Ухвала суду № 42662469, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4332/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача відповідача Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» звернулося до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просили суд про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2014 № 0002561510, яким позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 58096,02 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.01.2009 та 19.01.2010 позивачем були подані до податкового органу податкові розрахунки земельного податку, якими позивачем самостійно були визначені грошові зобов'язання зі сплати земельного податку за оренду земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивача.

У подальшому, у період з травня 2013 року по листопад 2013 року вищезазначені зобов'язання були сплачені позивачем у повному обсязі.

У квітні 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених зобов'язань зі сплати орендної плати за землю.

За результатами якої складено Акт від 03.04.2014 № 107/15-1/1294009, де зазначено встановлені порушення позивачем положень статті 57 Податкового кодексу в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених зобов'язань зі сплати орендної плати за землю.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014, яким позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату вищезазначених зобов'язань у розмірі 58096,02 грн.

Вирішуючи вказаний спір, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Так, колегія суддів відзначає, що відповідно до приписів законодавчих актів, чинних на момент подання податкових розрахунків, граничним терміном сплати земельного податку за оренду земельної ділянки (всього 24 платежі, по одному за кожний місяць 2009 та 2010 років) зобов'язання було 31 січня 2011 року (щодо самостійно визначеного зобов'язання за грудень 2010 року).

Однак, самостійно визначені позивачем грошові зобов'язання зі сплати земельного податку за оренду земельної ділянки були сплачені товариством лише у 2013 році (у період з травня по листопад 2013 року), тобто з порушенням встановлених законодавством термінів.

Разом з цим, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із статтею 114 Податкового кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства можуть бути нараховані контролюючим органом суб'єкту господарювання не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Оскільки, граничним терміном сплати наведених зобов'язань позивача за 2009 та 2010 роки було 31 січня 2011 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем лише 15.04.2014, тобто з пропущенням 1095-ти денного строку, протягом якого контролюючим органом до суб'єктів господарювання можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення останнім вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.04.2014 № 0002561510 прийняте безпідставно та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.