Ухвала суду № 42667610, 11.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17319/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 року по справі за позовом Ірпінського міського центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Київській області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ірпінський міський центр зайнятості звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області про стягнення коштів у розмірі 10 394 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна фінансова інспекція в Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2010 року ОСОБА_3 зареєстрована як безробітна. В день реєстрації створена персональна картка безробітної та з 03.02.2010 року їй надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю відповідно до наказів Ірпінського МЦЗ.

ОСОБА_4, яка перебувала на обліку в Ірпінському МЦЗ як безробітна з 03.02.2010 р. по 22.07.2010 року виплачено матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 10 394,79 грн. Дана обставина підтверджується довідкою Ірпінського МЦЗ від 10.07.2014 року № 158/1/06-10.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Згідно статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

За п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 даного Закону , виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

В силу приписів абз. 3 пп. 1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року, громадяни зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку у разі поновлення безробітного за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року наказом Державної фінансової інспекції в Київський області від 09.07.2013 року № 217-0 ОСОБА_4 поновлено на роботі з 26.01.2010 року на посаді начальника відділу контролю у сфері будівництва та послуг Контрольно-ревізійного управління в Київський області.

Відповідно до абз. 6 п. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ, із роботодавця утримуються, зокрема, суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджено, що за час перебування ОСОБА_4 на обліку у позивача як безробітної, нею було отримано допомогу по безробіттю, яка не була відшкодована позивачу.

Враховуючи зазначене, Ірпінським МЦЗ надано претензію Державній фінансовій інспекції в Київський області від 14.08.2014 р. № 545-1 /02 01-13 про повернення страхових коштів та вартості соціальних послуг у сумі 10 394,79 грн., отриманих ОСОБА_4 під час перебування її на обліку в Ірпінському МЦЗ як безробітної .

Відповіді на зазначену претензію не надано, кошти у встановлений термін на користь Ірпінського МЦЗ не відшкодовані. Дана претензія відповідачем не оскаржувалаася.

Таким чином, судова колегія повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що підставами виникнення заборгованості є наявність боргу, а також дотримання позивачем встановленої законодавством процедури, що передує стягненню фінансових санкцій в судовому порядку, що підтверджуються: копією акта № 1092 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»; копією довідки від 10.07.2014 року №158/1/06-0 про виплачену матеріальну допомогу ОСОБА_4; копією наказу №217-о від 09.07.2013 року; копією наказу №145/01-32 від 14.08.2041 року; копією претензії від 14.08.2014 року № 545-1/02/01-13; копією персональної картки ОСОБА_4; копією заяви про надання статусу безробітного від 03.02.2010 року; копією постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі № 2а-3684/10/1070; довідкою № 286/06-10 від 20.11.2014 року.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 року у справі № К/800/13337/13 підтверджено висновки апеляційної інстанції щодо визнання протиправними та скасування наказів Контрольно-ревізійного управління в Київській області від 24.11.2011 року № 458-о та від 25.01. 2010 року № 19-о, поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу контролю у сфері будівництва та послуг Контрольно-ревізійного управління в Київській області та про зобов'язання Контрольно-ревізійного управління в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2010 року по 25 липня 2010 року.

В силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, … справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обов'язку у відповідача, як роботодавця виплатити Центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.