Рішення № 42663438, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/28876/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія»

Про стягнення 4 258 692,75 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Карнарук А.В. - по дов. № 950 від 27.11.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» про стягнення 4 258 692,75 грн., з яких: 4 044 015,23 грн. боргу та суму скрапленого газу переданого на комісію (залишок) в розмірі 214 677,52 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору комісії № 321/К від 01.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28876/14 та призначено її до розгляду на 22.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/28876/14 від 22.01.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.12.2014, розгляд справи був відкладений на 03.02.2015.

Позивач в судовому засіданні 03.02.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 03.02.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.12.2014 та ухвали від 22.01.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52-Б, оф. 204, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.01.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 03.02.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз» (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (комісіонер) було укладено договір комісії № 321/К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укладати в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу скрапленого газу (названого в подальшому - товар) та здійснювати його роздрібну реалізацію третім особам.

Комісіонер самостійно реалізує товар від свого імені через АГЗП, перелік яких вказаний у Додатку 1 до цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач реалізував переданий йому товар на загальну суму 4 044 015,23 грн., однак грошові кошти позивачу не перерахував. Крім цього, відповідач має на комісії залишок скрапленого газу у кількості 23 431,115 літрів вартістю 214 677,52 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.04.2015.

Згідно з п. 1.2. договору ціна продажу товару, а також інші умови та вказівки комітента передбачаються в додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Протягом дії договору сторонами на виконання вказаного пункту договору було погоджено ціну реалізації скрапленого газу переданого на комісію шляхом підписання ряду протоколів узгодження ціни (копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з п. 4 протоколів протоколи узгодження ціни реалізації вступають в силу з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють до підпису наступного протоколу узгодження цін.

Відповідно до п. 2.1.1 договору комітент зобов'язаний доставляти товар комісіонеру своїм автотранспортом і за свій рахунок в об'ємі та строки, вказані в заявці, що надсилається комітентом в порядку п. 2.2.1. цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було передано відповідачу на реалізацію товар - скраплений газ в таких розмірах:

у серпні 2014 року у розмірі 33 446,907 літрів,

у вересні 2014 року у розмірі 347 421,000 літрів,

у жовтні 2014 року у розмірі 70 837,000 літрів.

Відповідно до п. 2.3.2. договору комітент та комісіонер зобов'язуються щомісяця надавати комітенту звіт комісіонера про обсяги реалізації товару разом з періодичним звітом реєстратора розрахункових операцій згідно ст. 1022 ЦК України до 5-го числа кожного поточного місяця, який слідує за звітним.

Матеріали справи свідчать, що сторонами були складені наступні звіти комітенту: № 31 від 31.08.2014 на суму 218 281,59 грн., № 29 від 31.08.2014 на суму 916 839,61 грн., № 32 від 31.08.2014 на суму 1 299 593,88 грн., № 37 від 30.09.2014 на суму 587 025,21 грн., № 38 від 30.09.2014 на суму 426 604,25 грн., № 39 від 30.09.2014 на суму 540 733,69 грн., № 40 від 30.09.2014 на суму 1 503 061,41 грн., № 43 від 31.10.2014 на суму 156 617,31 грн., № 42 від 31.10.2014 на суму 189 657,25 грн., № 47 від 31.10.2014 на суму 644 699,84 грн., № 46 від 31.10.2014 на суму 200 241,32 грн.

Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з п. 3.5. договору до 5 - го числа місяця, який слідує за звітним місяцем, комісіонером складається акт звірки взаєморозрахунків із відображенням залишків товару та суми винагороди комісіонера. Акт звірки взаєморозрахунків є підставою отримання винагороди комісіонером. При цьому комітенту строки, що не перевищують 3 (трьох) банківських днів з дати підписання комітентом і комісіонером акту звірки взаєморозрахунків, перераховує комісіонеру суму винагороди.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на жовтень 2014 року, відповідно до якого станом на 31.10.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 044 015,23 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору розрахунки за реалізований товар проводяться комісіонером кожного 10 робочого дня місяця на поточний рахунок комітента, зазначений у даному договорі (а саме 1-го, 10-го, 20-го числа кожного місяця). Якщо відповідне число, припадає на вихідний день, то оплата переноситься на наступний робочий день, який за ним слідує.

Також матеріали справи свідчать, що у відповідача на комісії знаходиться залишок скрапленого газу позивача у кількості 23 431,115 літрів, вартість якого згідно розрахунку наданого позивачем становить 214 677,52 грн.

Згідно з п. 3.1. договору товар, переданий комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі. Отриманий на комісію товар не може бути переданий у заставу та по договору субкомісії. Кошти отримані від реалізації товару є власністю комітента на підставі ст. 398 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) № 902 від 11.11.2014, в якій вимагав невідкладно перерахувати заборгованість в сумі 4 044 015,23 грн. та повернути залишок скрапленого газу, який перебуває на комісії в розмірі 23 431,115 літрів.

Дана вимога була надіслана позивачем 13.11.2014 та отримана відповідачем 17.11.2014. Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав.

Отже, наявні матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором розрахунки за реалізований товар у визначений договором строк не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 4 044 015,23 грн. Також відповідачем не було повернуто позивачу товар, вартість якого становить 214 677,52 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 127 914,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52, літера Б, офіс 204, код ЄДРПОУ 39042048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз» (36009, м. Полтава, вул. Зінківська, 19-б, код ЄДРПОУ 37958775) 4 044 015 (чотири мільйони сорок чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 23 коп. боргу, 214 677 (двісті чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 52 коп. суми скрапленого газу переданого на комісію (залишок), 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 10.02.2015.

Суддя В.В. Сівакова