Рішення № 42668753, 23.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" січня 2015 р. Справа № 911/5086/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД», м. Васильків,

про стягнення 25 605 325,75 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Оборський Я.В., уповноважений, довіреність від 26.03.2012р. №98/12;

від відповідача: Крикунов О.В., уповноважений, довіреність від 28.11.2014р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 17.11.2014р. №1400000/58/2322 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД», м. Васильків, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Генеральною кредитною угодою від 17.08.2007р. №010/04/286.07К та укладеними в її межах кредитними договорами від 17.08.2007р. №010/04/287.07К, від 14.06.2011р. №010/42-0-1/750 від 21.05.2013р. №010/Р1-01-00-3-0/48 в сумі 25 605 325,75 грн., яка складається з: основної заборгованості в сумі 22 281 934,20 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 2 634 777,09 грн., заборгованості за пенею по тілу кредиту в сумі 555 292,24 грн. та заборгованості за пенею по відсоткам в сумі 133 322,22 грн., та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов Генеральної кредитної угоди від 17.08.2007р. №010/04/286.07К із змінами та доповненнями до неї та укладених в її рамках кредитних договорів від 17.08.2007р. №010/04/287.07К, від 14.06.2011р. №010/42-0-1/750 від 21.05.2013р. №010/Р1-01-00-3-0/48 із змінами та доповненнями відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав якого є позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», надав, а відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД» отримав кредит за кредитним договором від 17.08.2007р. №010/04/287.07К в розмірі 1 177 486,76 доларів США та10 008 600,00 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 16.08.2013р., за кредитним договором від 14.06.2011р. №010/42-2-1/750 в розмірі 18 100 000,00 грн., за кредитним договором від 21.05.2013р. №010/Р1-01-00-3-0/48 в розмірі 6 000 000,00 грн. та з кінцевим терміном повернення не пізніше 19.05.2016р. В порушення умов Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів відповідач заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача по тілу кредиту становить в розмірі 22 281 934,20 грн., 2 634 777,09 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 555 292,24 грн. заборгованості за пенею по тілу кредиту, 133 322,22 грн. заборгованості за пенею по відсоткам.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014р. позовну заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/5086/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 23.12.2014р.

В судове засідання 23.12.2014р. з'явились повноважні представники позивача та відповідача. Відповідачем подані витребувані судом документи із супровідним листом від 23.12.2014р. серед яких, зокрема, заперечення проти позову та заява про призначення судової експертизи від 23.12.2014р.

В судовому засіданні 23.12.2014р. судом оголошено перерву до 14.01.2015р., а потім до 23.01.2015р., про що присутніх представників сторін було повідомлено особисто під розпис.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, аналіз долучених до матеріалів справи кредитних договорів та додаткових угод надає змогу встановити хронологію виникнення та розмір грошових зобов'язань відповідача по кожному з кредитних договорів, що є підставами заявленого позову. Аналіз долучених до матеріалів справи виписок по рахункам, платіжних доручень тощо надає змогу встановити хронологію, розмір та порядок надання кредитних коштів, а також хронологію та розмір погашення відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами.

Розглянувши письмові документи, додані учасниками провадження до справи, та поданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, суд встановив, що залучених до матеріалів справи первинних документів достатньо для достовірної перевірки судом поданого позивачем розрахунку, а також для самостійного розрахунку заборгованості, в разі виявлення помилок (пункт 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

За таких обставин, суд робить висновок про те, що призначення у справі судової експертизи як такої, висновки якої не можуть замінити інші засоби доказування, не є необхідним, а лише призведе до збільшення часу розгляду справи та збільшення судових витрат.

19.01.2015р. до господарського суду Київської області позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 17.01.2015р. №1400000/8/125, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Генеральною кредитною угодою від 17.08.2007р. №010/04/286.07К та укладеними в її межах кредитними договорами від 17.08.2007р. №010/04/287.07К, від 14.06.2011р. №010/42-0-1/750 від 21.05.2013р. №010/Р1-01-00-3-0/48 в сумі 26 556 291,41 грн., яка складається з основної заборгованості в сумі 22 281 934,20 грн., заборгованості за відсотками в сумі 3 383 786,13 грн., заборгованості за пенею по тілу кредиту в сумі 675 060,29 грн., заборгованості за пенею по відсоткам в сумі 215 510,79 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Виходячи із змісту поданої заяви від 17.01.2015р. №1400000/8/125 публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про збільшення позовних вимог у справі №911/5086/14, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише збільшує суму позову. Заява про збільшення розміру позовних вимог від 17.01.2015р. №1400000/8/125 належним чином надіслана відповідачу, відповідно суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 17.01.2015р. №1400000/8/125 публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Валентина, ЛТД» заборгованості за Генеральною кредитною угодою від 17.08.2007р. №010/04/286.07К та укладеними в її межах кредитними договорами від 17.08.2007р. №010/04/287.07К, від 14.06.2011р. №010/42-0-1/750 від 21.05.2013р. №010/Р1-01-00-3-0/48 в сумі 26 556 291,41 грн., яка складається з основної заборгованості в сумі 22 281 934,20 грн., заборгованості за відсотками в сумі 3 383 786,13 грн., заборгованості за пенею по тілу кредиту в сумі 675 060,29 грн. та заборгованості за пенею по відсоткам в сумі 215 510,79 грн. станом на 16.01.2015р.

23.01.2015р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові документи та докази із супровідним листом від 23.01.2015р. №140-0000/8/176.

В судові засідання з'являлись повноважні представники позивача та відповідача, в судових засіданнях за участю представників сторін судом розглянуто позов, досліджено матеріали справи та перевірено вихідні дані для розрахунку позовних вимог та сам розрахунок.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД», м. Васильків (далі - ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД»), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 17.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» (позичальник) Генеральної кредитної угоди №010/04/286.07К, в редакції Додаткової угоди від 21.05.2013р. №010/04/286.07К/7 (далі - Генеральний договір), згідно якої кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції (кредитування, факторингове фінансування, документарні операції) у межах загального ліміту (максимальний розмір основної заборгованості позичальника за всіма кредитними операціями, що можуть здійснюватися за Генеральним договором) та сублімітів (визначений в межах загального ліміту максимальний розмір основної заборгованості позичальника за всіма кредитними операціями відповідного виду; сукупний розмір усіх сублімітів не може перевищувати загального ліміту), передбачених пунктами 1.2 та 1.3 Генерального договору, в порядку визначеному статтею 2 Генерального договору, а позичальник зобов'язаний виконати усі обов'язки, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов (документ, який є додатком до Генерального договору та його невід'ємною частиною, в якому визначено порядок та особливості здійснення кредитних операцій відповідного виду, а також додаткові права та обов'язки кредитора та позичальника, особливі умови та вимоги при здійснені кредитних операцій відповідного виду; умови проведення кредитних операцій можуть містити положення, які змінюють умови Генерального договору, якщо про це зазначено в Умовах) та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції. Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди:

ь загальний ліміт становить 25 400 000,00 грн. Останній день строку дії Загального ліміту - 19 травня 2016р. або інша дата, визначена відповідно до статті 10 Генерального договору (пункт 1.2. Генерального договору);

ь в межах загального ліміту сторони можуть здійснювати наступні кредитні операції відповідно до таких сублімітів:

субліміт 1: 10 008 600,00 грн.; невідновлювальний субліміт, при якому після укладання договорів в розмірі субліміту подальше укладання договорів не здійснюється; валюта кредитної операції - гривня; останній день строку дії субліміту - 16.08.2013р. або інша дата, визначена відповідно до статті 10 Генерального договору або умов; процентна ставка - 20,0% річних, цільове призначення - рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту, згідно кредитного договору від 17.08.2007р. №010/04/287.07К; форма видачі - кредит з невідновлювальним лімітом;

субліміт 2: 18 100 000,00 грн.; невідновлювальний субліміт, при якому після укладання договорів в розмірі субліміту подальше укладання договорів не здійснюється; валюта кредитної операції - гривня; останній день строку дії субліміту - 19.05.2016р. або інша дата, визначена відповідно до статті 10 Генерального договору або умов; процентна ставка - 19,5% річних, цільове призначення - фінансування інвестиційних витрат, а саме будівництво цеху вирощування грибів; форма видачі - кредит з невідновлювальним лімітом;

субліміт 3: 6 000 000,00 грн.; невідновлювальний субліміт, при якому після укладання договорів в розмірі субліміту подальше укладання договорів не здійснюється; валюта кредитної операції - гривня; останній день строку дії субліміту - 19.05.2016р. або інша дата, визначена відповідно до статті 10 Генерального договору або умов; процентна ставка - 22,0% річних, цільове призначення - фінансування придбання нового обладнання, шляхом здійснення оплати по договору поставки від 03.12.2012р. №312/1, договору від 14.11.2012р. №111203, договору поставки від 22.04.2013р. №2613; форма видачі - кредит з невідновлювальним лімітом (пункт 1.3. Генерального договору);

ь проценти та/або комісії при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує в порядку, визначеному умовами, на рахунки, що зазначаються в Генеральному договорі або в договорі, або на інші рахунки, повідомлені кредитором позичальнику (пункт 3.2. Генерального договору);

ь вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за Генеральним договором/договорами підлягають задоволенню у такій черговості, якщо інше не визначено умовами: сплата пені, неустойки та штрафів за неналежне виконання зобов'язань за Генеральним договором та договорами; сплата прострочених комісій, а також відшкодування прострочених комісій інших банків чи інших фінансових установ; сплата прострочених процентів; погашення простроченої до сплати основної заборгованості позичальника; сплата комісій, а також відшкодування комісій інших банків чи інших фінансових установ; сплата процентів; погашення основної заборгованості позичальника; сплата інших платежів, передбачених Генеральним договором, договорами або договорами забезпечення. При цьому кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитною операцією, на погашення простроченої заборгованості, у тому числі за іншою кредитною операцією. Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості. За запитом позичальника, кредитор інформує позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості. Кредитор має право самостійно направляти грошові кошти, отримані від позичальника для сплати процентів за кредитом/овердрафтом, на погашення прострочених процентів (у разі їх наявності) (пункт 6.3. Генерального договору);

ь позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі: SЧ2 (де «S» - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним (підпункт 13.3.1 пункту 13.3 Генерального договору);

ь Генеральний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до Генерального договору (пункт 14.1. Генерального договору;

ь умови Генерального договору, у т.ч. договорів, можуть бути змінені шляхом укладання сторонами додаткових угод/договорів про зміни, які підписуються сторонами. Зміна умов Генерального договору, у т.ч. договорів, може відбуватися без укладання додаткових угод/договорів про зміни, якщо це випливає з умов Генерального договору та/або договорів та/або Умов (пункт 14.3. Генерального договору).

Так, в рамках вищезазначеного Генерального договору між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», а потім ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як його правонаступника, та ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» були укладені наступні кредитні договори, які є його невід'ємними частинами, а саме:

Кредитний договір від 17.08.2007р. №010/04/287.07К із змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір 1), згідноякого кредитор, на положеннях та на умовах Генеральної кредитної угоди від 17.08.2007р. №010/04/286.07К та цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 1 503 000,00 доларів США (ліміт кредитування), з яких: кредит в сумі 1 460 000,00 доларів США призначений для будівництва, придбання обладнання та будівельних матеріалів, оплату виконаних робіт, рефінансування кредитної заборгованості (підпункт 1.1.1. Кредитного договору 1); кредит в сумі 43 000,00 доларів США призначений для сплати страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються позичальником відповідно до вимог пункту 2.2 цього договору. При цьому видача кредитних коштів в межах ліміту даного підпункту пункту 1.1. здійснюється лише після закінчення першого року з моменту укладання даного договору (підпункт 1.1.2. Кредитного договору). Відповідно до умов Кредитного договору 1:

ь кредит надається кредитором позичальнику траншами, в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 31.12.2013р. (пункт 1.2. Кредитного договору 1 в редакції пункту 1 Додаткової угоди від 07.06.2013р. №010/04/287.07К-5);

ь за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 12,5 процентів річних (далі - проценти); розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором (пункт 1.3. Кредитного договору 1);

