Ухвала суду № 42665175, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14668/14 Головуючий у 1-й інстанції:Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2012-2013 роки та додатку 3 до них (розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами).

За результатами даної перевірки, податковим органом складено акт від 18.08.2014 № 276/26-50-17-03-20, яким встановлені наступні порушення податкового законодавства: пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, пп. 170.11.1 п. 70.11 ст. 170 ПК України, а саме: невірне визначення податкових зобов'язань з отриманого в 2013 році доходу з джерелом виплати за межами України - іноземного доходу, а саме доходу від продажу корпоративних прав, що призвело до заниження ПДФО в сумі 20145,10 грн.; п. 179.7 ст. 179 ПК України, в результаті чого платником податків порушено граничні строки сплати узгодженої суми ПДФО, а саме: згідно декларація № 1400019991 на суму 1503,85 грн. (дата нарахування 25.02.2014, дата сплати 14.08.2014) на 170 днів; згідно декларація № 1400044760 на суму 1460,27 грн. (дата нарахування 31.07.2014, дата сплати 14.08.2014) на 14 днів; п. 179.1 ст. 179 та пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, в результаті чого платником податків несвоєчасно подано річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, для платників ПДФО - до 01.05.2013 року.

На підставі складеного акту перевірки від 18.08.2014 № 276/26-50-17-03-20 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 року № 0042241703, яким застосовано штрафну санкціями в розмірі 10%, яка становить 146,03 грн. за затримку на 14 календарних днів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання; № 0042231703, яким застосовано штрафну санкціями в розмірі 20%, яка становить 300,77 грн. за затримку на 170 календарних днів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання; № 00442211703, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 25351,38 грн..

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду, в якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано суду жодного доказу та не наведено жодного обґрунтування щодо порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДФО. Крім того, в судовому рішенні зазначено, що у разі отримання фізичною особою резидентом доходу з джерелом виплати за межами України - іноземного доходу, зокрема доходу від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, сума таких доходів має бути включена до загального річного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставками 15 (17)%, при цьому такий резидент зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Так, згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів повністю підтримує висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано суду жодного доказу та не наведено жодного обґрунтування щодо порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДФО, а саме: податкового боргу у розмірі 1460,27 грн. із затримкою на 14 календарних днів та податкового боргу у розмірі 1503,85 грн. із затримкою на 170 календарних днів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), визначено, що дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, зокрема дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо.

Відповідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують іноземні доходи. Об'єктом оподаткування є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пп. 163.1.3 ст. 163 ПКУ).

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 ПКУ, тобто 15 (17) %.

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 ПКУ встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку.

Отже, у разі отримання фізичною особою резидентом доходу з джерелом виплати за межами України - іноземного доходу, зокрема доходу від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, сума таких доходів має бути включена до загального річного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставками 15 (17)%, при цьому такий резидент зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, із п. 2.1 договору укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та Компанією «HEKBIC JHMITED» («NEQUIS LIMITEF») (покупець) 12.12.2013 року про купівлю-продаж частки в статутному капіталі ТОВ «САТТЕЛЕКОМ» у розмірі 1548613,00 грн., що становить 35% статутного капіталу, позивачем був отриманий дохід від відчуження корпоративних прав в розмірі 119850,00 грн., який підлягав оподаткуванню, відповідно до п. 170.11 ст. 170 ПК України за ставками 15 (17)%.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок сплачувати суми податкових зобов'язань з отриманого у 2013 році доходу з джерелом виплати за межами України - іноземного доходу, зокрема доходу від продажу корпоративних прав покладений на позивача, а отже, дії податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 25351,38 грн. є правомірними, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.