Ухвала суду № 42662458, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2551/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольтаж Ком» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольтаж Ком» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 № 0011751501, №0011741501.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ «Вольтаж Ком» (ідентифікаційний номер 37804618) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 12.07.2011, зареєстровано як платник податку на додану вартість від 08.11.2011, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Так, на підставі наказу ДПІ у м. Чернігові від 03.06.2014 №1668 та направлення від 03.06.2014 №1657 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Вольтаж Ком» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 13.06.2014 № 1444/15/37804618, де зафіксовано порушення податкового законодавства позивачем, а саме: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 2817,00 грн; п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2817,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинені Позивачем господарські операції не є сумнівними, та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Вольтаж Ком» та ТОВ «Ноттес» було укладено договір про надання послуг від 01.02.2014, у відповідності до вимог якого замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується надати замовникові послуги: перевірка електрообладнання, упаковка ламп, упаковка світильників та ламп. Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем подано первинні документи, а саме: рахунки на оплату постачальника: №190 від 27.02.2014 на загальну суму 9050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1508,33 грн.; №217 від 28.02.2014 на загальну суму 7850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1308,33 грн.; акти надання послуг: № 190 від 27.02.2014 на загальну суму 9050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1508,33 грн.; №217 від 28.02.2014 на загальну суму 7850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1308,33 грн.; податкові накладні: №190 від 27.02.2014 на загальну суму 9050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1508,33 грн.; №217 від 28.02.2014 на загальну суму 7850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1308,33 грн.; платіжне доручення №4002 від 17.03.2014; виписка по рахунку; оборотно-сальдові відомості по рахунку 3771; податкові декларації з податку на додану вартість з додатками; реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем доведено та належними доказами підтверджено наявність господарської мети при укладенні вказаних договорів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу щодо незаконності формування податкового кредиту та нереальності проведення фінансово-господарських операцій позивача із контрагентами ґрунтуються на обставинах, зазначених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презумується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 10 лютого 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.