Ухвала суду № 42662895, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/27477/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013

у справі №0670/5419/12

за позовом Дочірнього підприємства «Малин Вайдман Ізоляційні Компоненти»

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Малин Вайдман Ізоляційні Компоненти» (далі по тексту - позивач, ДП «Малин Вайдман Ізоляційні Компоненти») звернулось до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Малинська ОДПІ Житомирської області ДПС) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122340 від 05.04.2012, за яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 510997,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 127749,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122340 від 05.04.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 510997,00 грн. - основного платежу і 127749,00 грн. - штрафних санкцій.

Згідно висновків перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року на 510997,00 грн. внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2-4 квартали 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу, та які підтверджують собівартість виробленої та реалізованої продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час документальної перевірки позивачем було надано всі регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, пояснення щодо відхилень між бухгалтерським та податковим обліком, якщо такі були спричинені об'єктивними відмінностями між вимогами Податкового кодексу та правилами бухгалтерського обліку.

Щодо розрахунку визначення обсягу витрат, то податковим органом безпідставно застосовано метод визначення приросту-збитку запасів згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність з 01.04.2011. Собівартість виробленої та реалізованої продукції розраховується підприємством в програмному комплексі щомісячно із застосуванням принципів та підходів відповідно до стандартів обліку та облікової політики, в тому числі, із відповідною системою записів на рахунках бухгалтерського обліку та автоматизовано забезпечено в програмному комплексі.

Вказане підтверджено копіями актів приймання продукції з 01.10.2010 по 31.12.2011, копіями витягів SAP про рух продукції по складу підприємства за той самий період, копіями виробничих замовлень, копіями процесу складування і відправки деталей замовнику.

У відповідності до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі III Кодексу, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140). Заборони на відображення у витратах нереалізованих станом на 01.04.2011 незавершеного виробництва та готової продукції немає також в підрозділі 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу.

Згідно додатку К1/1 декларації підприємства з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, на кінець звітного періоду обліковувалися за повною собівартістю незавершене виробництво в сумі 22336,00 грн. та готова продукція в сумі 5306765,00 грн., що свідчить про те, що витрати на виготовлення готової продукції згідно первинних документів були здійснені підприємством до 01.04.2011, але не зменшили об'єкт оподаткування, оскільки продукція не була реалізована. За перевірений період до 01.04.2011 зауваження щодо правомірності формування показників декларації за 3-4 квартали 2010 року - 1 квартал 2011 року відсутні, у зв'язку з продажем вищезгаданих залишків незавершеного виробництва та готової продукції (що підтверджується обліковими даними та первинними документами) відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів в період 2-4 квартал 2011 року. Це підтверджує правомірність відображення підприємством витрат, що сформували залишки нереалізованого незавершеного виробництва та готової продукції станом на 01.04.2011.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством було надано відомості про залишки готової продукції та напівфабрикати власного виробництва в кількісно-сумовому виразі станом на 01.04.2011, що сформували залишок по додатку К1/1, в сумі 5306765,00 грн., з яких вбачається реальна собівартість кожної деталі. Ціна реалізації продукції формувалася підприємством виходячи з умов ринку і це фіксувалося у договорі. При тому, жодного посилання на порушення в сфері ціноутворення та кількості виготовленої, але не реалізованої підприємством продукції станом на 01.04.2011 немає.

Відтак, колегія суддів погоджується з думкою апеляційного суду про обґрунтованість посилань підприємства на те, що у собівартості реалізованої продукції за 2-4 квартали 2011 року мають бути враховані витрати, понесені на її виготовлення до 01.04.2011, але не відображені до вступу в силу Податкового кодексу України, оскільки вони є частиною собівартості.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович