Ухвала суду № 42669339, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6586/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови від 16.04.2014, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "Епіцентр К" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови № 380 від 16.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції. В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що Інспекцією правомірно винесено постанову № 380 від 16.04.2014.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість винесення постанови № 380 від 16.04.2014.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова перевірка будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м. Кіровограда ТОВ "Епіцентр К" за адресою: м. Кіровоград, вул. Попова, 8, з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за наслідками якої був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 42 від 24.03.2014.

З Акту перевірки № 42 вбачається, що відповідачем встановлені наступні порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів:

- реалізація 35 партій товару - позиції 1-35 додатку № 7 до Акту перевірки № 42 без необхідної, доступної, доступної та своєчасної інформації про продукцію, чим порушено ч.1 ст.15 ЗУ "Про захист прав споживачів", п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. №833, (надалі - Порядок №833);

- реалізація 12 партій товару - позиції 36-48 додатку №7 до Акту перевірки №42, що підлягають обов'язковій сертифікації на території України, але у документах, згідно яких його передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності, чим порушено ст.6 ЗУ "Про захист прав споживачів", п.18 Порядку №833;

- реалізація 13 партій товару - позиції 49-62 додатку №7 до Акту перевірки №42, що не відповідає вимогам нормативних документів, чим порушено ст.6 ЗУ "Про захист прав споживачів", п.17 Порядку №833.

Крім того, Акт перевірки №42 містив припис, яким: заборонялась реалізація продукції у разі відсутності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності такої продукції, якщо її внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації (рядки позицій №36-48); припинено відвантаження і реалізація товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, до усунення суб'єктами господарювання, виявлених недоліків (рядки позицій №49-62); зобов'язувалось усунути інші недоліки, що зазначені в Акті перевірки №42 (рядки позицій №1-35).

На підставі Акту перевірки № 42 відповідачем прийнята Постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 380 від 16.04.2014 (надалі - Постанова № 380), якою до позивача застосовано штраф у розмірі 179938,97 грн.

Законом України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII, (далі - Закон № 1023-XII), врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування (частина друга статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Положеннями п.п.17, 18 та 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. №833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку. У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Згідно статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

- реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 3 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів");

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів").

На підтвердження відсутності порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів при реалізації продукції, зазначеної в додатку № 7 до Акту перевірки № 42, позивачем були надані фотокопії інформаційних стікерів, що містять назву та місце виробника товару, копії сертифікатів відповідності, гігієнічного висновку на товар та висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи, а також інструкції по використанню.

З наданих позивачем фотокопій інформаційних табличок в місцях продажу товарів вбачається, що вони містять встановлений законом перелік інформації.

Крім того, у ТОВ "Епіцентр К" наявна єдина інформаційна служба, яка надає споживачам інформаційну підтримку стосовно товарів, послуг та роботи товариства за телефонною лінією (044)206-26-00, що вказує на можливість отримання безоплатної інформації про товар засобом дистанційного зв'язку.

В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що відповідно до п. 18 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів затвердженого постановою КМ України № 833 від 15.06.2006 у документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатись реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Тобто, не окремо повинен бути сертифікат на відповідність, а реєстраційні номери сертифіката відповідності чи визнання відповідності повинні бути зазначені у документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації.

Безпідставним є посилання апелянта на відсутність реєстраційних номерів сертифіката відповідності на документах, згідно з якими продукція передана на реалізацію, а саме в видаткових накладних на товар, що підтверджується наданими позивачем документами.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що висновки Інспекції про порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів, зокрема реалізація 35 партій товару - позиції 1-35 додатку № 7 до Акту перевірки № 42 без необхідної, доступної, доступної та своєчасної інформації про продукцію, реалізація 12 партій товару - позиції 36-48 додатку №7 до Акту перевірки № 42, що підлягають обов'язковій сертифікації на території України, але у документах, згідно яких його передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності, реалізація 13 партій товару - позиції 49-62 додатку № 7 до Акту перевірки № 42, що не відповідає вимогам нормативних документів документально не підтверджуються, відповідних доказів відповідачем не надано.

Тому, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не встановлено наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", що свідчить про необхідність скасування постанови № 380 від 16.04.2014.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10.02.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.