Ухвала суду № 42669739, 05.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2014 рокусправа № 1170/2а-33/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. у справі № 1170/2а-33/11

за позовом: Кіровоградського міськрайоного центру зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості (далі по тексту - позивач, Кіровоградський МРЦЗ) звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) 10154,93 грн. безпідставно виплаченого матеріального забезпечення.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що внаслідок приховування відповідачем отримання доходу від виконання робіт за договором підряду ним було незаконно отримано кошти на загальну суму 10154,93 грн. Відповідачу направлялись наказ про стягнення неправомірно отриманих коштів, пропозиція про сплату коштів у добровільному порядку, проте добровільно відповідач кошти не сплатив.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що факти наявності у відповідача заборгованості у сумі 10754,93 грн. доведені, тому кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що присвоєння ОСОБА_1 статусу безробітного було незаконним, оскільки заява до центру зайнятості подана ним 08.01.2009 року, тоді як статус безробітного йому фактично присвоєно 01 січня 2009 р.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.01.2009 р. відповідач звернувся до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". Відповідач в заяві зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не має постійного або тимчасового заробітку, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно.

З матеріалів справи вбачається, з 01 січня 2009 р. відповідачу надано статус безробітного відповідно до підпункту 1 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, що підтверджено даними витягу із наказів про прийняті рішення по відповідачу, даними персональної картки (а.с.10,13).

З урахуванням вищевказаного відповідач отримував допомогу по безробіттю з 01.01.2009 р. по 08.09.2009 р. (а.с.14-15).

За даними довідки від 29.12.2009 р. що відповідач отримав допомоги по безробіттю у загальній сумі 10754,93 грн.(а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості виявлено факт отримання ОСОБА_1 доходів в І кварталі 2009 року. Спеціалістами центра зайнятості в ході додаткової перевірки з'ясовано, що відповідач на момент отримання статусу безробітного виконував роботи за договором підряду №7634/91, укладеним між ним та ПАТКБ "Правекс-Банк" 04.12.2008 р. До таких висновків центр зайнятості дійшов з урахуванням договору підряду №7634/91 та актів прийому-передачі виконаних робіт від 12.01.2009 р. №7634/91-1 та від 06.02.2009 р. №7634/91-2, відповідно до яких відповідач отримував доходи в І кварталі 2009 р.

Так, 04.11.2008 р. між АКБ "Правекс-Банк" (Замовник) та ОСОБА_1 (Підрядчика) укладено договір підряду №7634/91 зі строком дії до 04.02.2009 р. (а.с.62-63).

Фактичне виконання умов укладеного договору та, відповідно, отримання винагороди ОСОБА_1 підтверджується долученими до справи копіями актів прийому - передачі виконаних робіт №7634/91-1 від 12.01.2009 р. (а.с. 64) та №7634/91-2 від 06.02.2009 р. (а.с.65).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі - Закон № 1533-III) встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч.1 статті 34 Закону №1533-ІІІ Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Пунктом 1 статті 22 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами п.1 статті 23 Закону №1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

У відповідності до ч. 2 статті 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним).

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 отримано винагороду від АКБ "Правекс-Банк" за виконання комплексу робіт, направлених на ліквідацію проблемної заборгованості за кредитами юридичних осіб, в розмірі 1423 грн.03 коп. в січні 2009 р. та 2052,48 грн. в лютому 2009 р., при цьому з 01.01.2009 р. відповідач мав статус безробітного з призначенням допомоги по 26.12.2009 р.

Оскільки, період виплати допомоги по безробіттю співпадає з періодом перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з АКБ "Правекс - Банк", доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду.

У зв'язку з встановленням факту неповідомлення даних, що впливають на виплату матеріальної допомоги безробітному, 29.12.2009 р. Кіровоградським МРЦЗ прийнято наказ №262, яким ОСОБА_1 запропоновано повернути протягом 15 днів повернути кошти, виплачені в якості допомоги по безробіттю у сумі 10754,93 грн. (а.с.19), та повідомлено, що у разі відмови від добровільної сплати, кошти буде стягнуто у судовому порядку. Копію наказу вручено відповідачу особисто 11.01.2010 р., про що свідчить підпис у повідомленні від 31.12.2009 р. №02-5122 (а.с.20).

При розгляді даної справи судом враховано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р., якою підтверджено правомірність винесення наказу №НТ 090108 від 08.01.2009 р., яким відповідачу надано статус безробітного (а.с.117).

За даними Кіровоградським МРЦЗ відповідач безпідставно отримав допомогу по безробіттю у загальній сумі 10754,93 грн.(а.с.18).

За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції обґрунтовані. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. у справі № 1170/2а-33/11 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. у справі № 1170/2а-33/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна