Постанова № 42662467, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12797/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберди В.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Чернігів, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Чернігів, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просили суд визнати протиправним протиправними: акту камеральної перевірки орендної плати за землю від 04.04.2014 за №48/25-22-15-019/24100060, рішення за результатом розгляду скарги від 14.08.2014 №2563/10/25-01-10-05-15, податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0001541500 та скасування останнього.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проведено камеральну перевірку сплати ТОВ «ТехНова» орендної плати за землю.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.2014 №48/25-22-15-019/24100060, де зазначено встановлені під час перевірки порушення.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: по податковій декларації з орендної плати за землю №9007224209 від 18.02.2013 (граничний термін плати - 30.01.2014) фактично сплачено в сумі 3,8 грн. 18.02.2014 кількість днів затримки 19; по податковій декларації з орендної плати за землю №9007223884 від 18.02.2013 (граничний термін плати 30.12.2013, фактична дата сплати заборгованості в сумі 5323,7 грн.-03.01.2014, кількість днів затримки 4; по податковій декларації з орендної плати за землю №9007224209 від 18.02.2013 (граничний термін плати 30.12.2013) фактична дата сплати заборгованості в сумі 2037,9 грн. - 03.01.2014, кількість днів затримки - 4.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0001541500, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 736,54 грн. за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб.

За результатом адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області прийнято рішення від 14.08.2014 №2563/10/25-01.10-05-15, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог законодавства на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а також позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань (штрафних санкцій), а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань (штрафних санкцій), що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог законодавства на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправним акту камеральної перевірки орендної плати за землю від 04.04.2014 за №48/25-22-15-019/24100060 не підлягає задоволенню.

Разом з цим, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0001541500 колегія суддів зазначає таке.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів сплати орендної плати за землю за 2013 одним платежем на суму 24 455,25 грн., на підтвердження своїх посилань.

Так, суд першої інстанції посилається на податкову декларацію з орендної плату за землі (код за КОАТУУ 7425583401) на суму 24 455, 25 грн. Однак судом не досліджено, що зазначена податкова декларація з орендної плати за землі Левковицької сільської ради, а оскаржуване Товариством податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 року за №0001541500 прийняте за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землі Киїнської сільської ради, що додатково вбачається з акту камеральної перевірки від 04.04.2014 року за №48/25-22-15-019/24100060.

Представником позивача було надано до суду апеляційної інстанції платіжне доручення на суму 24 455, 25 грн., що підтверджує сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землі Левковицької сільської ради.

Щодо своєчасності сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, сплату товариством податкового зобов'язання з орендної плати землі Киїнської сільської ради на суму 129 045,63 грн.

Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки поданим деклараціям з орендної плати за землю Киїнської сільської ради, за якими сума зобов'язання з орендної плати за землю Киїнської сільської ради нарахована Товариством у 2013 році становить 4 691,93 грн. та 124 353,70 грн., а всього 129 045,63 грн.

З наведеного вбачається, що грошове зобов'язання Товариством виконане повністю та в строк, що не суперечить положенням ст.ст. 285.2, 287.3. ПКУ.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції в м. Чернігів, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0001541500.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 10 лютого 2015 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.