Ухвала суду № 42670062, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15545/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2014 року на підставі наказу від 24 березня 2014 року № 412 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань отримання доходу у 2012 році та сплати податку з доходів фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 04 квітня 2014 року №959/26-52-17-01/НОМЕР_1, в якому були зазначені порушення податкового законодавства, а саме:

- пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, пп. 166.1.1, пп. 166.1.2 п. 166.1, п. 167.1 ст. 167 ПК України, а саме: занижено обсяги оподатковуваного доходу на загальну суму 567503 грн. та не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету - 93900 грн. 31 коп.

- пп. 49.18.4 п. 49.18, ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про доходи за 2012 рік.

На підставі складеного акту перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення рішення від 20 травня 2014 року № 00225411701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 117545 грн 38 коп., з якої за основним платежем - 93900 грн 31 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 23645 грн 07 коп., за платежем - ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржила його в адміністративному порядку.

24 липня 2014 року у відповідь на скаргу ОСОБА_2 прийнято рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2014 року № 0022541701 та збільшено основний платіж на 2360 грн 60 коп. і штрафну санкцію на 590 грн 16 коп., а скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2014 року, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 липня 2014 року, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а повторну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

30 липня 2014 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення № 00000141701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2950 грн 76 коп., з якої за основним платежем - 2360 грн 60 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 590 грн 16 коп., за платежем - ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

29 вересня 2014 року Державна фіскальна служба України залишила без розгляду скаргу ОСОБА_2

Вважаючи свої права порушеними контролюючим органом та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернулась за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується що у 2012 році Позивач отримала дохід у розмірі 567503 грн, який повинна була зазначити в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та сплатити грошове зобов`язання з ПДФО в розмірі 93900 грн 31 коп. на суму отриманого доходу, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

- у разі проведення зустрічної звірки;

- в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

21 лютого 2014 року Позивач отримала запит податкового органу від 17 лютого 2014 року № № 1479/10/26-52-17-01-47, проте відповіді на письмовий запит Відповідача не надала.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В матеріалах справи містяться докази про отримання позивачем наказу від 24 березня 2014 року № 412 про проведення документальної позапланової перевірки та повідомлення від 24 березня 2014 року № 25/26-52-17-01.

З огляду на вказане, можна зробити висновок що контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства та жодним чином не порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача.

Відповідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. 163.1.2 ст. 163 ПК України).

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Також, пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Позивачем податкова декларація про майновий стан і доходи (звітна) за 2012 рік до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подана не була.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України виначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, Відповідачем було правомірно застосовано до Позивача штрафну санкцію в розмірі 170 грн. за неподання річної декларації за 2012 рік, в якої Позивач повинна була зазначити отриманий у 2012 році дохід у розмірі 567503 грн.

Відповідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Також, згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах,визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як підтверджується матеріалами справи, 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір, який зараєстровано в реєстрі за № 10879 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Параграфом 1 вищезазначеного договору зафіксовано «ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 567503,00 (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот три) гривні 00 копійок, що на день підписання даного договору за курсом НБУ становить еквівалент 71000,00 (сімдесят одна тисяча) доларів США, як передоплата за нерухоме майно».

В параграфі 2 сторони дійшли згоди, що вони укладуть до тридцятого листопада 2012 року, в порядку, встановленому чинним законодавством України, договір купівлі-продажу квартири за яким фізична особа ОСОБА_2 передасть у власність фізичній особі ОСОБА_3 нерухоме майно за згодженою сторонами ціною 573497 грн. 75 коп.

Відповідно параграфу 5 п.5.1 попереднього договору грошові кошти в розмірі 567503 грн фізична особа ОСОБА_2 отримала від фізичної особи ОСОБА_3 повністю.

Дані обставини також підтверджуються відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 18 березня 2014 року вих. № 103/01-16 на запит Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 771/К/26-52-17-01-46 від 14 березня 2014 року.

Водночас, слід зазначити, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 (номер провадження № 2/754/1013/14 справа № 754/21131-13-ц) (т. 1, арк. 87-89) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму авансового внеску в розмірі 567503 грн, суму неустойки в розмірі 80678 грн 71 коп. та судовий збір у сумі 3441 грн, вбачається, що «Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач передплатив продавцю 567503 грн» (т. 1, арк. 88).

Проте, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.06.2014 скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову відмовлено.

Натомість, 27 січня 2015 року податковим органом, через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду, подано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014.

Згідно наведеного судового рішення, судом касаційної інстанції встановлено помилкове скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, адже суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, в результаті чого рішення Апеляційного суду міста Києва від 05.06.2014 скасовано, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 залишено в силі.

Відповідно до частини першої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що судами встановлено отримання ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 567503 грн, що є преюдиційною обставиною і не потребує доказування, колегія суддів вважає, що в даному випадку позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

За таких обставин, позивач отримала дохід в розмірі 567503 грн в результаті укладеного попереднього договору, який перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня в звітному податковому році, тому до суми такого перевищення застосовується ставка 17%. А в результаті несплати грошового зобов`язання в розмірі 93900 грн 31 коп. на суму отриманого доходу, відповідачем було правомірно донараховано податкове зобов`язання з ПДФО та правомірно застосовано штрафну санкцію згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 25%.

Підсумовуючи наведене судова колегія приходить до переконання, що контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення в межах та у спосіб наданих йому повноважень, а тому правових підстав для його скасування немає.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.