Постанова № 42668888, 02.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа№ 911/4097/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Чернявський О.В.;

відповідача: ОСОБА_3;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна

Аграрна Компанія "Об'єднана"

на рішення Господарського суду Київської області

від 11.11.2014р.

у справі №911/4097/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологічна

Аграрна Компанія "Об'єднана"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 50 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 50 000,00 грн. штрафу за невиконання зобов'язань за договором від 27.08.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен був виконати роботи по збиранню сої, але не зробив цього, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- роботи за договором від 27.08.2014р. не були розпочаті з незалежних від відповідача причин, оскільки перед початком роботи тяжко захворів комбайнер (найманий працівник відповідача);

- сторони усно домовилися про перенесення дати початку робіт по збиранню врожаю (після видужання комбайнера), але позивач, в порушення досягнутої з відповідачем домовленості, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/4097/14 від 11.11.2014р. позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4097/14 від 11.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому позивач наголошував на тому, що у справі відсутні докази, які б могли вплинути на зменшення штрафних санкцій, а в судовому рішенні відсутні мотиви місцевого господарського суду з цього приводу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2015р.

19.01.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судовому засіданні 02.02.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4097/14 від 11.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 02.02.2015р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити, оскільки рішення місцевого господарського суду було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 02.02.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.08.2013р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) виконавець зобов'язується на виробничих площах замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню культури сої на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Сільськогосподарські роботи, що є предметом Договору, мають бути виконані на території Житомирської та Київської областей. Мінімальний обсяг робіт (виконання робіт) по збиранню сої складає 40 га. Норма виробітку не менш ніж 20 га за 1 добу.

Порядок виконання сільськогосподарських робіт погоджений сторонами в розділі 2 Договору, згідно з п.п.2.1-2.3 якого виконавець здійснює збиральні роботи із застосуванням комбайну марки John Deere з подрібнювачем та жаткою Flex в кількості 1 (од.) силами свого персоналу в режимі цілодобової роботи. Планований початок робіт - 25.09.2013р. за 2 календарних дні до планованого початку робіт замовник остаточно уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та місця розташування техніки виконавця. Загальний термін виконання робіт не перевищує 20 календарних днів з дати планованого початку робіт включно, обчислення здійснюється до 24-00 години останнього дня.

Ціна робіт за 1 гектар дорівнює 330,00 грн. без ПДВ. Сума Договору складає 132 000,00 грн. без ПДВ. Вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється, виходячи із акту передачі-приймання виконаних робіт, що підписаний сторонами. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт в термін 10-ть банківських днів з дати його підписання (розділ 3 Договору).

Відповідальність сторін передбачена в розділі 5 Договору, згідно з п.5.3 якого у випадку відмови від виконання робіт, невиконання мінімального обсягу робіт, або прострочення початку робіт виконавцем, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 50 000,00 грн., а також замовник має право залучити до проведення робіт, що є предметом Договору, іншого підрядчика за рахунок виконавця.

На виконання умов Договору за 2 дні до планованого початку робіт (23.09.2013р.) позивач направив відповідачу телеграму, в якій просив розпочати зернозбиральні роботи по збору врожаю сої 28.09.2013р. та забезпечити доставку комбайна в кількості 1 шт. за адресою: АДРЕСА_2 (том справи - 1, аркуші справи - 15-16).

30.09.2013р. позивач повторно звернувся до відповідача з телеграмою, в якій просив розпочати зернозбиральні роботи по збору врожаю сої 03.10.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 13-14).

Однак звернення позивача були залишені без реагування, відповідач не приступив до виконання сільськогосподарських робіт, обумовлених Договором.

Позивач направив відповідачу вимогу №860 від 30.10.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 8-10), в якій встановив строк до 07.11.2013р. включно для виконання відповідачем невиконаних робіт за Договором та повідомив про те, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач з 08.11.2013р. відмовиться від Договору, залучить іншого виконавця сільськогосподарських робіт та вимагатиме відшкодування збитків.

Позивач направив відповідачу вимогу №444 від 17.09.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 11-12), в якій просив відповідача оплатити штраф, нарахований позивачем на підставі п.5.3 Договору, в сумі 50 000,00 грн., але відповіді не отримав. Грошові кошти оплачені не були.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку оплатити штрафні санкції, передбачені Договором, за невиконання своїх зобов'язань перед позивачем, останній звернувся за захистом своїх прав до суду.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. штрафу. В задоволенні вимог про стягнення решти суми штрафу було відмовлено у зв'язку із застосуванням судом ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшенням штрафу із заявлених до стягнення 50 000,00 грн. до 25 000,00 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач неодноразово звертався до відповідача з метою з'ясування питання про те, коли відповідач розпочне роботи по збору урожаю сої (телеграми від 23.09.2013р., від 30.09.2013р.).

Оскільки жодної відповіді позивач не отримав, він направив відповідачу вимогу №860 від 30.10.2013р., в якій встановив строк до 07.11.2013р. включно для виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Окрім того, у названій вимозі позивач повідомив відповідача про те, що у разі невиконання ним взятих на себе зобов'язань позивач з 08.11.2013р. відмовиться від Договору, залучить іншого виконавця сільськогосподарських робіт та вимагатиме відшкодування збитків.

Однак вимога позивача була залишена відповідачем без належного реагування.

Колегією суддів враховано посилання відповідача у відзиві на позов та в письмових поясненнях по справі на те, що роботи за Договором не були розпочаті вчасно з незалежних від відповідача причин, оскільки перед початком роботи тяжко захворів комбайнер, який є найманим працівником відповідача відповідно до трудового договору (том справи - 1, аркуш справи - 28).

Однак при цьому судом також враховується відсутність будь-якого реагування на численні звернення позивача та доказів, які б свідчили про те, що відповідач повідомляв позивача про причини невиконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідач у своїх поясненнях без зазначення номеру та дати їх складання (том справи - 1, аркуш справи - 32) стверджує, що сторони усно домовилися про перенесення дати початку робіт по збиранню врожаю (після видужання комбайнера), але позивач не дотримався досягнутої з відповідачем домовленості та звернувся з позовом до суду.

Як уже зазначалося вище, в матеріалах справи є вимога позивача №860 від 30.10.2013р., в якій він пропонував відповідачу виконати договірні зобов'язання до 07.11.2013р. Проте доказів звернення відповідача до позивача з приводу перенесення дати початку робіт ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Судом враховано доводи відповідача про хворобу комбайнера ОСОБА_5 та його перебування на лікуванні. Однак при цьому відповідачем не надано доказів та пояснень щодо неможливості залучення до виконання сільськогосподарських робіт іншої особи (працівника), окрім вищезгаданого комбайнера ОСОБА_5

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не вчиняв жодних дій, направлених на виконання прийнятих на себе зобов'язань за укладеним з позивачем Договором. Доказів, які б свідчили про протилежне відповідач не надав.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.5.3 Договору у випадку відмови від виконання робіт, невиконання мінімального обсягу робіт, або прострочення початку робіт виконавцем, останній сплачує замовнику штраф в розмірі 50 000,00 грн., а також замовник має право залучити до проведення робіт, що є предметом Договору, іншого підрядчика за рахунок виконавця.

Місцевий господарський суд зменшив заявлений позивачем до стягнення розмір пені вдвічі, пославшись на подані докази та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В ст. 617 Цивільного кодексу України наведені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, згідно з якими особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач вживав хоч якісь заходи для виконання своїх зобов'язань за укладеним з позивачем Договором.

Відповідач зазначав про те, що внаслідок залучення позивачем іншого виконавця сільськогосподарських робіт його підприємницька діяльність збанкрутіла (пояснення відповідача - том справи - 1, аркуш справи - 32).

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З вищенаведених правових норм випливає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічна правова позиція викладена в п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вищенаведених правових норм, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вжитих ним заходів по виконанню своїх зобов'язань за укладеним з позивачем Договором та доказів понесення збитків (як зазначив сам відповідач - банкрутства підприємницької діяльності), тобто майнового стану.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем та непідтвердженість належними доказами обставин (виняткового випадку), за наявності яких суд міг зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, як сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи спірний Договір сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права під час вирішення спору.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014р. у справі №911/4097/14 скасуванню в частині зменшення штрафу на 25 000,00 грн. і відмови в задоволенні вказаних вимог, з прийняттям в цій частині рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014р. у справі №911/4097/14 має бути залишено без змін.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія "Об'єднана" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014р. у справі №911/4097/14 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (01133, м. Київ, б-р. Л. Українки, буд. 15-А, кв. 7; код ЄДРПОУ 33939991) - 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. штрафу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили».

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (01133, м. Київ, б-р. Л. Українки, буд. 15-А, кв. 7; код ЄДРПОУ 33939991) 913 (дев'ятсот тринадцять гривень) 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

5. Матеріали справи №911/4097/14 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк