Ухвала суду № 42665000, 04.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2015 рокусправа № 808/8355/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чепурнова Д.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» (далі - позивач або ПАТ «Карлсберг Україна») звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № 0000092700 та № 0000102700.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів від 21.05.2013 року № 0000092700 та № 0000102700.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС

проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Карлсберг Україна" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Актуал - Сервіс - Плюс" за період з 01.02.2011 року по 30.04.2012 року, ТОВ "Інтерпромбуд" за період липень 2011 року, ТОВ "Долина Мрій" за період вересень 2011 року ФОП ОСОБА_1 за період грудень 2011 року, ТОВ "Южхімресурси" за період з 01.08.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 29.04.2013 р. № 205/27-0/00377511 (а.с. 9-32 том 1).

За наслідками проведеної перевірки та в результаті розгляду відповідачем заперечень

на акт перевірки, відповідачем встановлено, що на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ "Карлсберг Україна" завищено суму дозволеного податкового кредиту по операціях з придбання продукції у ТОВ "Южхімресурси" за період з 01.08.2011 по 31.12.2012р., в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 20 756 грн.; в результаті порушень, викладених в п. 3.1.2.2 акту перевірки, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Южхімресурси" всього в сумі 84 598 грн., що призвело до заниження податку прибуток на суму 18 280 грн. (а.с.9-52 том 1).

На підставі акта перевірки від 29.04.2013 р. № 205/27-0/00377511 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 21.05.2013 року № 0000092700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 24 458,50 грн. (18 280 грн. - за основним платежем, 6178,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.41 том 1);

- від 21.05.2013 року № 0000102700, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31134,00 грн. (20 756 грн. - за основним платежем, 10 378 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.43 том 1).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.53-71 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем ІІІ, ІІІ-IV кварталі 2011 року та протягом 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарських операціях з ТОВ "Южхімресурси"; формування позивачем серпні-грудні 2011 року, січні-грудні 2012 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Южхімресурси", по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених норм вбачається, що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню,

визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України).

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням

товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом ТОВ "Южхімресурси" поставлено для позивача допоміжні матеріали (зокрема, хімічні реактиви, лабораторний посуд та ін..). Вказані обставини підтверджуються наступними первинними документами: договорами поставки від 01.02.2011 року № 1013-Т-11с та від 03.10.2011 року № 01680-2012-С (а.с.5-6, 7-8 том 2), податковими накладними (а.с.78-103, 105, 108, 112-149 том 1, 9-17 том 2), видатковими накладними (а.с. 151-212 том 1), подорожніми листами (а.с.213-229 том 1). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (а.с.230-262). Обставини щодо наявності у позивача первинних документів по господарських операціях з ТОВ "Южхімресурси" підтверджуються також актом перевірки від 29.04.2013 № 205/27-0/00377511. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що в ході перевірки будь-яких зауважень щодо наявності та правильності оформлення первинних документів по господарських операціях з ТОВ "Южхімресурси" не було.

Придбані позивачем у ТОВ "Южхімресурси" допоміжні матеріали в подальшому використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується дослідженими в судовому зсіданні доказами: відомостями щодо руху товарів (а.с.18-22, 33-37 том 2), накладними-вимогами (а.с.23-26 том 2), актами на списання (а.с.27-29 том 2), матеріальним звітом (а.с.30-32 том 2), письмовими поясненнями щодо використання товарно-матеріальних цінностей (а.с.197-199). Крім того, в ході перевірки у перевіряючих не було зауважень щодо використання придбаних позивачем у ТОВ "Южхімресурси" товарів в своїй господарській діяльності, про що зазначили представники відповідача в судовому засіданні.

На підставі вказаних первинних документів позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних товарів у ТОВ "Южхімресурси" в розмірі 20 756 грн.; до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включено витрати в сумі 84 598 грн. по господарських операціях з ТОВ "Южхімресурси".

Крім того, вказані первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ "Южхімресурси", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704). Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ "Южхімресурси", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Южхімресурси" зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Жодних зауважень щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів та податкових накладних під час перевірки у посадових осіб органу державної податкової служби не виникало.

Як вбачається з акту перевірки №205/27-0/00377511 від 29.04.2013 року,

відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Южхімресурси" було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Вказані обставини також підтверджуються копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою з ЄДРПОУ, копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с.263-265 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", від 15.05.2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Южхімресурси" відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Підставами для висновків відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ "Южхімресурси" стало посилання на акт № 481/22.5-08/31685159 від 15.02.2013 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Южхімресурси" щодо підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ "Стандарт-Д", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Ривс", ТОВ "Матадор" та повноти їх відображення в податковому обліку".

Щодо таких посилань податкового органу колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагентів суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство

не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо тверджень податкового органу на відсутність у контрагента позивача необхідних умов до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагентів виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару. Трудові ресурси також можуть залучатися на підставі цивільно-правових угод. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копії договорів, укладених між ТОВ "Южхімресурси" та його контрагентами щодо купівлі-продажу, постачання, зберігання товарів (а.с.266-281 том 1). Листом від 30.04.2013 № 37/04 (а.с.282 том 1) ТОВ "Южхімресурси" підтвердило відвантаження товару на адресу позивача за період з 01.08.2011 по 31.12.2012 року. При цьому ТОВ "Южхімресурси" повідомило, що вивіз товару здійснювався транспортом покупця.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми податку на додану вартість та суми витрат, сплачені позивачем в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Южхімресурси", а відтак, податкові повідомлення - рішення від 21.05.2013 року № 0000092700, № 0000102700 є протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: А.В. Шлай