Ухвала суду № 42660170, 10.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/10720/14-к 10.02.2015 10.02.2015 10.02.2015

Провадження: № 11-кп/784/132/15 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ст. 286 ч. 1 КК України Беспрозванний О.В.

Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої - Маркової Т.О.

суддів - Погорєлової Г.М., Губи О.О.

за участю секретаря - Георгиці Г.В.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження № 12014150010000186 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2014 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Панівці Борщівського району Тернопільської області, проживаючого в АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України

учасники судового провадження

прокурор: Осипенко О.М.

обвинувачений: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1 194 грн. 67 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., витрати на лікування потерпілої ОСОБА_5 2 004 грн. 69 коп., судові витрати на проведення експертиз в сумі 1 230 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить змінити вирок, оскільки вважає, що цивільний позов потерпілої та прокурора судом вирішено неправильно, без урахування договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скару.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує, що обране судом 1 інстанції покарання вважає вірним та справедливим, однак не згоден з вироком суду в частині задоволення цивільного позову та стягнення з нього на користь потерпілої матеріальної та моральної шкоди, а також на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрат на лікування потерпілої.

Зазначає, що 25.12.2013 року між ним та ПАТ «ПРОСТО страхування» укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АШ/6110789, строк дії договору складає з 29.12.2013 року по 28.12.2014 року, страховий ліміт за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, складає 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн.

Вказує, що про настання страхового випадку повідомив страхову компанію у встановлений договором строк, суд 1 інстанції також був повідомлений про наявність полісу, копія полісу знаходилась в матеріалах досудового слідства.

Апелянт посилається на те, що він є неналежним цивільним відповідачем, оскільки майнова та моральна шкода повинна бути відшкодована страховою компанією в межах ліміту страхової виплати.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2014 року приблизно о 08.00 год. ОСОБА_3, керучи автомобілем «Hyunday Accent», р/н НОМЕР_1, рухався по сухій прямій ділянці проїжджої частини вул. Скороходова від вул. Громадянської в напрямку вул. Дзержинського в м. Миколаєві.

В районі нерегульованого перехрестя вул. Скороходова з вул. Садова при проїзді нерегульованого пішохідного переходу, зазначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 додатку 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями, водій ОСОБА_3 в порушення п.п. 2.3. «б»; 11.2.; 12.1.; 12.3.; 18.1. ПДР України, а саме: рухаючись в лівій крайній смузі, за наявності вільної правої смуги, не маючи ніяких перешкод на смузі свого руху, які б обмежували йому видимість проїжджої частини та інших елементів дорожнього полотна, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, не переконався, що на пішохідному переході відсутній пішохід, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину вул. Скороходова по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 завдані тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому середньої треті правої ключиці зі зміщенням відламків.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, дослідивши додатково надані обвинуваченим матеріали, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на зібраних у справах доказах, які судом перевірені і апелянтами не оспорюються.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України.

При призначені ОСОБА_3 покарання, суд врахував як характер і тяжкість вчиненого ним злочину, який є невеликої тяжкості, так і дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема: притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивну характеристику та щире каяття.

Покарання обвинуваченому призначено в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України і є справедливим та достатнім для його виправлення. Призначення саме такої міри покарання у вироку належно мотивовано.

Разом з тим, вирок суду в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 та витрат на її лікування підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Згідно з матеріалами кримінальної справи потерпілою ОСОБА_5 та прокурором під час досудового слідства заявлені цивільні позови про стягнення з ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 1 194 грв. 67 коп., у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. та витрати на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 2004 грв.69 коп. та надані документи на підтвердження позовних вимог (заява від 27.11.2014 року, а.с. 8-11,12-15).

Задовольняючи позов потерпілої частково, суд стягнув з обвинуваченого у відшкодування майнової шкоди 1 194 грв. 67 коп., у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та витрати на лікування потерпілої 2004 грв.69 коп..

Таке рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до полісу № АШ 6110789 від 25.12.2013 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діє з 29.12.2013 р. до 28.12.2014 р., ПАТ « ПРОСТО страхування» застрахована цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 і встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) 100 тис. грн., за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 50 тис. грн..

Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції від 05.07.2012 р.), чинній на час дорожньо-транспортної пригоди 25.09.2014 р.) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 26-1 цього Закону передбачено, що потерпілому також відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 посилається на те, що відшкодування майнової та моральної шкоди повинно здійснюватися страховиком у відповідних межах.

Наведене свідчить, що суд 1 інстанції в порушення положень п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» заявлений у кримінальній справі цивільний позов вирішив з порушенням норм матеріального права - без залучення до участі у справі страхової організації як цивільного відповідача.

За вказаних обставин вирок в частині вирішення цивільних позовів потерпілої та прокурора підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.407,418,419,424,532 КПК України, апеляційний суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2014 року відносно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про стягнення заподіяної злочином майнової, моральної шкоди та прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої- скасувати, а справу направити в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вказаний вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: