Ухвала суду № 42663013, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/27553/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2012

та окрему ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013

у справі №2а-2967/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саманджи-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саманджи-Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Саманджи-Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2012 №0000111504 та №0000101504.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, позовні вимоги задоволено.

21.11.2012 судом першої інстанції також прийнята окрема ухвала щодо вжиття відповідних заходів та недопущення посадовими та службовими особами ДПІ під час виконання своїх обов'язків порушень чинного законодавства.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2012 по 23.03.2012 відповідачем здійснена документальна невиїзна перевірка з питання обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість за період: грудень 2011 року на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 23.03.2012 №241/15-4/35120939.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000101504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 784343,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 196085,00 грн.; №0000111504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: в результаті завищення позивачем суми податкового кредиту у листопаді 2011 року на 784369,00 грн. у зв'язку із включенням до податкового кредиту операцій з ПП «Влада Плюс», ТОВ «Агропродукт ЛТД», ПАТ «Скадовське ХПП», по яким неналежним чином оформлені документи щодо транспортування товару та на дання послуг; в результаті завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 784369,00 грн.; внаслідок завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ у грудні 2011 року на 784343,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що в ході перевірки ТОВ «Саманджи-Україна» надано товарно-транспортні накладні, однак не виявляється можливим встановити факт здійснення господарських операцій та перевірити достовірність товарно-транспортних накладних, складених ПП «Влада Плюс», ТОВ «Агропродукт ЛТД» та факту здійсненних перевезень, у зв'язку з тим, що товарно-транспортну накладну складено з порушеннями податкового законодавства та бухгалтерського обліку. Таким чином, неможливо встановити факт поставки товару. Також, на думку податкового органу по постачальникам сої не можливо встановити факт придбання товару, так як товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями, а тому і послуги ПАТ «Скадовське ХПП» по лабораторному аналізу, організації вивантаження автотранспорту, приймання, накопичення вантажу на елеваторі з проведенням всіх необхідних технологічних операцій та відвантаження на судно, не є доречні. Податкова інспекція також вважає непідтвердженим ПДВ по іншим постачальникам (перелік яких не наведено) на суму 5808,61 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з поданою ТОВ «Саманджи-Україна» декларації з ПДВ за грудень 2011 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника складала 784343,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що усі суми податку на додану вартість, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування, підтверджені податковими накладними, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено, отже позивач правомірно відніс відповідні суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Сума податку, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування фактично сплачена позивачем, який є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Зазначені обставини стали підставою для висновків податкового органу у довідці від 15.03.2012 №155/15-4/35120939 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саманджи-Україна» про підтвердження відображеного позивачем у декларації за грудень 2011 року бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 784343,00 грн.

Проте, замість направлення до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодування з бюджету, як це передбачене п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, ДПІ проводить повторну позапланову невиїзну перевірку з аналогічних питань, що були предметом перевірки від 15.03.2012, а саме з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ «Саманджи-Україна» за грудень 2011 року.

При цьому, повторна перевірка з тих самих підстав, що і попередня, в порушення ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України проведена за відсутністю підстав, передбачених пунктом 78.1 цієї статті, та відповідного наказу керівника податкового органу (п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79).

При викладені обставин, за яких податковий орган в акті перевірки від 23.03.2012 прийшов до висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, ДПІ жодним чином не спростувала протилежні висновки, викладені в довідці від 15.03.2012.

Зі змісту акту перевірки від 23.03.2012 вбачається, що висновки ДПІ ґрунтуються тільки на недоліках заповнення товарно-транспортних накладних, якими були оформлені перевезення товарів позивачу від ПП «Влада плюс», ТОВ «Агропродукт ЛТД». При цьому ревізор-інспектор не конкретизує які саме недоліки на його думку позбавляють товарно-транспортні накладні статусу транспортного документа.

Також, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність або недоліки товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку про незаконність проведення ДПІ позапланової невиїзної перевірки позивача, за наслідками якої 23.03.2012. складений акт, та недоведеність податковим органом обставин про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Влада Плюс», ТОВ «Агропродукт ЛТД», ПАТ «Скадовське ХПП».

За результатами зустрічної звірки ПАТ «Скадовське ХПП», які викладені у довідці від 04.04.2012 №30/23/21301823, не встановлено розбіжностей у взаємовідносинах ПАТ «Скадовське ХПП» з ТОВ «Саманджи-Україна» у перевіряємому періоді.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за відсутності доказів безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Влада Плюс», ТОВ «Агропродукт ЛТД», ПАТ «Скадовське ХПП», за наявністю належним чином оформлених первинних документів по зазначеним операціям, проведенням перевірки за відсутністю законних підстав, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту, а також суми бюджетного відшкодування з ПДВ за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Отже, проведення позапланової невиїзної перевірки 22.03.2012-23.03.2012 позивача з грубим порушенням ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України, а саме за відсутності підстав для її проведення та за відсутності наказу керівника податкового органу.

З огляду на те, що необхідність такої перевірки спростовано фактом проведення за декілька днів раніше аналогічної перевірки з тих самих підстав. Враховуючи ті ж самі первинні документи, ДПІ при проведенні перевірки 06.03.2012-14.03.2012 прийшла до протилежних висновків, а саме - про правомірність формування позивачем податкового кредиту та в подальшому сум бюджетного відшкодування з ПДВ по господарським операціям з «Влада Плюс», ТОВ «Агропродукт ЛТД», ПАТ «Скадовське ХПП».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дії ДПІ про проведенню перевірки від 22.03.2012-23.03.2012 здійснені всупереч ст. 21 Податкового кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2012, окрему ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович