Ухвала суду № 42662892, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/14219/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Волочиського відділення

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

у справі №2270/6886/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро»

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Волочиського відділення

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Волочиськ-Агро») звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Волочиського відділення (далі по тексту - відповідач, Хмельницька МДПІ Хмельницької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0000292301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Волочиськ-агро» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ «Агропартнер» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 02.10.2012 №0730/22/0033007668.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0000292301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 703860,00 грн.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті завищення суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства за вересень 2011 року в сумі 469240,00 грн.; внаслідок використання ТОВ «Волочиськ-агро» податкової пільги з ПДВ всупереч умовам її надання в розмірі 469240,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з безпідставності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «Волочиськ-агро» під час здійснення господарських операцій з придбання останнім в ТОВ «Агропартнер» добрива складного азотно-фосфорно-калійного марки 5-19-29, оскільки у ТОВ «Волочиськ-агро» відсутні первинні документи, які б підтверджували перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, оскільки надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Волочиськ-Агро» та ТОВ «Агропартнер» укладено договір поставки мінеральних добрив №АП-0000194/09 від 15.09.2011, згідного якого та додатку №1 від 15.09.2011 до нього на ст. Наркевичі було відвантажено добриво складне азотно-фосфорно-калійне марки 5-19-29 в біг-бегах загальною кількістю 514,8 тон, що підтверджується видатковими накладними. Даний товар являється власністю ТОВ «Агропартнер» та був придбаний ним у ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» згідно договору купівлі-продажу №20 від 05.01.2011 та додатку №10 від 01.09.2011 до договору купівлі-продажу №20 від 05.01.2011, укладених між ТОВ «Агропартнер» та ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» на умовах СРТ-Наркевичі.

Згідно Правил ІНКОТЕРМС СРТ продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

В додатку №1 до договору №АП-0000194/09 від 15.09.2011 зазначені умови постачання РСА-Ніжин ЮЗЖД. Вказана умова постачання означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Таким чином, товар передається покупцю у призначеному місці, до якого транспортування відбувається за рахунок постачальника.

Згідно умов договору №АП-0000194/09 від 15.09.2011 транспортування до станції Ніжин ЮЗЖД забезпечує постачальник - ТОВ «Агропартнер», саме тому, ТОВ «Волочиськ-Агро» не може мати в наявності документи, що підтверджують факт такого транспортування.

Разом з цим, у ТОВ «Волочиськ-Агро» наявні накладні на транспортування товару залізницею від ст. Ніжин до ст. Наркевичі. Відправником у накладних на транспортування товару залізницею від ст. Ніжин до ст. Наркевичі вказано ТОВ «Нікас-Україна», яке надає послуги по переадресації вагонів та з яким ТОВ «Агропартнер» не має господарських відносин. Виходячи з цього податковий орган визнав відсутнім факт поставки добрив від ТОВ «Агропартнер» до ТОВ «Волочиськ-Агро».

Згідно п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 «Про затвердження Статуту залізниць України» вантажовідправником є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Таким чином, вантажовідправником може бути не тільки власник товарів, а й особа, яка відправляє (переадресовує) залізничні вагони з товаром на договірних умовах.

Відповідно до транспортної інструкції ТОВ «Агропартнер» від 13.09.2011, відправленої на ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна», товар було переадресовано на ст. Наркевичі в адресу ТОВ «Волочиськ-Агро». Переадресування товару було здійснено ТОВ «Нікас-Україна» по заявці ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» згідно договору надання послуг, виконання робіт №26/10/2009 від 26.10.2009, укладеного між ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» та ТОВ «Нікас-Україна».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неналежну оцінку податковим органом договірних правовідносин між вказаними особами, що призвело до прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби в особі Волочиського відділення відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович