн. та в 2013 році в сумі 420920,00 грн. та не оспорюється податковим органом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі витрати підлягають включенню до складу податкових витрат позивача в періоді їх понесення (нарахування) на підставі п.142.1, ст.142, п.143.1 ст. 143 Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначених витрат, заниження об`єкту оподаткування з податку на прибуток в перевірених податкових періодах не мало місця, отже суд дійшов вірного висновку, що підприємство не допустило заниження доходів на 524140, 00 грн., а тому нарахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, з цих підстав є неправомірним.

Щодо завищення адміністративних витрат.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що в порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України завищено інші витрати, а саме рядок 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» в 2013 році на загальну суму 535496 грн. Дане порушення було встановлено шляхом перевірки даних бухгалтерського обліку, а саме рахунків 92, 31, 37, 66, 65, 20, 23, 13, 63, порівняння їх даних з даним рядка 06.1 Декларації «Адміністративні витрати». Відповідно до даних бухгалтерського обліку та реєстру по адміністративним витратам, первинних документів, сума адміністративних витрат становить 3565640 грн., а значення рядка 06.1 Декларації становить 4101136 грн. Таким чином, підприємством завищено даний показник на 535496 грн. за ІV квартал 2012 року.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 вказаної статті, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.10.2 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у ряд. 06.1 «Адміністративні витрати» позивачем задекларовано значення показника в розмірі 4101136 грн.

Зазначений показник підтверджується аналогічним показником зі звіту про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) за 2013 рік, який був поданий до податкового органу у відповідності до вимог п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України.

Задекларовані показники адміністративних витрат в податковому і фінансовому звітах підтверджуються також записами в регістрі бухгалтерського обліку «Головна книга», а також бухгалтерськими регістрами - журналами-ордерами і відомостями по рахунках 92, 311, 372, 661, 65, 201, 203, 207, 132, 631, 131, 644, 312, 641, 22, 36, 237.

Встановлено, що наведені в додатку № 6 суми адміністративних витрат (кореспонденція рахунку 92 «Адміністративні витрати» з рахунками бухгалтерського обліку 311, 372, 661, 65, 201, 203, 207, 132, 631, 131, 644, 312, 641, 22, 36, 237) відповідають сумам адміністративних витрат в бухгалтерському регістрі «Головна книга», а отже підтверджують задекларований показник адміністративних витрат в податковій декларації за 2013 рік.

Представником відповідача в ході розгляду справи не надано пояснень як була встановлена та визначена розбіжність у розмірі 535496,00 грн. та доказів її існування.

Крім того, Додаток № 6 не підтверджує, а спростовує висновок відповідача про завищення позивачем адміністративних витрат. Інших доказів, які б підтверджували твердження відповідача в акті перевірки по спірним правовідносинам судом не встановлено і відповідачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємство у повній відповідності до вимог податкового законодавства визначило показник 06.1 Декларації з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 4101136 грн., у зв'язку з чим збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у цій частині є протиправним.

В силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №0002142201, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" грудня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" лютого 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" вул.Чапаєва,8,м.Житомир,10029

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,