ь кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (пункт 3.1. Кредитного договору);

ь проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору ( в тому числі і за період прострочення погашення кредиту. Сторони встановлюють, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем) (пункт 3.6. Кредитного договору 1);

ь позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з сьомого місяця користування кредитом. Позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів №20784703153336 в Васильківській філії Райффайзен Банк Аваль МФО321994, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення (пункт 3.7. Кредитного договору 1);

ь сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, після чого сплачуються передбачені договором комісії; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов цього договору. При цьому, з підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. За запитом позичальника, кредитор інформує позичальника у письмовій формі про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості (пункт 3.8. Кредитного договору 1);

ь договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора) (пункт 9.1. розділу 9 Кредитного договору 1);

ь за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення (пункт 10.2. Кредитного договору 1).

Кредитний договір від 14.06.2011р. №010/42-0-1/750 «Інвестиційний кредит суб'єктам мікро та малого бізнесу (на придбання обладнання тощо)» із змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір 2), згідно якого кредитор з 14.06.2011р. надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, провернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісій, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором. Відповідно до умов Кредитного договору 2:

ь сума кредитного ліміту та валюта кредиту: 18 100 000,00 грн. (підпункт 1.1.1. пункту 1.1. Кредитного договору 2);

ь кредит в сумі 18 100 000,00 грн. призначений на фінансування інвестиційних витрат, а саме: будівництво цеху вирощування грибів (підпункт 1.1.2. пункту 1.1. Кредитного договору 2);

ь дата остаточного погашення кредиту: 19.05.2016р. (підпункт 1.1.4. пункту 1.1. Кредитного договору 2);

ь плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі: з 14.06.2011р. по 28.04.2013р. - 18,5% річних, з 29.04.2013р. - 19,5% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися у випадках та на умовах, передбачених договором (пункт 1.2. Кредитного договору 2 в редакції пункту 1 Додаткової угоди від 29.04.2013р. №010/42-0-1/750/3);

ь сплата позичальником щомісячного платежу: розмір та строк сплати щомісячного платежу визначаються графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (додаток №1 до цього договору). Застереження: розмір щомісячного платежу змінюється відповідно до умов цього договору у випадку часткового дострокового погашення кредиту та коригувань процентної ставки за користування кредитом (підпункт 1.3.2. пункту 1.3. Кредитного договору 2);

ь кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, повернення та плати за користування (пункт 1.5. Кредитного договору 2);

ь протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному пунктом 1.2.1. договору (пункт 2.1. Кредитного договору 2);

ь проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт) (пункт 2.3. Кредитного договору 2);

ь встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути змінено кредитором в односторонньому порядку (пункт 3.1. Кредитного договору в редакції пункту 2 Додаткової угоди від 27.06.2012р. №010/42-0-1/750/2);

ь позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком погашення заборгованості (додаток №1 до цього договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів або закінчено термін відстрочки сплати основної суми боргу. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту (пункт 5.1. Кредитного договору 2);

ь позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту та процентів у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом: перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника. Якщо графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше передостаннього робочого дня зазначеного графіком календарного місяця. Якщо дата сплати визначена графіком не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній графіком погашення кредиту та інших платежів (пункт 5.2. Кредитного договору 2);

ь при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком (пункт 5.4. Кредитного договору 2);

ь вимоги кредитора щодо погашення кредиту підлягають задоволенню з отриманих від позичальника платежів у такій черговості: сплата пені та штраф за неналежне виконання позичальником зобов'язань за цим договором; сплата прострочених процентів за користування кредитом; погашення простроченої до сплати суми заборгованості за кредитом, якщо таке прострочення матиме місце; сплата процентів за кредитом; погашення суми заборгованості за кредитом. При цьому, з підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення кредитної заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів та пені) ЗА ЦИМ ДОГОВОРОМ. За запитом позичальника кредитор інформує позичальника у письмовій формі по застосовану черговість погашення кредитної заборгованості (пункт 5.6. Кредитного договору 2);

ь за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання (пункт 13.4. Кредитного договору 2);

ь цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (пункт 14.1. Кредитного договору 2).

Кредитний договір від 21.05.2013р. №010/Р1-01-00-3-0/48 із змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір 3), згідно якого кредитор зобов'язується надати кредит в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 6 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору. Відповідно до умов Кредитного договору 3:

ь кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 19.05.2016р. (останній день строку кредиту) (пункт 1.2. Кредитного договору 3);

ь плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22,0% річних. Під фіксованою процентною ставкою сторони розуміють процентну ставку, яка не може змінюватись в односторонньому порядку протягом дії договору (пункт 2.1. Кредитного договору 3);

ь нарахування процентів за кредитом здійснюється щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника протягом всього строку її наявності. При розрахунку процентів враховується день виникнення основної заборгованості, день повного погашення основної заборгованості не враховується (пункт 2.3. Кредитного договору 3);

ь позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості у відповідності до графіка (додаток №1 до договору) (пункт 6.1. Кредитного договору 3);

ь вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій черговості: сплата пені, неустойки та штрафів за неналежне виконання зобов'язань за договором; сплата прострочених комісій; сплата прострочених процентів; погашення простроченої до сплати основної заборгованості позичальника; сплата комісій; сплата процентів; повернення основної заборгованості позичальника; сплата інших платежів, передбачених договором або договором забезпечення. При цьому кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності. Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості. За запитом позичальника, кредитор інформує позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості (пункт 6.3. Кредитного договору 3);

ь позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми прострочення платежу, в розмірі: S х 2 (де «S» - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним (підпункт 13.3.1. пункту 13.3. Кредитного договору 3); договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до договору (пункт 14.1. Кредитного договору 3).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитними договорами, укладеними в рамках Генерального договору, щодо надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 1 177 486,76 доларів США та 34 108 600,00 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами (копії наявні в матеріалах справи).

Приписами частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3.2. Генерального договору, що узгоджується з умовами кредитних договорів до Генерального договору, визначено, що при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує проценти в порядку, визначеному Умовами, на рахунки, що зазначаються в Генеральному договорі або в договорах, або на інші рахунки, повідомлені кредитором позичальнику.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, графіки погашення заборгованості по кредиту визначені Додатками №1 до відповідних кредитних договорів з подальшим їх корегуванням, шляхом укладення додаткових угод до кредитних договорів.

На твердження позивача, відповідач вимоги Кредитних договорів, укладених в рамках Генерального договору, щодо обов'язку забезпечувати повернення кредиту у строки, визначені відповідними графіками погашення заборгованості по кредиту, та сплачувати проценти за користування кредитними коштами належним чином не виконав. Так, відповідач здійснював часткову сплату грошових коштів за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом, що підтверджується відповідними виписками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по особовому рахунку відповідача за період з 17.08.2007р. по 30.10.2014р., а також наданими відповідачем копіями платіжних доручень (залучені до матеріалів справи).

Відповідач твердить, що позивачем здійснено неправильний розрахунок заборгованості за Кредитними договорами. В обґрунтування своїх доводів та заперечень відповідач стверджує, що підприємством сплачувались кошти по відсоткам за користування кредитом в більшому розмірі, ніж належало за графіком, при цьому переплата банком зараховувалась в погашення процентів за майбутні періоди. На твердження відповідача, якщо б банк зараховував переплату в рахунок погашення тіла кредиту, заборгованість була б значно меншою (погашалося б тіло кредиту, відповідно нарахування процентів здійснювалось би виходячи з меншої суми).

Зазначені твердження судом відхиляються, оскільки за умовами кредитних договорів для здійснення розрахунків по процентам позичальнику відкривались окремі рахунки. Крім того, як вбачається з поля «призначення платежу» поданих відповідачем платіжних доручень, позичальником за кожним платежем зазначалося конкретне призначення платежу - номер кредитного договору, погашення тіла або процентів тощо. За таких обставин, зарахування банком переплати по процентам в погашення тіла кредиту, на інші рахунки, ніж ті, що зазначалися в платіжних дорученнях позичальником, та всупереч визначеному позичальником призначення платежу не відповідало б чинному законодавству.

За таких обставин, перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку, згідно представлених банківських виписок та платіжних доручень, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем обґрунтовано проводилося зарахування перерахованих відповідачем грошових коштів, розрахунок виконано у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та арифметично вірно.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи динаміку грошових відносин сторін (здійснення часткових погашень, щоденне збільшення періоду прострочення) судом встановлено, що станом на 16.01.2015р. заборгованість позичальника ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» складала:

за кредитним договором від 17.08.2007р. № 010/04/287.07К: 259 348,00 грн. по тілу кредиту та 21 912,46 грн. по процентам за користування кредитом;

за кредитним договором від 14.06.2011р. № 010/42-0-1/750: 16 602 529,76 грн. по тілу кредиту та 2 456 946,97 грн. по процентам за користування кредитом;

за кредитним договором від 21.05.2013р. № 010/Р1-01-00-3-0/48: 5 420 056,44 грн. по тілу кредиту та 904 926,70 грн. по процентам за користування кредитом, а всього 25 665 720,33 грн. в тому числі 22 281 934,20 грн. основного боргу та 3 383 786,13 грн. процентів.

Відповідно до положень частини 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Підпунктом 10.1.4 пункту 10.1 Генерального договору встановлено, що у разі настання обставин дефолту (обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за Генеральним договором, обставини, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за Генеральним договором не будуть виконані, а також інші обставини, визначені статтею 10 Генерального договору та/або Умовами як обставини дефолту), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Пунктом 10.3 Генерального договору сторони додатково погодили, що якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними пунктом 10.1 даного договору, він (кредитор) повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов'язання кредитора є припиненими, а ліміти скасованими або встановленими в розмірі фактичної заборгованості позичальника за всіма або окремими кредитними операціями з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Кредитних договорів та у відповідності до положень частини 2 ст. 1050 ЦК України, 08.10.2014р. позивач звернувся до ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» з претензію №140-0-0-00/8/2042 (копія наявна в матеріалах справи) з вимогою про повне дострокове погашення заборгованості на суму 25 195 326,82 грн. Зазначена претензія надіслана відповідачу 13.10.2014р., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек УЛППЗ «Укрпошта» від 13.10.2014р. №0101111771104.

Відповідно до підпункту 10.3 Генерального договору Позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше 30 (тридцятого) календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за Генеральним договором або окремими договорами, які не суперечать законодавству України.

Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначену претензію та/або задовольнив вимогу банку та сплатив нараховану станом на 06.10.2014р. заборгованість за Кредитними договорами.

За таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за кредитом, враховуючи реалізоване право банку вимагати дострокового погашення кредиту та сплати процентів, а також збільшення періоду, за який належать до сплати проценти за користування кредитом, становить 25 665 720,33 грн., з яких: 22 281 934,20 грн. заборгованості за кредитом та 3 383 786,13 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

У зв'язку із наявністю простроченого грошового зобов'язання за кредитом, позивач твердить, що з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 890 571,08 грн., з яких:

за кредитним договором від 17.08.2007р. № 010/04/287.07К: 28 389,54 грн. пені, нарахованої за прострочення тіла кредиту та 1 636,19 грн. пені за прострочення процентів;

за кредитним договором від 14.06.2011р. № 010/42-0-1/750: 422 066,30 грн. пені, нарахованої за прострочення тіла кредиту та 133 966,95 грн. пені за прострочення процентів;

за кредитним договором від 21.05.2013р. № 010/Р1-01-00-3-0/48: 224 604,45 грн. пені, нарахованої за прострочення тіла кредиту та 79 907,65 грн. пені за прострочення процентів, а всього 890571,08 грн., з них 675 060,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 215 510,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стверджує, що позивачем невірно розраховано пеню, оскільки пеня обрахована за періоди, які сплачувались відповідачем вчасно, без врахування перевиконання зобов'язань за відсотками, а також в порушення положень частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Щодо вказаних доводів відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 13.3. Генерального договору, сторони встановили, що позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі: S х 2 (де «S» - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

Крім того, умовами кредитних договорів сторонами передбачено сплату пені, а саме:

пунктом 10.2 Кредитного договору від 17.08.2007р. № 010/04/287.07К: від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення. При цьому пунктом 12.6 цього Кредитного договору сторони в порядку ст. 259 ЦК України передбачили договірний строк позовної давності 3 роки;

пунктом 13.4 Кредитного договору від 14.06.2011р. № 010/42-0-1/750: в розмірі 0,04% за кожен календарний день прострочення з наступного календарного дня після дати, коли зобов'язання мало бути виконано по день виконання простроченого зобов'язання включно. При цьому пунктом 13.6 цього Кредитного договору сторони в порядку ст. 259 ЦК України передбачили договірний строк позовної давності 5 років;

пунктом 13.3.1 Кредитного договору від 21.05.2013р. № 010/Р1-01-00-3-0/48: за кожен календарний день прострочення у розмірі S х 2, де S- облікова ставка НБУ, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним. При цьому пунктом 13.6 цього Кредитного договору сторони в порядку ст. 259 ЦК України передбачили договірний строк позовної давності 5 років.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, за Кредитними договорами від 17.08.2007р. № 010/04/287.07К та від 21.05.2013р. № 010/Р1-01-00-3-0/48 позивачем здійснено вірний розрахунок пені по тілу кредиту та процентам, який враховує ставку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, період розрахунку пені - по шість місяців від кожного простроченого платежу (але не всього за шість місяців, як належало б за помилковим твердженням відповідача) та в межах позовної давності (хоча про застосування позовної давності відповідач у справі в порядку частини третьої ст. 267 ГПК України не заявляв).

За Кредитним договором від 14.06.2011р. № 010/42-0-1/750 розрахунок пені позивачем виконано невірно. Так, позивачем в розрахунку вірно застосовано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до 15.04.2014р. а після 15.04.2014р. - застосовано договірну ставку - 0,04% в день, оскільки закон обмежує подвійною обліковою ставкою НБУ максимальний розмір пені, яку сторони можуть передбачити в договорі (тобто менше можна, більше - ні). Однак, розрахунок пені за шість місяців від кожного простроченого платежу не відповідає умовам договору. Так, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше встановлено Кредитним договором від 14.06.2011р. № 010/42-0-1/750, відповідно до якого нарахування пені здійснюється з наступного календарного дня після дати, коли зобов'язання мало бути виконано по день виконання простроченого зобов'язання включно.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, позивач на власний розсуд не скористався своїм правом на нарахування пені за Кредитним договором від 14.06.2011р. № 010/42-0-1/750 за весь час прострочення кожного простроченого платежу.

Судом перевірено розрахунок пені, наведений позивачем, та встановлено, що належна до стягнення на користь позивача пеня за трьома кредитними договорами становить всього 890571,08 грн., з яких 675 060,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 215 510,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами суду не представив та доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем - ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» рахується заборгованість за Кредитними договорами, укладеними в рамках Генерального договору, в сумі 26 556 291,41 грн., з яких: 22 281 9834,20 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3 383 786,13 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 675 060,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 215 510,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов та приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 26 556 291,41 грн. заборгованості з яких: 22 281 934,20 грн. основного боргу, 3 383 786,13 грн. боргу по процентам за користування кредитом, 675 060,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 215 510,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 11, частиною 1 ст. 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, 530, 610, частиною 1 ст. 612, частиною 1 ст. 614, ст. 629, частиною 1 ст. 1048, частиною 2 ст. 1050, частиною 1 ст. 1054, Цивільного кодексу України, ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. ст. 22, 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Валентина, ЛТД» (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Київська, буд. 97, код ЄДРПОУ 20612125)

на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909)

22 281 934,20 грн. (двадцять два мільйони двісті вісімдесят одну тисячу дев'ятсот тридцять чотири гривні двадцять копійок) заборгованості за кредитом,

3 383 786,13 грн. (три мільйони триста вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень тринадцять копійок) процентів за користування кредитом,

675 060,29 грн. (шістсот сімдесят п'ять тисяч шістдесят гривень двадцять дев'ять копійок) пені за несвоєчасне повернення кредиту,

215 510,79 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот десять гривень сімдесят дев'ять копійок) пені за несвоєчасну сплату процентів,

73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 12.02.2015р.