Ухвала суду № 42673514, 03.02.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15796/14-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого судді Бірси О.В.,

судді Ластовки Н.Д.,

присяжних Пастушенко Н.П., Ромаскевич Н.П., Сулейманова О.А.,

(запасних присяжних: Кириченко Н.В., Петрової Н.М.).

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Пономаренка Я.В.,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у рамках кримінального провадження № 120121100400000287 за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, -

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровському районному суді на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

На виконання вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 331 КПК України, судом у судовому засіданні на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали.

Захисник просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на альтернативний, оскільки встановлені слідчим суддею ризики, визначені ст. 177 КПК України, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію.

Обвинувачений просив звільнити його з-під варти.

Тож, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, головуючий суддя у провадженні Бірса О.В., згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України, яким перебачено, що питання продовження строку тримання під вартою під час здійснення судового провадження судом присяжних вирішуєтсья головуючим, приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З бази автоматизованого документообігу суду "Д-3", та реєстру матеріалів досудового розслідування у провадженні встановлено, що 13.09.2010 року слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу № 21-6791 за ознаками складу злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_9, з корисливих мотивів.

17.09.2010 року Світловодським міськрайсудом Кіровоградської області підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід - взяття під варту.

12.11.2010 року Світловодським міськрайсудом Кіровоградської області строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжений до 4 місяців.

14.01.2011 року кримінальну справу № 20-3839 за обвинувачення ОСОБА_7, у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) для розгляду по суті направлено до Дніпровського районного суду м. Києва.

20.04.2012 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України було засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

27.01.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2012 року було скасовано та кримінальну справу було повернуто прокурору м. Києва на додаткове розслідування.

30.04.2014 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 187, п.п. 4,6 ч. 2 ст.115 КК України.

06.05.2014 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено строк утримання під вартою до 19.06.2014 року.

З даної ухвали слідчого судді слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою було продовжено, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7, який, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Республіки Узбекистан, вірмен, громадянин України, з повною вищою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: с. Подорожнє, Світловодського р-ну, Кіровоградської обл., раніше не судимий, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

В подальшому, ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.02.2015 року включно.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

Додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б були не відомими слідчому судді при обранні/продовженні запобіжного заходу надано не було так, як на той момент, так і на на цей час, останні жодним чином не змінилися.

Крім того, слід врахувати що, в ході розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно до обвинувального акту, обвинувачений вчинив дії спрямовані на уникнення відповідальності шляхом знищення у ній низки важливих процесуальних документів.

Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, головуючий суддя вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, враховуючи, що загальні положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Так, у даному випадку діяння в яких обвинувачений обвинувачується однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

При цьому, головуючий суддя не вважає за можливе враховувати у якості ризику, який підверджував би необхідність продовження запобіжного зпаходу у вигляді тримання під вартою, вказівку на необхідність виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки останній не входить до переліку підстав визначених ч. 1 ст. 177 КПК України та являється метою запобіжного заходу, а не передумовою його застосування.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

За таких обставин, головуючий суддя, виходячи з положень ст. 331 КПК України вважає, за необхіднезапобіжний захід ОСОБА_7 у игляді тримання під вартою продовжити у межах двох місяців, а саме по 03 квітня 2015 року включно.

При цьому, головуючий суддя, відповідно до ст.183 КПК України, з урахуванням ст. 28 КПК України, КЗПЛ та практики ЄСПЛ, вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 8000 мінімальних розмірів заробітної плати, яка з урахуванням положень п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України, становить - 9744000 гривень з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 1-28, 331, 369-372 КПК України, з урахуванням абз. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України, головуючий суддя суду присяжних, -

п о с т а н о в и в :

Запобіжний захід ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим по 03 квітня 2015 року включно.

Визначити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 8000 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 9744000(дев"ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в даному судовому рішенні.

У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до суду за першою вимогою та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:

? не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Головуючий суддя: О.В. Бірса