Постанова № 42665500, 11.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 902/1305/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.14р. у справі № 902/1305/14 (суддя Баранов М.М.)

за позовом Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр"

про стягнення 210 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в. о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. №01-07/29 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю 11.02.2015 року головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 902/1305/14 - Демянчука Ю.Г., проведено повторний автоматичний розподіл справи №902/1305/14 відповідно до пунктів 3.1.11 - 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Бучинська Г.Б.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №902/1305/14 від 16.12.14р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" на користь Державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тиврівському районі 105 000 грн. штрафу та 105 000 грн. пені. Також стягнуто із публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" в дохід Державного бюджету України 4 200 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що при розгляді справи про стягнення з відповідача накладеного на нього органом Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої, у зв'язку несплатою такого штрафу, пені, суд не вправі перевіряти доводи щодо незаконності та/або необґрунтованості рішення, яким накладено цей штраф, якщо такі доводи заявлені після збігу присічних строків, встановлених частиною 2 статті 47 та частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тим більше - оцінка рішенню, яким накладено на відповідача штраф за порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", була предметом розгляду у суді адміністративної юрисдикції (Вінницьким окружним адміністративним судом), яким у задоволенні позову позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 16.12.14р. у справі 902/1305/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що незважаючи на обґрунтованість клопотання про зупинення провадження у справі господарський суд Вінницької області незаконно відхилив його. Суд першої інстанції прийшов до суперечливого висновку про те, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені судом в даній справі. Така мотивація свідчить про необхідність виконання обов'язку суду щодо зупинення розгляду даної справи а не навпаки. Суд неправильно прийшов до висновку про те, що публічним акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" постанова №64-рш не оскаржена в порядку, встановленому законом. Господарський суд Вінницької області розглянув справу та вирішив її по суті до вступу в законну силу судового рішення у справі щодо оскарження рішення №64-рш від 27.06.2014р. в порядку адміністративного судочинства, ігноруючи принципи справедливості та законності під час розгляду справи по суті.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду, а. с. 119-120).

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить здійснювати апеляційне провадження без участі його представника.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративна колегія Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 04-26.20.1/43-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 27.06.2012 року № 64-рш, яким визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" та Відкритим акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Відкритим акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону".

За вказані порушення, на відповідача, зокрема, накладено штраф у розмірі 105 000,00 грн.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" копію рішення № 64-рш від 27.06.2012 року із супровідним листом № 04-26.20/2128 від 16.07.2012 року було надіслано відповідачу та отримано останнім 18.07.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Відповідач накладеного на нього штрафу в розмірі 105 000,00 грн. не сплатив, натомість оскаржив рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2012 року № 64-рш до Вінницького окружного адміністративного суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду позивачу - ПАТ "Сабарівський кар'єр" у задоволенні позову відмовлено повністю (постанова від 22.10.14р. по справі № 2а/0270/4371/12 за позовом ПАТ «Сабарівський кар'єр» та ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» про визнання протиправним та скасування рішення адмінколегії Вінницького обласного тервідділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012 року).

Правомірність звернення із позовом про стягнення нарахованої суми штрафу за порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" та застосованої пені за несплату штрафу обґрунтовується наступним.

Рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012 року на Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 105 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частин 1,2 статті 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з положеннями частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною 7 статті 56 цього Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина 9 статті 56 Закону "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач рішення № 64-рш від 27.06.2012 року у визначеному законодавством порядку, до господарського суду, не оскаржив, накладений на нього штраф не сплатив. У зв'язку з цим, у відповідності до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" йому нараховано пеню за прострочення сплати штрафу, розмір якої, виходячи з вищенаведеного та абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 105 000,00 грн.

В силу статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Суд не приймає заперечення відповідача на позов, з огляду на таке.

Як зазначено вище, згідно з положеннями статей 57, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняте органом Антимонопольного комітету України рішення може бути оскаржене до господарського суду протягом двохмісячного терміну з дня його отримання до Антимонопольного комітету України або в судовому порядку. Цей строк є присічним і його не може бути відновлено.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж, відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме за рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

У застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону слід також враховувати, що за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними.

Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів (пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15).

У строк, встановлений на оскарження рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 64-рш від 27.06.2012 року, яке отримано відповідачем 18.07.2012 року, у визначеному Законом порядку, а саме до господарського суду, відповідач не оскаржував.

З врахуванням цього суд приходить до висновку, що рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №64-рш від 27.06.2012 року у визначеному законодавством порядку не оскаржено, ніким не скасовано та є чинним на даний час.

При розгляді справи про стягнення з відповідача накладеного на нього органом Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої, у зв'язку несплатою штрафу, пені суд не вправі перевіряти доводи щодо незаконності та/або необґрунтованості рішення, яким накладено цей штраф, якщо такі доводи заявлені після збігу присічних строків, встановлених частиною 2 статті 47 та частиною 1 статті 60 Закону "Про захист економічної конкуренції".

На цьому зокрема наголошено у пункті 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо зупинення нарахування пені на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з огляду на наступне.

Так, частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Так само і в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5, з подальшими змінами і доповненнями).

На цьому зокрема наголошено у пункті 20.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Разом з тим, рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012 року, на підставі якого на відповідача накладено штраф в розмірі 105 000,00 грн., до господарського суду чи до органу Антимонопольного комітету України у встановлені законом строки і порядку, не оскаржено. А отже, відсутні підстави для зупинення нарахування пені за невиконання вказаного рішення.

Матеріали справи (а.с.61-64) містять копію постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.14р. по справі № 2а/0270/4371/12 відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Сабарівський кар'єр» та ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012 року.

Станом на 12.02.15р. (на день розгляду апеляційної скарги) інформація щодо розгляду поданої апеляційної скарги (а.с.49-52) на вказану постанову до Вінницького апеляційного адміністративного суду у Рівненського апеляційного господарського суду відсутня.

Відповідно до статей 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу щодо порушення норм процесуального права - відмова господарського суду Вінницької області у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вінницьким апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.14р. по справі № 2а/0270/4371/12, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що таке клопотання було відхилене безпідставно, оскільки має місце розгляд позовних заяв судами адміністративної юрисдикції. Однак, якщо і таке клопотання могло б бути задоволеним, то лише за умови надання доказів, що судом адміністративної юрисдикції порушене провадження в адміністративній справі (у даному випадку Вінницьким апеляційним адміністративним судом).

Такого доказу апелянт ні суду першої інстанції не надав, ні суду апеляційної інстанції. Не підтверджує обставин оскарження в апеляційному порядку і позивач. А щодо порушення норм матеріального права - то відповідач таке порушення розглядає через призму порушення підсудності розгляду таких справ, що є порушенням норм процесуального права, а не матеріального.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 16 грудня 2014 року у справі №902/1305/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/1305/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.