Ухвала суду № 42662883, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/61951/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Лосєва А.М., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн Інтернешнл»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року

у справі №826/4796/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн Інтернешнл» (надалі - ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014р. №33826552208, №33926552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 18.02.2014р. №159/26-55-22-08/31991602, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 55290,96грн., та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 146611,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 11.03.2014р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: №33826552208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 146611,00грн.; №33926552208, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55291,00грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27646,00грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Експедішін-Сервіс» укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації користувачам комп'ютерних програм від 01.06.2011р. №ЕС-25, також між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс» укладено договір у спрощений спосіб згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні на загальну суму у розмірі 331745,76грн. (в т.ч. ПДВ 55290,96грн.) та банківські виписки.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанції враховано, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, судами встановлено, що надані позивачем під час розгляду справи документи не підтверджують факт надання послуг, оскільки не містять характеристики змісту наданих послуг, їх кількісних та якісних показників і не дають можливість встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості товарів та, відповідно, необхідність і доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку), а лише містять загальні назви та їх вартість. Крім того, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби в роботах, замовлених у ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс».

Судами також зауважено, що похідні документи фінансово-господарської діяльності позивача з третіми особами, не є доказом виконання спірних договорів з ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс», оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Окрім того, ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 02.08.2013р. по справі №758/8076/13-к встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України, а саме у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, а також підробленні документів які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов`язків, а саме, первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності про проведені господарські операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу вказаних в підозрі суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки без фактичного здійснення господарських операцій, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, та звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн Інтернешнл» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ А.М. Лосєв

____ О.В. Муравйов