Рішення № 42661312, 11.02.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8381/14-ц

Провадження № 2/591/167/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2015 року Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Сибільова О.В., за участю секретаря - Кірілової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, про визнання неправомірними дій щодо нарахування боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивував тим, що разом з сім'єю проживає в АДРЕСА_1. На його ім'я відкрито особовий рахунок в КП "Сумижитло" і позивач є отримувачем послуг від цієї організації. Вважаючи, що послуги йому не надаються в повному обсязі, а на його вимогу було надано лише частину актів виконаних робіт (деякі з них не були підписані директором), просив визнати неправомірними дії відповідача, щодо нарахування йому боргу за період з липня 2011 року по жовтень 2014 року.

Представник відповідач позов не визнав, зазначивши, що всі послуги надавались в належному обсязі, на підтвердження чого надані відповідні документи за період з 2011 по 2014 рік, тому просив відмовити в задоволенні вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в КП "Сумижитло" на ім'я позивача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 як мешканця АДРЕСА_1 (а.с. 36, 38).

Згідно обігової відомості, заборгованість позивача перед відповідачем за період з липня 2011 року по жовтень 2014 року складає 1901,6 гривень (а.с. 38).

Відповідно до п. 2.2 статуту КП "Сумижитло", предметом діяльності підприємства є надання житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків балансоутримання, укладання договорів з підприємствами, які на конкурсній основі вибороли право на обслуговування, ремонт та експлуатацію житлового фонду, контроль виконання умов договорів тощо, а також здійснення будь-якої іншої діяльності, що не суперечить його меті та чинному законодавству.

Будинок 2 по вул. Малиновського в м. Суми передано на обслуговування КП "Сумижитло", чого не заперечували та не оспорювали сторони, а рішеннями органу місцевого самоврядування були затверджені тарифи на послуги підприємства, розмір, обґрунтованість та складові яких не оспорювались сторонами, отже плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку нараховується згідно тарифів на вказані послуги та переліку статей витрат, тобто робіт, вартість яких враховується до тарифу, які в спірний період затверджувались рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 ч. 1, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; встановлений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язком виконавця, відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону, є надання таких послуг вчасно та відповідної якості; виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова N 529).

Обов'язок власника та наймача квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений також і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з послідуючими змінами.

Ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир. До послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать, зокрема: підготовка до весінньо-літнього та осінньо-зимового періодів, прочистка димарів та газоходів, наладка та регулювання технічного обладнання будинку, обстеження стану несучих і огороджувальних конструкцій, прибирання сходових кліток, прибудинкової території, вивезення сміття, освітлення місць загального користування, обслуговування ліфтів та інше.

Ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем всупереч наведеним норма не доведено суду обставин, які б давали суду підстави вважати незаконними дії відповідача по нарахуванню заборгованості.

Посилання ж позивача на те, що надані ним акти виконаних робіт (т. 1 а.с. 21-30) не підписані директором підприємства, не можуть вважатись судом підставою для задоволення позову, оскільки по-перше підтвердженням виконання робіт, які входять до складових тарифа є саме виконання таких робіт виконавцем, підтвердженням чому слугують відповідні підписи та печатки цих суб'єктів в наданих позивачем документах, а по-друге, відповідачем надані всі відповідні документи (акти, відомості тощо) за спірний період, якими спростовуються доводи позивача стосовно ненадання відповідачем послуг.

Відповідач, відповідно до вказаних положень ЦПК України, надав суду достатньо доказів про виконання ним обов'язків по наданню послуг, довів, що він надавав послуги відповідачу, який має борг по оплаті наданих йому послуг.

Доводи позивача про те, що відповідач не надавав йому послуги у належному обсязі, що послуги були неякісними, чи взагалі не надавались, спростовуються наданими відповідачем доказами, з яких вбачається, що в спірний період (з липня 2011 року по жовтень 2014 року) ним виконувались роботи, які включені до переліку робіт, що враховані при формуванні тарифів, в тому числі і по актах наданим самим позивачем (т. 1 а.с. 78 - а.с. 231), а будинковий комітет будинку 2 по вул. Малиновського (створений та зареєстрований у встановленому законом порядку) не має претензій по наданню відповідачем послуг, що підтверджено узгодженням голови комітету на відповідних актах (з часу створення комітету) та підтвердив в своїх поясненнях суду допитаний в якості свідка голова будинкового комітету - ОСОБА_2

Крім того, необґрунтованими є твердження позивача стосовно наданого акту-претензії від 15 січня 2014 року (т. 1 а.с. 18), з приводу порушення на думку позивача відповідачем умов надання послуг, оскільки по-перше, цей акт складений всупереч вимогам ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", по-друге він є неконкретними, по-третє суду не надано доказів складання відповідних актів-претензій за весь спірний період, за який ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню боргу, а по-третє підставою для складання позивачем такого акту слугувало те, що акти виконаних робіт за 2012 та 2013 роки не були погоджені з будинковим комітетом, хоча офіційно такий комітет був створений та легалізований лише в квітні 2014 року (а.с. 22), отже з будинковим комітетом акти виконаних робіт відповідач повинен був погоджувати саме з моменту його офіційного створення та реєстрації, що і вчинялось відповідачем.

Ці обставини підтверджені наданими суду відповідачем документами на підтвердження наданих послуг, погоджених у встановленому законом порядку з будинковим комітетом.

Враховуючи наведене, доводи позивача про те, що відповідач в неналежному обсязі надає послуги, є безпідставними, а ту обставину, що саме відповідач є надавачем послуг по будинку, в якому знаходиться квартира позивача, факт надання позивачем послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, правильність нарахування ним плати за надані послуги відповідно до затверджених міською радою тарифів, фактичне отримання цих послуг, відповідач належними доказами не довів, доказів порушення відповідачем вимог закону не надав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, позов не підлягає задоволенню, в тому числі і на підставі ч.1, п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Посилання позивача на ймовірну відсутність договору про надання послуг, укладеного відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" між позивачем та безпосередньо відповідачем, є необґрунтованими, оскільки, відповідно до закону, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення є обов'язком, а не правом сторін, в тому числі і споживачів, а крім того позивачем частково сплачувались кошти за спірний період за надані послуги позивачу, що також слугує підставою для відмови в задоволенні вимог позивача.

Таким чином вимоги позивача є необґрунтованими і позов не підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 15, 16, 264, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 18-21, 31, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 88, 99, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування боргу з липня 2011 року по жовтень 2014 року, відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю вимог.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Сибільов