Ухвала суду № 42661206, 10.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1736/15

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014р. по справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, державної реєстраційної служби України, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Маринівської сільської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

встановила:

29 січня 2014р. публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 12 вересня 2008р. між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 45000 доларів США строком до 11 вересня 2015р. та зі сплатою за користування грошовими коштами 16% річних.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 12 вересня 2008р. банк уклав із ОСОБА_2 договір іпотеки, предметом якого є : житловий будинок загальною площею 56,10кв.м та земельна ділянка загальною площею 0,2499га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 неналежно виконує умови договору кредиту щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 26 червня 2013р. у розмірі 594998грн.59коп. та на те, що 08 грудня 2011р. між ПАТ "Укрсиббанк", який є правонаступником АКІБ "Укрсиббанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, позивач просив суд:

- в рахунок оплати основного зобов'язання щодо сплати заборгованості у розмірі 74439,96 доларів США, що еквівалентно 594998грн.59коп. за договором про надання споживчого кредиту, укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" права власності на нього;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності;

- припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_2 в тому числі право володіння, користування та розпорядження житловим будинком та земельною ділянкою, що є предметом іпотеки;

- припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

- виселити з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 іпотекодавця ОСОБА_2 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ДельтаБанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441грн. (том 1 а.с.3-10,127-134).

Ухвалою суду від 12 серпня 2014р. суд залучив до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4, та орган опіки та піклування Маринівської сільської ради (том 2 а.с.90-91).

Відповідачі позов банку не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, у зв'язку з його безпідставністю (том 2 а.с.126-147,том 1 а.с.102-104).

Справа розглянута в заочному порядку.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014р. у задоволенні позову відмовлено (том 2 а.с.118-120).

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що висновки суду щодо застосування до спірних правовідносин Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не відповідають обставинам справи, не підтверджені належними доказами та суперечать, як положенням наведеного вище Закону, так і Закону України "Про іпотеку" (том 2 а.с.130-137).

Справа розглянута у відсутності представника ПАТ "ДельтаБанк", якиий був належним чином сповіщений про слухання справи в апеляційній інстанції. Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволені клопотання про відкладення слухання справи, яке є безпідставним і необґрунтованим, оскільки до клопотання представник Банку не надав жодного доказу про неможливість участі у справі та зайнятості в іншому судовому процесі в регіоні Одеської області, без вказівки саме в якому суді та по якій справі представник нібито приймає участь в іншій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 вересня 2008р. між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту за №11393823000, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 45000 доларів США та зобов'язався повернути його в повному обсязі до 11 вересня 2015р. зі сплатою 16% річних за користування грошовими коштами. При цьому повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами передбачалося здійснювати шляхом щомісячних платежів у визначеному сторонами розмірі (том 1 а.с.137-138, 139-141,142-148,149,150, 151-152).

Для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором Банк уклав 12 вересня 2008р. з ОСОБА_2 договір іпотеки, предметом якого є належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані літерою "А", житловою площею 50,30кв.м, загальною площею 56,10кв.м та надвірних споруд, зазначених на схематичному плані під літерами: Б-погріб, Е-гараж, 1-4 - огорожі, І-цистерни, розташованих на земельній ділянці площею 0,2499га, яка також є предметом іпотеки та надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарський будівель та споруд (том 1 а.с.153-158,159-160).

З договору купівлі-продажу від 08 грудня 2011р. та акту прийому-передачі від 12.01.2012р. вбачається, що ПАТ "Укрсиббанк" продало, а ПАТ "Дельта Банк" купило право вимоги за кредитним договором №11393823000 ОСОБА_3 та договором іпотеки №1502 (том 1 а.с.62,189-192).

Зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредиту та сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_3 належним чином не виконував, в результаті чого його заборгованість перед позичальником станом на 26 червня 2013р. склала 74439,96 доларів США, що еквівалентно 594998грн.59коп. (том 1 а.с.165).

Частиною 6 ст. 3 Закону "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За положенням ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитним установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140кв.м. для квартири та 250кв.м. для жилого будинку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Враховуючи, що належними ОСОБА_2 житловим будинком, загальна площа якого становить 56,10кв.м та земельною ділянкою під цим житловим будинком, було забезпечено зобов'язання ОСОБА_3, який є громадянином України, за споживчим кредитом, наданим йому банком - резидентом України в іноземній валюті та зважаючи, що цей будинок використовується як постійне місце проживання ОСОБА_2 та членів її сім'ї та іншого житлового приміщення у власності ОСОБА_2 не знаходиться, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" банк не може без згоди іпотекодавця (ОСОБА_2.) задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на спірний будинок, в тому числі шляхом набуття права власності на нього та виселення осіб, які в ньому проживають.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засідання доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які регулюються нормами Закону України "Про іпотеку", оскільки саме нормами даного Закону встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено, чи є іпотечне майно єдиним місцем проживання відповідачів, так як на підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів щодо наявності у відповідачів у власності іншого нерухомого майна, суду не надано.

Доводи апелянта про те, що Банк має право вимагати дострокового повернення частини кредиту та сплати відсотків за користування грошима не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на час дії закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути звернуто стягнення на вищезазначене іпотечне майно.

Посилання позивача на те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не обмежує повноважень судів ухвалювати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає юридично неспроможним, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи, що наведеним вище Законом встановлено тимчасове обмеження прав іпотекодержателя на примусове стягнення нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки, таке право не може бути ним реалізовано, в тому числі і в судовому порядку.

При цьому звернення до суду з відповідним позовом до введення в дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (до 07 червня 2014 року) не має правового значення, так як на час ухвалення судом рішення цей Закон набрав чинності та підлягав застосуванню судом при вирішенні даного спору.

Той факт, що за умовами договору іпотеки ОСОБА_2, як іпотекодавець, надала згоду на стягнення та відчуження нерухомості, як предмета іпотеки, не є підставою вважати, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в даній справі йдеться про примусове, а не добровільне, виконання сторонами зобов'язань за договором іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: І.П.Сидоренко

Судді: С.О.Погорєлова

Т.В.Цюра