Постанова № 42647524, 03.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2015 року № 826/12673/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПАРКІ УКРАЇНА"до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0009422203 від 14.08.2014, №0009432203 від 14.08.2014, №0009442203 від 14.08.2014 та №0009452203 від 14.08.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "СПАРКІ УКРАЇНА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009422203 від 14.08.2014, № 0009432203 від 14.08.2014, № 0009442203 від 14.08.2014 та № 0009452203 від 14.08.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які винесені відповідачем, є протиправними, оскільки були прийняті без дотримання основних принципів податкового регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2014 позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 01.10.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в актах перевірки.

У судове засідання 04.12.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 325 від 21.02.2014 була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРКІ УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення: п.п. 14.1.54, п.п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 пп. 135.5.12, пп. 135.5.15, пп. 135.5, ст. 135, п. 14.1.159, пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 ст. 14, п. 39.1, п. 39.4, п. 39.15, п. 39.6, ст. 39, пп. 153.2.1, ст. 153, п. 188.1 ст. 181, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2 643 481,00 грн. в т.ч.: за ІІ квартал 2011 р. - 5 849,00 грн., за IIІ квартал 2011 р. - 896 931 грн., за ІV квартал 2011 р. - 601 051,00 грн., за І квартал 2012 р. - 84 997,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. - 235 515,00 грн., за IIІ квартал 2012 р. - 548 228 грн., за ІV квартал 2012 р. - 270 910,00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 343 085,00, а саме: за І квартал 2011 р. - 10915,0 грн., за І квартал 2012 р. - 332 170,00 грн.; пп. 14.1.159, пп. 14.1.71, пп. 14.1.2019 ст. 14, п. 39.4, п. 39.15, п. 39.6, ст. 39, пп. 153.2.1 ст. 153, п. 188.1 ст. 181, пп. 185.1, ст. 185, пп. 186.1 ст. 186, пп. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 920 750,00 грн., в т. ч. по періодах: травень 2011 р. - 118 719,00 грн., серпень 2011 р. - 148 721,00 грн., жовтень 2011 р. -120,00 грн., грудень 2011 р. - 26 725,00 грн., січень 2012 р. - 441,00 грн., лютий 2012 р. - 2 600,00 грн., травень 2012 р. - 206,00 грн., червень 2012 - 203 512,00 грн., вересень 2012 р. - 193 390,00 грн., грудень 2012 р. - 226 316,00 грн.; п. 16 Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21.12.2010 р. за №969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від на загальну суму 5110 грн., а саме: за березень 2011 року - 1 432 грн., за червень 2011 року - 3 013 грн., за липень 2011 року - 665 грн.; п. 200,4, п. 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.20101 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2011 року у сумі 106 914 гривень; п, 200.1, п. 200.2, п, 200.4, о, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 417 358 грн., а саме по наступних період в т.ч: у березні 2011 року - 44 863 грн., у липні 2011 року - 6 734 грн., у грудні 2011 року -176 329 грн., у квітні 2012 року -111 947 грн., у серпні 2012 року - 73 016 грн., у листопаді 2012 року - 2 164 грн.

За результатами перевірки складено акт № 229/26-54-22-03/35792737 від 07.03.2014.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки № 229/26-54-22-03/35792737 позивачем було подано заперечення на акт перевірки до податкового органу, листом від 27.03.2014 №7595/10/26-54-22-03-19 податковий орган висновки, що заперечення залишено без розгляду.

На підставі висновків Акту перевірки № 229/26-54-22-03/35792737 податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення: від 27.03.14 № 0004042203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 511 241,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 281929,25 грн.; від 27.03.14 № 0004072203 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 343 085,00 грн.; від 27.03.14 №0004052203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 920 750,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 200 508,75 грн.; від 28.03.14 №0000221501 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 415 053,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 92 549,00 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом первинної скарги Головним управління Міндоходів у м. Києві 28.05.2014 прийнято рішення №4740/10/20-15-10-06-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.05.2014 за №4740/10/20-15-10-06-15 позивачем 06.06.2014 було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України

17.07.2014 Міністерством доходів і зборів України Наказом № 1415, на підставі п. 178.1.5 ст. 178 Податкового кодексу України була призначена позапланова перевірка Позивача.

За результатами перевірки ДПІ в Оболонському р-ні м. Києва було складено Акт №833/26-54-22-03-07/35792737 від 30.07.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спаркі Україна» код ЄДРПОУ 35792737 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, що стали предметом оскарження ТОВ «Спаркі Україна» (надалі - Акт перевірки 833/26-54-22-03-07/35792737).

В Акті перевірки 833/26-54-22-03-07/35792737 встановлені наступні порушення: заниження податку на прибуток всього в розмірі 1272 765,00 грн.; зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього у розмірі на 98 380,00 грн.; заниження податку на додану вартість всього у сумі 272 033,00 грн.; заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2011 року у сумі 106 914,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 244 262,0 грн.

04.08.2014 Фіскальною службою України (правонаступник Міністерства доходів і зборів України) було прийнято рішення №887/6/99-99-10-01-15, яким скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2014 №0004042203, №0004052203, №0004072203, від 28.03.2014 № 0000221502 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, в частині порушень, спростованих актом перевірки від 30.07.2014 №833/26-54-22-03-07/35792737, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишила без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі акту перевірки №833/26-54-22-03-07/35792737 та з урахуванням рішення від 04.08.2014 Фіскальної служби України за №887/6/99-99-10-01-15 податковим органом було прийнято нові податкові повідомлення-рішення: від 14.08.2014 № 0009422203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 272 765,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 100 342,25 грн.; від 14.08.2014 № 0009432203 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 98 380,00 грн., від 14.08.2014 № 0009442203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 314,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 38 328,50 грн. та від 14.08.2014 № 0009452203 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 199 399,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 49 849,75 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спаркі Україна" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно із пп. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підставою, з якою пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України пов'язує обмеження права на формування витрат за нарахованими процентами за борговими зобов'язаннями, є залучення кредиту з метою придбання кваліфікаційного активу. Таке обмеження виникає лише в разі якщо платник податку прийняв рішення відносити проценти до собівартості кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку. Позивачем такі витрати не включалися до собівартості кваліфікаційного активу, що стороною відповідача не заперечується, відтак відсутні визначені законом обмеження щодо віднесення до витрат відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що товари це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін «товари» вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.

У відповідності до підпункту 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець), з однієї сторони, та фірмою «SPARKY POWER NOOLS GMBH» (продавець, Німеччина), з іншого боку, було укладено контракт №01 від 17.12.2009 р. (надалі - контракт №01).

У відповідно до Контракту №01, продавець продає, а покупець купує з доставкою автотранспортом товари (електротовари, з запасними частинами до них) відповідно до Інвойсів або Специфікацій шляхом передоплати або повної оплати по частинам за фактично поставлений товар.

Відповідно до пунктами 3 та 4 умов контракту №10 поставка та оплата здійснюється наступним чином: платежі по даному контракту здійснюються покупцем на рахунок продавця, шляхом повної передоплати або оплати по частинам за фактично поставлений товар; по додатковій згоді сторін можливі поставки обладнання на умовах кредиту; платежі по даному контракту здійснюються в євро. Поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами: інвойс; транспорті документи (коносамент, пакувальний папір і т.п.). В разі повної передоплати або оплати по частинам продавець поставляє покупцю товар у вказаному Контракті протягом 60 днів. Відповідно до умов договору якість товару повинно відповідати с стандартам країни - виробника, технічним умовам і специфікаціям даного Контракту. Продавець надає покупцю право гарантійного обслуговування всієї поставленої партії продукції і забезпечує поставку гарантійних запасних частин на безоплатній та платній основі.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач використовував товар для ведення фінансово-господарської діяльності (продажу), але відсотки за користування товарним кредитом не нараховував, що призвело до заниження доходу підприємства.

Позивач протягом перевіряємого періоду з 01.01.2011 по 31.12.2012 користувався відстроченням остаточних розрахунків на визначений термін (згідно Інвойсів, що є додатком до Контракту - на термін до 12 місяців), а також, умовами контракту передбачено поставки обладнання на умовах кредиту (за узгодженням сторін). Враховуючи зазначене, ТОВ «Спаркі Україна» в перевіряємому періоді користувалось товарним кредитом за поставленим товаром від нерезидента фірми «SPARKY POWER NOOLS GMBH».

Відповідачем за результатами перевірки нараховані відсотки за користування товарним кредитом за обліковою ставкою Національного банку України у розмірі 345 596,96 грн.

Підчас розгляду справи позивачем не надано суду переконливих доказів, які б спростовували висновки податкового органу, що в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року позивач не користувався товарним кредитом за поставленим товаром від нерезидента фірми «SPARKY POWER NOOLS GMBH», а отже, позивачем було занижено склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 345 597,0 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» та рахунку 28 «Товари» встановлено, що на протязі 4 кварталу 2011 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 5 876 022,0 грн.

В той час з податкової звітності, яка була подана до податкового органу вбачається: Декларації з податку на прибуток підприємств за 2011 рік (вх. № 9015223881 від 07.02.2012 року) та за 9 місяців 2011 року Декларації з податку на прибуток підприємств (вх. №9009845179 від 02.11.2011 року) підприємством було задекларовано в IV кварталі 2011 року (р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 6 916 650,0 грн.

Відповідачем зроблено висновки, що понесені витрат на придбання товарів ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» формувалися відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку, а саме, рахунок 90 «Собівартість реалізації», рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок 28 «Товари» та податкового обліку: у Декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року встановлено розбіжність у розмірі 1 040 628,0 грн.

Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» та рахунку 28 «Товари» встановлено, що протягом 1 кварталу 2012 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 5 085 423,2 грн.

Згідно проведеної перевірки поданих до ДПІ в Оболонському районі Головного управління у м. Києві податкової звітності, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 рік (вх. № 9021932922 від 25.04.2012 року), підприємством було задекларовано в р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 5 094 725,0 грн.

Враховуючи вищезазначене, в ході перевірки встановлено, що пронесено витрати на придбання товарів ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» відповідно до бухгалтерського обліку, оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку, а саме, рахунок 90 «Собівартість реалізації», рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок 28 «Товари» та податкового обліку, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року встановлено розбіжність у розмірі 9302,0 грн.

В ході проведення перевірки встановлено наступне, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» та рахунку 28 «Товари» встановлено, що на протязі 3 кварталу 2012 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 7148482,87 грн.

Згідно податкової звітності, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року (вх. 9045642587 від 02.08.2012 року) та за 9 місяців 2012 року (вх. 26.10.2012 року № 9066621255) встановлено, що підприємством, було задекларовано за 3 квартал 2012 року в р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 460 041,0 грн.

Враховуючи вищезазначене, в ході перевірки встановлено понесених витрат на придбання товарів ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку, а саме, рахунок 90 «Собівартість реалізації», рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок 28 «Товари» та податкового обліку, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2012року встановлено розбіжність у розмірі 311 559,0 грн.

В ході проведення перевірки встановлено наступне, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації», та рахунку 28 «Товари» встановлено, що на протязі 4 кварталу 2012 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 7 705 976,07 грн.

Згідно проведеної перевірки поданих до ДПІ в Оболонському районі Головного управління у м. Києві податкової звітності, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2012 року (вх. 26.10.2012 року № 9066621255) та за 2012 рік (вх. №9086290084 від 01.02.2013 року) встановлено, що підприємством, було задекларовано за 4 квартал 2012 року в р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 718 960,0 грн.

Враховуючи вищезазначене, в ході перевірки понесених витрат на придбання товарів ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку, а саме, рахунок 90 «Собівартість реалізації», рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок 28 «Товари» та податкового обліку, а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року встановлено розбіжність у розмірі 12 984,0 грн.

В ході перевірки співставлення бухгалтерського обліку ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» з податковим обліком, встановлено завищення задекларованого показника у рядку 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) Декларації з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 374 473,0 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження включення витрат до складу понесених витрат підприємства в ході здійснення фінансово-господарської діяльності, необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для включення витрат до складу витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду переконливих доказів правомірності віднесення до складу витрат суми в розмірі 1 374 473,00 грн. та не надано суду первинної документації в повному обсязі, яка б була пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства.

Також, перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п. 140.1.6. ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, що підприємством ТОВ «Спаркі Україна» було встановлено завищення у складі валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (Декларації, затверджених наказом ДПА України від 28.02.2011р. №114), а саме, відображено витрати не пов'язані безпосередньо з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства на розмірі 323 576,0 грн.

Між позивачем, з однієї сторони, та ТОВ «Євроекспрес Пошта» (експедитор ), з іншої сторони, було укладено договір від 01.02.2011 №5275, згідно умов даного договору експедитор зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, вказаному в транспортному замовленні, тобто несе повну відповідальність за транспортування товарів на склади покупця ТОВ «Епіцентр К».

Позивачем надано акт, якими підтверджується не своєчасна доставка товару, заявки та акти на фінансове страхування ризиків по перевезенню товарів на суму 106076,00 грн.

В матеріалах справи відсутні заявки по договору від 01.10.11 №ФР-ЕК/20і-0064 та акти про надання послуг по страхуванню фінансових ризиків на суму 217 500,00 грн. по Договору поставки від 01.04.10 №3773/АГ/10.

В ході перевірки встановлено декларування ТОВ «Спаркі Україна» у складі валових витрат затрат по договорам страхування фінансових ризиків, пов'язаних з можливим матеріальним збитком страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ «Епіцентр К» своїх фінансових зобов'язань за отриманий товар у відповідності з договором від 01.04.2010 року № 3773/АГ/10.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Спаркі Україна» віднесено до складу витрат підприємства витрати на страхування фінансових ризиків, пов'язаних з можливим матеріальним збитком страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ «Епіцентр К» своїх фінансових зобов'язань у відповідності з договором від 01.04.2010 року № 3773/АГ/10, в загальному обсязі 323 576,46 грн., які обліковуються в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерському рахунку 39 «витрати майбутніх періодів».

За період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» задекларовано податок на прибуток у сумі 1 030 835,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., встановлено його заниження у розмірі 1 272 765,0 грн., в т.ч.: за II квартал 2011 року - 4 815,0 грн.; за III квартал 2011 року - 415 765,0 грн.; за IV квартал 2011 року - 450 816,0 грн.; за II квартал 2012 року - 15 933,0 грн.; за III квартал 2012 року - 347 334,0 грн.; за IV квартал 2012 року - 38 102,0 грн.; зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 98380,0 грн., а саме: за I квартал 2011 року - 9 712,0 грн.; за I квартал 2012 року - 88 668,0 грн.

За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 11836016,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено їх заниження у розмірі 404271,0 грн., а саме:

Перевіркою відображених у рядку 8 Декларацій „Коригування на основі попередніх звітних періодів" показників за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі «- 412390,0» грн. (зменшення) встановлено, що на формування цих показників мало істотний вплив повернення товарів електроінструментів для переоцінки їх вартості та повернення коштів за товари.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 8 Декларацій „Коригування на основі попередніх звітних періодів" у розмірі 404 271,0 грн.

В ході проведення перевірки ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» було встановлено, що підприємство здійснювало протягом перевіряємого періоду повернення товарів (електроінструментів) від ТОВ «Епіцентр К».

Основною метою повернення товару ТОВ «Епіцентр К» не користування попитом даного товару (електроприладів) на ринку продажу.

Повернення товару здійснювалося з метою проведення ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» переоцінки електроприладів, а саме: зниження ціни на дані товари та подальшого їх відвантаження на склади ТОВ «Епіцентр К», ПАТ «Альцест».

Під час розгляду справи позивачем надано суду пояснення, з яких вбачається, що товар не перевозився на склад до позивача для переоцінки, а фактично знаходився на зберіганні у ТОВ «Епіцентр К», ПАТ «Альцест».

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили оприбуткування повернутого на склад позивача товару для переоцінки, а саме: Наказів по підприємству про проведення переоцінки певних видів електроприладів та направлення даних осіб до контрагента на проведення ревізії та переоцінки товару; накладна, в якій відображаються такі дані: номер і дата виписування накладної; назви постачальника і покупця; назва і короткий опис поверненого товару, його кількість (в одиницях), ціна і загальна сума (з ПДВ). Накладна має бути підписана матеріально відповідальними особами, які здали й отримали товари; первинні документи, які засвідчують отримання поверненого товару на склад, а саме записів матеріально відповідальної особи, яка повинна вести в Журналі обліку надходження товарів відповідні записи; товаросупровідних документів, а саме: товарно-транспортних накладних на перевезення поверненого товару; подорожних листів; довіреності на отримання товару; доказів допуску посадових осіб на склади контрагента для проведення переоцінки; відсутні договір відповідального зберігання товару.

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні (повернення) оформлені не належним чином, а саме, відсутні дані про осіб ким здійснено підпис про відвантаження товару (відсутні П.І.Б., та посада даної особи), що в свою чергу є порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду переконливих доказів, які б спростовували б доводи відповідача в частині щодо не підтвердження отримання, оприбутковування повернених електротоварів на склади позивача, що в свою чергу призвело до безпідставно зменшеного податкового зобов'язання за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 у рядку 8 Декларацій „Коригування на основі попередніх звітних періодів", у розмірі 404 271,0 грн.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

При цьому, згідно підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, зокрема: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання.

Згідно підпункту "ж" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання (надання) транспортно-експедиторських послуг, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 220 Податкового кодексу України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом було правомірно встановлення порушення вимог законодавства зі сторони позивача та заниження суми об'єкту оподаткування у розмірі 404 271,0 грн.

Крім того, відповідачем під час перевірки встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 11 362 582,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 встановлено його завищення всього на суму 5 110,0 грн., а саме: за березень 2011 року - 1 432,0 грн., за червень 2011 року - 3 013,0 грн., за липень 2011 року - 665,0 грн.

Також, під час перевірки встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні від контрагента ПП «Митна агенція «СТРІЛА» (ІПН 33034110047), які складені за допомогою факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання особи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи відповідача.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов