Постанова № 42684451, 12.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р. справа № 804/15240/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

представник позивача не прибув

представник відповідача не прибув

представник третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна Фабрика "Фаворит Плюс" про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 0184 від 28.08.2014 р. на суму 11205,45 грн., -

ВСТАНОВИВ :

18 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - ТОВ «АТБ-маркет», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 0184 від 28.08.2014 року на суму 11205,45 грн. (а.с. 3-8).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено планову перевірку магазину «Продукти - 674» ТОВ «АТБ - маркет», за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0277 від 23.07.2014 року, висновки якого щодо реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів по маркуванню ДСТУ 4668-2008, вимогам ТУ У 10.1-37373551-003:2012, ДСТУ 5028-2008 на продукцію зазначену в п.п.1-26 додатку 7 акту перевірки, та відсутність необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію зазначену в п.п. 1-26, 29, 30, 31 таблиці 7 додатку (непродовольча група) є необґрунтованими та не відповідають дійсності, порушення чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів з боку позивача відсутні. Вказує, що реалізація продукції здійснювалася з дотриманням вимог Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 487 від 28.10.2010 року, ДСТУ 4668-2008, ДСТУ 4427-2005, вимогам ГОСТ 24557-89та ДСТУ 5028-2008, а також з дотриманням відповідної технології виробництва певної продукції. Отже постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 0184 від 28.08.2014 року, прийнята на підставі акту перевірки № 0277 від 23.07.2014 року, підлягає скасуванню

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

07.10.2014 року в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна Фабрика «Фаворит Плюс».

Третьою особою були подані письмові пояснення (а.с. 119-123), аналогічні поясненням позивача, з проханням позов задовольнити, скасувати оскаржувану постанову.

До судового засідання 12.11.2014 року представник позивача не з'явився, надав заяву про здійснення розгляду справи без участі представника позивача.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Правом на подання письмових пояснень або заперечень не скористався.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» зареєстроване 19.07.1999 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пунку 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон України № 1024), спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 310 (надалі - Порядок № 310).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 310, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстави звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

Відповідно до підпунктів 1.8, 2.6 Порядку № 310, перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу з питань захисту прав споживачів, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника відповідного органу з питань захисту прав споживачів (із зазначенням його прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами складається акт.

Судом встановлено, що 23.07.2014 року на підставі наказу від 21.07.2014 року № 02-16/315, направлення 21.07.2014 року № 02-14/315 проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів магазину № 674 «АТБ» ТОВ «АТБ-маркет» за адресою м. Щорс, вул. Леніна, буд.2, за результатом якої складено акт № 0277 від 23.07.2014 року (далі - Акт перевірки) ( а.с. 14-17).

Актом перевірки встановлено реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, по маркуванню ДСТУ 4668-2008, вимогам ТУ У 10.1-37373551-003:2012, ДСТУ 4427-2005 та інших на продукцію зазначену в п.п.1-26 додатку 7 акту перевірки, п.27 не відповідає вимогам ГОСТ 24557-89 через забруднення низу виробів, горілих, п.28 не відповідає вимогам ДСТУ 5028-2008 через забрудження шкарлупи яєць, п.29 (виноград) не відповідає вимогам нормативних документів через відсутність маркування споживчого та транспортного пакування; реалізація продукції через відсутність необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію зазначену в п.п. 1-26, 29, 30, 31 таблиці 7 додатку (непродовольча група).

Враховуючи результати перевірки та з метою усунення порушень Закону України № 1024 Розділом IV Акту перевірки викладений припис про заборону реалізації продукції та припинено відвантаження та реалізація товарів п.п.1-31 (продовольча група), п.п.1-30 (непродовольча група) таблиці 7 додатку (продовольча група) та п.п. п.п.1-25 таблиці 7 додатку (непродовольча група товарів) до усунення суб'єктом господарювання виявлених недоліків, а також зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки.

Акт перевірки підписаний представником позивача із запереченнями.

На підставі Акта перевірки відповідачем 28.08.2014 року винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 0184 у вигляді штрафу у розмірі 11205,45 грн.

У відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 4 Закону України № 1024 споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України № 1024 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 61) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України № 1024 інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

У відповідності до положень пункту 2 та пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України № 1024 та пункту 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 № 1177 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 185 від 11.07.03 затверджено Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами (далі - Правила № 185), які регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до пункту 15 Правил № 185, працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати споживачу необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також, на вимогу споживача - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Аналогічні вимоги до інформації про продукцію містяться у пункті 16 розділу І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 № 104, яким передбачено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 № 833 (далі - Порядок № 833) передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Зі змісту наведеного вбачається, що вся необхідна інформація про продукцію може доводитьсь до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування; при цьому визначальним є те, що інформація про продукцію повинна містити всі реквізити, визначені у частині 1 статті 15 Закону України № 1024 у доступній наочній формі.

Згідно з частинами 1-3 статті 6 Закону України № 1024 продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 № 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Відповідно до пункту 11 розділу І Правил № 185 усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.

Загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні, визначає Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, затверджений Наказом Держспоживстандарту України 28.10.2010 року № 487, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 р. за № 183/18921 (далі - Технічний регламент).

Вимоги Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим аналогічним закладам).

Пунктом 2 Технічного регламенту визначено, що для окремих видів розфасованих харчових продуктів відповідними актами законодавства, а в разі їх відсутності - нормативними документами можуть установлюватися додаткові вимоги до їх маркування, крім тих, що передбачені цим Технічним регламентом.

Пунктом 3 Технічного регламенту зазначено, що маркування - усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів.

Згідно з пунктом 6 Технічного регламенту вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов'язкову інформацію: 1) назву харчового продукту; 2) склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників); 3) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру; 4) часові характеристики придатності харчового продукту; 5) умови зберігання харчового продукту; 6) умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання; 7) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера; 8) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник; 9) номер партії виробництва; 10) інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством); 11) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні; 12) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту; 13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні; 14) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Крім того, маркування може містити рекомендації до застосування, якщо за їх відсутності споживач не зможе відповідним чином використовувати продукт харчування.

Слід зазначити, що пунктом 24 Технічного регламенту передбачено, що зазначення інформації про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні не є обов'язковим, зокрема, для свіжих фруктів, ягід і овочів, картоплі, які не очищені від шкірки, не нарізані або не оброблені жодним способом (за винятком зародків насіння і стручкових плодів (наприклад, пагонів бобових).

Відповідно до пункту 33 Технічних умов нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов'язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які: реалізуються кінцевому споживачу або в закладах ресторанного господарства без розфасовки; розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації; розфасовуються безпосередньо перед їх реалізацією.

Відповідно до пункту 58 Правил роздрібної торговлі картоплею та плодоовочевою продукцією, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1997 № 344 (далі - Правила № 344), що регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж картоплі, овочів, баштанних культур, ягід, плодів, винограду, горіхів, грибів, плодів цитрусових, субтропічних та тропічних культур, дикорослих плодів і ягід у свіжому, сушеному, свіжозамороженому, переробленому та консервованому виді (далі - плодоовочева продукція), а також визначають вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості товарів і рівня торговельного обслуговування, вказано, що на всіх зразках плодоовочевої продукції або інших товарів, що виставлені в торговельному залі, повинні бути ярлики цін (цінники). На плодоовочеву продукцію ярлики цін (цінники) оформлюються із зазначенням: для вагових товарів - назви товару, сорту, ціни за один кілограм або сто грамів; для розфасованих товарів - назви товару, сорту, ціни за кілограм або сто грамів, ваги одиниці розфасовки, ціни за одиницю розфасовки (пакет, сітка, пучок тощо); для штучних товарів та розфасованих в пляшки - назви товару, ваги або місткості, сорту, ціни за штуку.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що для вагових товарів (плодоовочевої продукції) на ярликах цін (цінниках) повинні бути вказані назва товару, сорту, ціна за один кілограм або сто грамів, а для розфасованих товарів (плодоовочевої продукції) на ярликах цін повинні бути вказані назва товару, сорту, ціна за кілограм або сто грамів, вага одиниці фасовки, ціна за одиницю розфасовки (пакет, сітка, пучок тощо), натомість решта передбачеиої частиною 1 статті 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» інформації в силу вимог частини З статті 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових дуктів», частини 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та Технічного регламенту може бути розміщена на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів, а також може доводитись до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі).

Також пунктом 5.17 ДСТУ 4518-2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила» передбачено загальні дані, які мають вказуватися в маркуванні, а саме: на не упаковані хлібобулочні вироби інформацію треба подавати в інформаційному листку у торгівельному залі, що свідчить про можливість маркування продукції у інший спосіб {доступна наочна форма).

З огляду на вимоги зазначених норм, на всіх етапах реалізації товару, інформація про товар доводиться до кінцевого споживача (ів) не тільки на етикетці, супровідній документації, а у будь-який спосіб у доступній наочній формі.

Частиною 1 статті Закону України «Про стандартизацію» надано визначення поняття нормативний документ - це документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови"; стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

Загальні правила та поняття необхідної інформації про харчові продукти, яка повинна наноситись на споживчу тару, встановлені ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів», який поширюється на харчові продукти вітчизняного та закордонного виробництва, що розфасовані у споживчу тару, які реалізують на території України через оптову або роздрібну торгівельну мережу, а також закладами ресторанного господарства, що безпосередньо пов'язані з обслуговуванням споживачів. Вимоги цього стандарту треба враховувати підприємствам торгівлі під час розфасовування продуктів із метою їх подальшого продажу споживачам. Інформацію передбачену вимогами цього стандарту, для харчових продуктів, які потребують подальшого фасування або пакування їх для безпосереднього продажу через роздрібну торгівельну мережу, надає продавець.

Згідно з пунктами 3.9, 3.19 ДСТУ 4518:2008 маркування харчового продукту - це опис, призначений для того, щоб проінформувати споживача щодо харчових якостей харчового продукту; споживче маркування - маркування, що містить інформацію щодо виробника, кількості, якості та ціни продукції, способів провадження з нею під час споживання, а також рекламує продукцію (ДСТУ 2887).

За положеннями розділу 4 ДСТУ 4518:2008 маркування продукту має бути чітким та зручним для сприйняття. Виробник (продавець) зобов'язаний своєчасно подавати споживачу інформацію про харчові продукти. Інформація для споживача повинна бути чіткою, конкретною, однозначною, забезпечувати споживачу можливість правильного вибору продукту та носити правдиві відомості щодо продукту. Інформацію для споживача необхідно подавати безпосередньо на споживчій тарі, етикетці, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші разом з харчовим продуктом у вигляді тексту, умовних позначень в т.ч. штрихованого кодування та рисунків з урахуванням способу нанесення інформації, прийнятого для певного виду продуктів.

У підпункті 5.6.2.1 розділу 5.6 ДСТУ 4518:2008 викладені загальні вимоги до змісту інформації на споживчій тарі для м'яса і м'ясних продуктів: назва продукту; категорія вгодованості, сорт; назва і місцезнаходження (юридична адреса, країна) виробник, пакувальника, експортера, імпортера; товарний знак виробника; номінальна маса нетто (г або кг), допустиме відхилення від маси нетто (%); склад продукту; харчові добавки, ароматизатори, біологічно активні добавки до їжі, інгредієнти продуктів нетрадиційного складу, джерела ГМО (в разі їх застосування); енергетична цінність (в кДЖ та Ккал) на 100 г продукту; харчова (поживна) цінність на 100 г продукту; умови зберігання (температурний режим, відносна вологість); строк придатності (число, місяць, рік); номер партії виробництва; позначення нормативного документа, згідно з яким виготовлений і може бути ідентифікований продукт; штрихований код; інформація щодо сертифікації. Додаткові вимоги до змісту інформації для ковбасних виробів і продуктів з м'яса передбачені у підпункті 5.6.2.2 розділу 5.6 ДСТУ 4518:2008: вид продукції, запаковано під вакуумом (за наявності вакууму в упаковці), дата виготовлення (число, місяць, рік). На ковбасні вироби у штучній оболонці інформацію частково або повністю дозволяється наносити безпосередньо на оболонку.

Вимоги до маркування ковбас варених, сосисок, сардельок, хлібів м'ясних викладені у ДСТУ 4436:2005, ДСТУ 4591:2005.

Згідно ДСТУ 4436:2005 "Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови", ДСТУ 4435:2005 "Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови", ДСТУ 4591:2005 "Ковбаси варено-копчені. Загальні технічні умови", інформація щодо харчової та енергетичної цінності продукції наводиться в маркуванні шляхом зазначення: масова частка %: білок, г., не менше ніж; жир, г., не більше ніж.

Згідно таблиці 2 "Фізико - хімічні показники ковбасних виробів" пункту 5.1.3 ДСТУ 4436:2005 "Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови", затвердженого Держспоживстандартом України від 15 липня 2005 р. №175, та таблиці К.1. додатку К технологічної інструкції до вказаного ДСТУ, масова частка та жиру у відповідних виробах зазначається у відсотках та з позначенням "не менше ніж"/"не більше ніж".

З наведеними законодавчими приписами узгоджується позиція Інституту продовольчих ресурсів, викладена у листі від 08.02.2014 р. №51-1747, адресованому третій особі - ТОВ «Мясна фабрика «Фаворит Плюс», яким вказано, що згідно з вимогами державних стандартів України на м'ясну продукцію на оболонку, етикетку пакованих одиниць і транспортної тари наносять інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність (калорійність) 100 г. ковбасних виробів а саме: білок, г, не менше ніж…, жир, г не більше ніж…Ці дані інформаційні (розрахункові) і в кожній партії ковбаси можуть бути відхилення: для білка в сторону збільшення, для жиру - в сторону зменшення (а.с. 38).

Окрім того, відповідно до Таблиці 2 «Вимоги до показників якості яєць» ДСТУ 5028:2008 «Яйця курячі харчові. Технічні умови» шкаралупа яєць має бути чиста, непошкоджена, без видимих змін структури, без слідів крові чи просліду. Дозволено поодинокі цятки, плями або смуги від транспортерної стрічки площею не більше ніж 1/8 поверхні.

Суд зазначає, що документами, які підтверджують відповідність продукції (яйця), яка реалізовувалась ТОВ «АТБ-маркет» вимогам нормативних документів є паспорти якості виробника ТОВ «ЯсенСвіт», ветеринарне свідоцтво та сертифікат відповідності, копії яких наявні в матеріалах справи, з яких вбачається відповідність продукції вимогам ТУУ 01.2-054477066-001:2008.

Щодо твердження викладеного в Акті перевірки про невідповідність п. 27 (витушка здібна, виробник ПАТ «Чернігівський хлібобулочний комбінат») вимогам ГОСТ 24557-89 через забруднення низу виробів суд зазначає наступне.

Стаття 26 Закону України № 1024 визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.

Приписами статті 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (далі - Закон України № 771) визначено, що уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій відповідним державним органом надано право випробовувати (вимірювати параметри, аналізувати) відповідно до спеціальних методів та процедур харчові продукти, харчові добавки, дієтичні добавки, допоміжні матеріали для переробки, допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу з метою проведення розширеного контролю (перевірки).

Проте, відповідно до наведенного, висновків незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, відповідачем не надано.

В даному випадку відповідачем не надано відповідного підтвердження реалізації продукції, що не відповідає нормативним документам.

Стосовно висновків Акту перевірки про відсутність інформації про продукцію непродовольчої групи (п. п. 1-27 таблиці 7 додатку акту) суд зазначає, що на всіх етапах реалізації товару, інформація про товар доводиться до кінцевого споживача (ів) не тільки на етикетці, супровідній документації, а у будь-який спосіб у доступній наочній формі.

Позивачем до матеріалів справи були додані копії світлин непродовольчої групи товарів, з яких вбачається здійснення маркування та наявність необхідної інформації та товарі, що реалізується.

Щодо порушень п. 26 таблиці 7 додатку Акту (набір щітка зубна Соlgate), п. 27 таблиці 7 додатку Акту (Щітка зубна Соlgate Екстра) в частині правил маркування (відсутність інформації про дату виготовлення товару) суд зазначає наступне.

Дату даного товару було позначено у форматі «L-код» з наведенням його розшифровки на споживчому маркуванні.

Закон України № 771 передбачає можливість альтернативно зазначати на продукції кінцевий термін споживання або дату виробництва - харчові продукти повинні містити, зокрема інформацію про: кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва та строк придатності. Тобто, при наявності на продукції інформації про кінцеву дату споживання «Вжити до» дату виготовлення зазначати не обов'язково.

Таким чином, висновки щодо порушення позивачем вимог Закону України № 1024 щодо не зазначення дати виготовлення є необгрунтованим.

Крім того, аналіз змісту пункту 2 та пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України № 1024 свідчить, що штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів повинен обраховуватися від вартості одержаної для реалізації партії товару, а штраф у розмірі тридцяти відсотків за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію повинен обраховуватися від вартості одержаної для реалізації партії товару, крім того, такі розрахунки повинні здійснюватися на момент виявлення відповідних порушень на підставі документів за якими такі товари одержано для реалізації. Відповідачем не надані до суду ані відповідні копії видаткових накладних на вищенаведені товари, ані письмові пояснення на підтвердження їх вартості задля обґрунтування правильності розрахунку суми штрафних санкції в розмірі 11205,45 грн.

За наведених обставин, з огляду на не підтвердження викладених в Акті перевірки висновків, суд приходить до висновку, що постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 0184 від 28.08.2014 року на суму штрафу у розмірі 11205,45 грн. прийнята Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 182,70 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями № 157259 від 17.09.2014 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 182,70 грн. підлягає поверненню.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17 листопада 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна Фабрика "Фаворит Плюс" про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 0184 від 28.08.2014 р. на суму 11205,45 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 0184 від 28.08.2014 р. на суму 11205,45 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (код ЄДРПОУ 30487219; індекс 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Ювілейне, вулиця Радгоспна, будинок 76 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17 листопада 2014 року.

Суддя С. В. Прудник