Ухвала суду № 42663015, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/21918/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.12.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

у справі №2а/2470/1148/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона №76»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Чернівецька пересувна механізована колона №76» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Чернівцях) про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012 №0001840152, №0001830152, №0001850152.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, складено акт від 05.04.2012 №29/15-2/01037595.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012: №0001840152, яким позивачу визначено суму штрафу з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) в розмірі 755073,88 грн.; №0001830152, яким позивачу визначено суму штрафу з податку на додану вартість в розмірі 538282,68 грн.; №0001850152, яким позивачу визначено суму штрафу з ПДВ в розмірі 539286,06 грн.

За результатом розгляду справи, судами було встановлено, що своєчасно сплачені позивачем кошти з ПДВ по деклараціям за відповідні місяці 2011 року були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до положень п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

За змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правилами ч. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порушення якого встановлено у податковому повідомленні-рішенні №0001830152, визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому, у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який податковий орган також послався при винесенні вказаного повідомлення-рішення, передбачено, що застосування штрафних санкцій відбувається у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Проте, наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями по кожному строку сплати за 2011 рік повністю підтверджується, що позивачем суми податку на додану вартість, зазначені в деклараціях, сплачено своєчасно, з дотриманням термінів, передбачених як Податковим Кодексом України так і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань є необґрунтованими, що свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.12.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович